joomla
 

Коли ми відвертаємось від людини або ображаємо її, тоді на серце наше якби камінь лягає.

Не слід судити нікого, хоча б власними очима бачив, що хтось согрішає, за словом Божим: не судіть, щоб і вас не судили (Мф. 7, 1). Тому що невідомо, скільки часу ми можемо в чесноті перебувати.

Чому ми засуджуємо братів своїх? Тому, що не намагаємося пізнати самих себе. Хто зайнятий пізнанням самого себе, для того ніколи спостерігати за іншими. Засуджуй себе й перестанеш засуджувати інших.

Людина тілом подібна запаленій свічці. Свічка повинна згоріти, і людина повинна померти. Але душа безсмертна, тому і піклування наше повинно бути більше за душу, аніж за тіло.

Душу споряджати треба словом Божим: адже слово Боже, як каже Григорій Богослов, є хліб ангельський, його ж споживають душі, які Бога жадають. Найбільш всього треба вправлятися у читанні Нового Завіту та Псалтиря, що слід робити стоячи. Від цього буває просвітлення в розумі, який змінюється виправленням Божественним. Треба так себе навчити, щоб розум мов би плавав у законі Господньому, яким керуючись, слід влаштовувати і життя своє.

Дуже корисно займатися читанням слова Божого в усамітненні і прочитати всю Біблію розумно. Тільки за це, крім інших добрих справ, Господь не залишить людину Своєю милістю, але сповнить її дару розуміння.

Для збереження душевного спокою також всіляко слід уникати осудження інших. Неосудженням та мовчанням зберігається спокій душевний: коли у такому устрої буває людина, то отримує Божественні одкровення.

Всіма засобами треба намагатися, щоб зберегти спокій душевний і не обурюватися зневагою від інших; для цього треба всіляко намагатися стримувати гнів і завдяки увазі розум і серце берегти від непристойних рухів. Така вправа може дати людському серцю тишу і зробити його оселею для Самого Бога. Щоб зберегти мир душевний, треба віддаляти себе від смутку і намагатися мати дух радісний, а не сумний.

Коли людина намагається мати в собі серце смиренне і думку не обурену, але мирну, тоді всі підступи ворожі бувають бездіяльні, адже де мир помислів, там спочиває Сам Господь Бог.

Покаяння у гріху, між іншим, полягає в тому, щоб не робити його знову. Як до будь-якої хвороби є ліки, так і будь-якому гріху є покаяння. Отже, безсумнівно приступай до покаяння, і воно буде просити за тебе перед Богом.

Тіло є раб душі, душа - цариця, а тому це є милосердя Боже, коли тіло виснажується хворобами; адже від цього слабіють пристрасті, і людина приходить в себе; і сама хвороба тілесна виникає часом від пристрастей. Хто переносить хворобу з терпінням і вдячністю, тому зараховується вона замість подвигу або навіть більше.

переклад з російської прот. Миколай Капітула