joomla

Свята великомучениця Євфимія Всехвальна

 
 
 
Свята великомучениця Євфимія Всехвальна була дочкою християн – сенатора Філофрона та Феодосії. Вона постраждала за Христа в місті Халкидоні, що знаходилось на березі Босфору, напроти Константинополя, приблизно в 304 році.
Халкидонський правитель Приск розіслав наказ всім жителям Халкидона та його околиць з’явитись на язичницьке свято поклонитись і принести жертву ідолу Арея, погрожуючи великими муками тому, хто не виконає наказу. Під час цього нечестивого святкування 49 християн переховувались в одному домі, де таємно звершували Божественну службу Істинному Богові. Серед тих, хто збирався для молитви знаходилась і юна діва Євфимія. Незабаром про місце пеебування християн стало відомо, і їх було приведено до правителя Приска для відповіді. Протягом 19 днів мучеників піддавали жорстокому катуванню і знущанням, але ніхто з них не похитнувся у вірі і непогодився принести жертву ідолу. Розгніваний правитель, не знаючи, яким ще чином змусити християн до відречення, послав їх на суд до імператора Діоклетіана, але відділив від них наймолодшу діву Євфимію, надіючись, що вона, залишившись одна, не витримає випробовуваннь.
Свята Євфимія, будучи розлученою зі своїми браттями по вірі, старанно молилась Господу Ісусу Христу, щоб Він Сам укріпив її в майбутньому подвизі. Спочатку Приск умовляв святу відректися, обіцяючи земні блага, потім дав наказ мучити її. Мучениця була прив’язана до колеса з гострими ножами, які під час оберту відрізали куски тіла. Свята голосно молилась. І ось, колесо саме собою зупинилось і не рухалось при всіх зусиллях палачів. Ангел Господній, що зійшов з неба зняв Євфимію з колеса і зцілив від ран, свята ж з веселістю дякувала Господу.
Не врозумившись чудом, мучитель звелів воїнам Віктору і Сосфену кинути святу в розпалену піч. Але вони побачивши у полум’ї двох грізних Ангелів, відмовились виконати наказ правителя і самі увірували в Бога, Якому поклонялась Євфимія. З дерзновенням оголосивши, що і вони християни, Віктор і Сосфен сміливо пішли на страждання. Їх віддали на поталу звірям. Під час страти вони взивали до милосердя Божого, щоб Господь і їх прийняв в Царство Небесне. Почувши небесний Голос, що кликав їх, вони відійшли до життя вічного. Звірі ж навіть не торкнулися до їхніх тіл.
Свята Євфимія, кинута іншими воїнами в піч, залишилась неушкодженою. З Божою поміччю вона виходила неушкодженою після багатьох інших катуваннь і знущаннь. Приписуючи це чарам, правитель звелів викопати новий рів, наповнив його ножами, а зверху прикрив землею і травою, щоб мучениця не знала про приготовану для неї страту; але і тут свята Євфимія залишилась неушкодженою, легко пройшовши над ровом. Нарешті її засудили на поталу звірям у цирку. Перед стратою свята стала просити, щоб Господь сподобив її померти. Ні один звір. Випущений на арену, не кинувся на святу. Лише одна ведмедиця нанесла їй невелику рану на нозі, з котрої потікла кров, і свята великомучениця Євфимій в той  же момент упокоїлась. В цей час відбувся землетрус, вартові і глядачі від страху повтікали, так що батьки святої змогли взяти її тіло і з честю поховати неподалік від Халкидону.
Пізніше на могилі великомучениці був зведений величний храм. У цьому храмі вдбувались засідання Четвертого Вселенського Собору в 451 р. під час яких свята великомучениця дивним чином підтвердила православне сповідання, посоромивши ересь монофізитів.
Після захоплення Халкидону песами в 617р. мощі святої великомучениці Євфимії були перенесені в Константинополь( приблизно 620р. ). В період іконоборчої єресі рака з мощами святої Євфимії була кинута в море. Благочестиві корабельники витягли їх з моря. Потім вони опинились на острові Лемнос, а в 796р. були повернені до Константинополя.
 
Святитель Кипріан, митрополит Київський і всієї Русі, світильник землі Волинської.
Святитель Кипріан за одними свідченнями за походженням серб, за іншими болгарин, подвизався на Афоні. Своїм благочестивим життям і освітченістю він звернув на себе увагу константинопольського Патріарха Філофея(1354–1355, 1362–1376 ), який в 1375 р. висвятив Кипріана на митрополита Києва та Литви. Життя святителя Кипріана його пастирські труди були тісно пов’язані  з Волинською землею, поскільки древня Волинська кафедра входила до складу його митрополії. Святитель неодноразово обходячи як істинний пастир землі своєї пастви проживав на Волинській землі цілими роками і місяцями. На Константинопольському соборі було постановлено, щоб запобігти розділенню руської митрополії, « бути йому після смерті святителя Олексія митрополитом всієї Русі». У Москві святитель терпів багато скорбот від великого князя і тому спочатку жив або в Литві, або в Константинополі. Лише в 1390 р. , при великому князі Василію Димитровичу, він був прийнятий, як Первосвятитель у Москві. Святитель Кипріан турбувався про виправлення книг. Збереглися автографи деяких слов’янських перекладів митрополита, які свідчать про велику проведену наукову працю. Своїми пастирськими посланнями він утверджував віру в Церкві. Широковідомою є його діяльність з перекладу богослужбової літератури.
Талант і енергія святителя Кипріана на перший погляд зробили неможливе: в останній раз, хоч і ненадовго обєднали Київську державу. Коли ж перестала існувати сама Київська держава, то й до сьогоднішнього дня ми не маємо єдиної Помісної Української Церкви.
Упокоївся митрополит Кипріан 16 серпня 1406 р. в селі Голеніщево, у глибокій старості. За чотири дні до кончини він написав прощальну грамоту, в якій прщав всіх і благословляв і просив прощення для себе. Цим святитель показав своє істинне християнське смирення. Нетлінні мощі святителя спочивають у Свято–Успенському соборі Московського кремля.
Слід зазначити, що Святитель Кипріан митрополит Київський і всієї Русі входить до незліченного сонму святих землі Волинської, а отже є Небесним покровителем і нашої богоспасенної Рівненщини, яка є невід’ємною частиною історичної Волині.
Всещедрий Боже збережи Святу Віру Православну у Волинській землі молитвами святителя Твого Кипріана!
 
Свята мучениця Людмила, княгиня Чеська.
Свята мучениця Людмила, була видана заміж за чеського князя Боривія. Подружжя прийняло святе Хрещення від святителя Мефодія, архієпископа Моравського, просвітителя слов’ян. Ставши християнами, вони потурбувались про просвітлення світлом істинної віри своїх підданих. Будували церкви і запрошували священиків для звершення в них Богослужіннь. Князь Боривій помер рано, маючи 36 років. Свята Людмила залишилась вдовою, вела суворе, благочестиве життя і продовжувала турбуватись про Церкву під час правління її сина Вратислава, яке тривало 33 роки. Вратислав був одружений на Драгомирі, від неї мав сина В’ячеслава. Після смерті Вратислава престол посів 18-ти літній В’ячеслав. Користуючисть молодістю та недосвітченістю свого сина, Драгомира почала насаджувати язичництво. Вона зненавиділа свою свекруху і хотіла погубити її. Одного разу коли свята Людмила відправилась в місто Течин, то Драгомира підіслала до неї двох бояр для вбивства. Коли Мучениця Людмила молилась то ці нечестивці увійшли в дім і вбили її. Мощі святої мучениці Людмили були поховані у місті Течині біля міських стін. Від її гробу почало звершуватись багато чудес і зціленнь. Князь В’ячеслав переніс тіло святої Людмили в Прагу і поклав його в церкві святого Георгія. Свята Людмила разом з Святим князем В’ячеславом дуже шанується чеським народом і вважається небесною покровителькою Чеської землі
01Свята великомучениця Євфимія Всехвальна була дочкою християн – сенатора Філофрона та Феодосії. Вона постраждала за Христа в місті Халкидоні, що знаходилось на березі Босфору, напроти Константинополя, приблизно в 304 році.
 
Халкидонський правитель Приск розіслав наказ всім жителям Халкидона та його околиць з’явитись на язичницьке свято поклонитись і принести жертву ідолу Арея, погрожуючи великими муками тому, хто не виконає наказу. Під час цього нечестивого святкування 49 християн переховувались в одному домі, де таємно звершували Божественну службу Істинному Богові. Серед тих, хто збирався для молитви знаходилась і юна діва Євфимія. Незабаром про місце пеебування християн стало відомо, і їх було приведено до правителя Приска для відповіді. Протягом 19 днів мучеників піддавали жорстокому катуванню і знущанням, але ніхто з них не похитнувся у вірі і непогодився принести жертву ідолу. Розгніваний правитель, не знаючи, яким ще чином змусити християн до відречення, послав їх на суд до імператора Діоклетіана, але відділив від них наймолодшу діву Євфимію, надіючись, що вона, залишившись одна, не витримає випробовуваннь.
 
Свята Євфимія, будучи розлученою зі своїми браттями по вірі, старанно молилась Господу Ісусу Христу, щоб Він Сам укріпив її в майбутньому подвизі. Спочатку Приск умовляв святу відректися, обіцяючи земні блага, потім дав наказ мучити її. Мучениця була прив’язана до колеса з гострими ножами, які під час оберту відрізали куски тіла. Свята голосно молилась. І ось, колесо саме собою зупинилось і не рухалось при всіх зусиллях палачів. Ангел Господній, що зійшов з неба зняв Євфимію з колеса і зцілив від ран, свята ж з веселістю дякувала Господу.
 
Не врозумившись чудом, мучитель звелів воїнам Віктору і Сосфену кинути святу в розпалену піч. Але вони побачивши у полум’ї двох грізних Ангелів, відмовились виконати наказ правителя і самі увірували в Бога, Якому поклонялась Євфимія. З дерзновенням оголосивши, що і вони християни, Віктор і Сосфен сміливо пішли на страждання. Їх віддали на поталу звірям. Під час страти вони взивали до милосердя Божого, щоб Господь і їх прийняв в Царство Небесне. Почувши небесний Голос, що кликав їх, вони відійшли до життя вічного. Звірі ж навіть не торкнулися до їхніх тіл.
 
Свята Євфимія, кинута іншими воїнами в піч, залишилась неушкодженою. З Божою поміччю вона виходила неушкодженою після багатьох інших катуваннь і знущаннь. Приписуючи це чарам, правитель звелів викопати новий рів, наповнив його ножами, а зверху прикрив землею і травою, щоб мучениця не знала про приготовану для неї страту; але і тут свята Євфимія залишилась неушкодженою, легко пройшовши над ровом. Нарешті її засудили на поталу звірям у цирку. Перед стратою свята стала просити, щоб Господь сподобив її померти. Ні один звір. Випущений на арену, не кинувся на святу. Лише одна ведмедиця нанесла їй невелику рану на нозі, з котрої потікла кров, і свята великомучениця Євфимій в той  же момент упокоїлась. В цей час відбувся землетрус, вартові і глядачі від страху повтікали, так що батьки святої змогли взяти її тіло і з честю поховати неподалік від Халкидону.
 
Пізніше на могилі великомучениці був зведений величний храм. У цьому храмі вдбувались засідання Четвертого Вселенського Собору в 451 р. під час яких свята великомучениця дивним чином підтвердила православне сповідання, посоромивши ересь монофізитів.
 
Після захоплення Халкидону песами в 617р. мощі святої великомучениці Євфимії були перенесені в Константинополь( приблизно 620р. ). В період іконоборчої єресі рака з мощами святої Євфимії була кинута в море. Благочестиві корабельники витягли їх з моря. Потім вони опинились на острові Лемнос, а в 796р. були повернені до Константинополя.
 
Святитель Кипріан, митрополит Київський і всієї Русі, світильник землі Волинської
02Святитель Кипріан за одними свідченнями за походженням серб, за іншими болгарин, подвизався на Афоні. Своїм благочестивим життям і освітченістю він звернув на себе увагу константинопольського Патріарха Філофея(1354–1355, 1362–1376 ), який в 1375 р. висвятив Кипріана на митрополита Києва та Литви. Життя святителя Кипріана його пастирські труди були тісно пов’язані  з Волинською землею, поскільки древня Волинська кафедра входила до складу його митрополії. Святитель неодноразово обходячи як істинний пастир землі своєї пастви проживав на Волинській землі цілими роками і місяцями. На Константинопольському соборі було постановлено, щоб запобігти розділенню руської митрополії, « бути йому після смерті святителя Олексія митрополитом всієї Русі». У Москві святитель терпів багато скорбот від великого князя і тому спочатку жив або в Литві, або в Константинополі. Лише в 1390 р. , при великому князі Василію Димитровичу, він був прийнятий, як Первосвятитель у Москві. Святитель Кипріан турбувався про виправлення книг. Збереглися автографи деяких слов’янських перекладів митрополита, які свідчать про велику проведену наукову працю. Своїми пастирськими посланнями він утверджував віру в Церкві. Широковідомою є його діяльність з перекладу богослужбової літератури.
 
Талант і енергія святителя Кипріана на перший погляд зробили неможливе: в останній раз, хоч і ненадовго обєднали Київську державу. Коли ж перестала існувати сама Київська держава, то й до сьогоднішнього дня ми не маємо єдиної Помісної Української Церкви.
 
Упокоївся митрополит Кипріан 16 серпня 1406 р. в селі Голеніщево, у глибокій старості. За чотири дні до кончини він написав прощальну грамоту, в якій прщав всіх і благословляв і просив прощення для себе. Цим святитель показав своє істинне християнське смирення. Нетлінні мощі святителя спочивають у Свято–Успенському соборі Московського кремля.
 
Слід зазначити, що Святитель Кипріан митрополит Київський і всієї Русі входить до незліченного сонму святих землі Волинської, а отже є Небесним покровителем і нашої богоспасенної Рівненщини, яка є невід’ємною частиною історичної Волині.
Всещедрий Боже збережи Святу Віру Православну у Волинській землі молитвами святителя Твого Кипріана!
 
Свята мучениця Людмила, княгиня Чеська
03Свята мучениця Людмила, була видана заміж за чеського князя Боривія. Подружжя прийняло святе Хрещення від святителя Мефодія, архієпископа Моравського, просвітителя слов’ян. Ставши християнами, вони потурбувались про просвітлення світлом істинної віри своїх підданих. Будували церкви і запрошували священиків для звершення в них Богослужіннь. Князь Боривій помер рано, маючи 36 років. Свята Людмила залишилась вдовою, вела суворе, благочестиве життя і продовжувала турбуватись про Церкву під час правління її сина Вратислава, яке тривало 33 роки. Вратислав був одружений на Драгомирі, від неї мав сина В’ячеслава. Після смерті Вратислава престол посів 18-ти літній В’ячеслав. Користуючисть молодістю та недосвітченістю свого сина, Драгомира почала насаджувати язичництво. Вона зненавиділа свою свекруху і хотіла погубити її. Одного разу коли свята Людмила відправилась в місто Течин, то Драгомира підіслала до неї двох бояр для вбивства. Коли Мучениця Людмила молилась то ці нечестивці увійшли в дім і вбили її. Мощі святої мучениці Людмили були поховані у місті Течині біля міських стін. Від її гробу почало звершуватись багато чудес і зціленнь. Князь В’ячеслав переніс тіло святої Людмили в Прагу і поклав його в церкві святого Георгія. Свята Людмила разом з Святим князем В’ячеславом дуже шанується чеським народом і вважається небесною покровителькою Чеської землі.
 
 
 
 
Підготував прот. Миколай Капітула
 
 

 


Храми і монастирі єпархії