Деталі

Опубліковано: Понеділок, 25 квітня 2011, 17:52

Перегляди: 2140

Завершуємо розповідь про подорож намісника Свято-Георгіївського монастиря на Козацьких Могилах, ректора Рівненської Духовної Семінарії архимандрита Олексія на Святу Землю з 23 по 31 березня. Останні три дні на Святій Землі були присвячені Єрусалиму, Віфлеєму та відомим на весь світ православним монастирям.

День 7-й:

На 29 березня була запланована подорож по Єрусалиму, яка розпочалася з храму на честь Різдва Пресвятої Богородиці. Цей храм збудований на місці будинку праведних Іоакима та Анни – батьків Діви Марії. Паломники приклалися до місця, де народилася Пресвята Богородиця та спустилися до печери, де оглянули залишки будинку праведних Іоакима та Анни.

Далі владика Федір, архимандрит Олексій та всі паломники відвідали місце, на якому майже 2000 років тому була Овеча Купальня, де Ісус Христос зцілив розслабленого, який роками чекав збурення води. З Овечою Купальнею також пов’язане церковне передання:

Після того, як були знищені Содом і Гоморра, Лот згрішив зі своїми доньками, після чого з покаянням пішов до свого дядька Авраама. Авраам дав йому три тростини (з кипарису, кедру та сосни), можливо, це були посохи трьох Подорожніх, які явилися Авраамові під дубом Мамврійським. Авраам сказав Лоту, що коли той посадить ці три тростини і проростить їх, то йому проститься гріх, який він вчинив зі своїми доньками.

Лот посадив ці тростини, одна біля одної, і кожен день, за далеку відстань, з Йордану носив воду, щоб поливати ці тростини. Носячи воду, Лот декілька разів був спокушений дияволом, який являвся йому у вигляді спраглого чоловіка та відпивав частину води, а залишки виливав на землю. Лот дуже переживав тим, що не в усі дні зміг рясно полити посаджені ним тростини, але Господь, бачачи ревність та старання Лота, не давав засохнути посадженим тростинам і через деякий час вони проросли й зрослися в одне дерево.

Пізніше, коли будувався храм Соломона, це дерево було зрізане з надією використати його при будівництві храму. Але дерево чудесним способом змінювало свою форму, що унеможливлювало його використання. Це дерево будо вкинуто у воду Овечої Купальні. Знаходячись у воді, дерево з часом покривалося слиззю та мохом. Ангел Господній щороку сходив у купальню, щоб очистити це дерево, і збурював воду. В цей момент вода мала цілющу силу і хто перший входив у неї, одужував від різноманітних хвороб.

Коли настав час страждань Христових, юдеї згадали про це дерево і використали його для виготовлення Хреста, на якому було розіп’ято Спасителя.

У цей же день паломники на чолі з єпископом Федором та архимандритом Олексієм пройшли Хресною дорогою, якою йшов на Голгофу Господь наш Ісус Христос. Сучасна Хресна дорога об’єднує лише визначні місця, з якими пов’язані відомі біблійні події, тому що за останні майже дві тисячі років Єрусалим перетерпів багато перебудов, які частково змінили його планування.

Перше визначне місце, з яким ознайомилися паломники – Ліфостратон. Тут Понтій Пилат судив Ісуса Христа. Біля Ліфостратона знаходиться місце, де римські воїни грали в царя. За правилами гри, того, хто програвав, одягали в багряницю, на голову клали терновий вінець, давали в руку тростину і починали бити. Заможніші воїни, які програвали в цій грі, могли відкупитися та поставити замість себе в’язня, якого могли забити до смерті.

Наступна зупинка паломників – Преторія – підземелля, в якому знаходилася в’язниця. Саме тут цілу ніч провів ув’язнений Ісус Христос. Паломники з трепетом та благоговінням приклалися до кам’яної плити, на якій сидів прикований Спаситель.

Далі паломники пішли до місця, на якому Ісус Христос впав під тягарем Хреста, упершись рукою до стіни. Ця стіна залишилася до нашого часу і на ній – відбиток лівої руки Спасителя. Саме на цьому місці воїни примусили Симона Киринейського допомагати нести Хрест Христів.

Пройшовши далі, паломники з України дісталися до місця, де Ісус Христос зустрівся зі Своєю Матір’ю – Пречистою Дівою Марією. Сьогодні на цьому місці знаходиться храм Вірменської Церкви, а місце, де стояла Пресвята Богородиця, позначено мозаїчним відбиттям сандалій Божої Матері.

Після цього паломники прийшли до православного храму, який стоїть на місці колишніх Судних воріт. Оскільки у Святому Місті не можна було звершувати смертну кару, приречених на смерть вели через ці Судні ворота. На порозі цих воріт востаннє зачитувався вирок підсудному і якщо ніхто не заперечував вироку, приреченого страчували за межею міста. Цими воротами вели на Голгофу Спасителя світу… В самому храмі зберігається поріг Судних воріт, до якого приклалися всі паломники. Також у храмі зберігся отвір у стіні, який називається «вушко голки»: коли на ніч ворота міста закривалися, через цей невеличкий отвір верталися з пасовища в місто вівці. Ймовірно, саме про це «вушко голки» говорив Ісус Христос, коли спілкувався з багатим юнаком.

Наступне місце подорожі по Єрусалиму – храм Воскресіння Христового, в якому є дуже багато приділів, підпорядкованих різним християнським Церквам. Спочатку паломники, піднявшись сходинками до гори, вклонилися місцю на горі Голгофа, де стояв Хрест, на якому було розіп’ято Господа нашого Ісуса Христа. Потім, спустившись сходами до низу, приклонилися до каменя помазання, на якому Йосиф Аримофейський та жінки-мироносиці намастили дорогоцінними пахощами Тіло Спасителя та обгорнули Його в плащаницю.

Далі паломники пройшли до Кувуклії – храму Гробу Господнього, який ділиться на два приділи: приділ Ангела, в якому знаходиться частина каменю, яким припирали вхід до гробу і на якому сидів ангел та благовістив апостолам про воскресіння Ісуса Христа, та приділ власне Гробу Господнього, де лежало Тіло розіп’ятого га Хресті Господа нашого – Ісуса Христа. На Гробі Господньому архимандрит Олексій освятив єлей, яким будуть помазуватися вірні в монастирі святого Георгія на Козацьких Могилах.

Паломники приклалися також до чудотворної ікони Божої Матері «Єрусалимська», яка знаходиться у храмі Воскресіння Христового.

Потім паломники пішли до колони бичування, біля якої воїни знущалися над Ісусом Христом. Після цього паломники спустилися до місця, на якому свята цариця Єлена знайшла Хрест Господній.

В приділі, який називається «Гріб Адама», паломники згадали про церковне передання, в якому розповідається про те, як після потопу Ной похоронив голову першого чоловіка. Саме на цьому місці й було поховано череп Адама. Цей приділ знаходиться під Голгофою, а коли Христос віддав Свій Дух, скеля Голгофи тріснула і кров Спасителя через цю тріщину пролилась на череп Адама і цим самим Христос викупив Адамів гріх.

Із храму Воскресіння паломники піднялися на гору Сіон, де побували на місці Сіонської горниці, в якій відбулася Тайна вечеря Ісуса Христа зі своїми учениками. В цій же горниці знаходилися апостоли в день П’ятидесятниці, коли Господь зіслав на них Духа Святого у вигляді вогняних язиків.

День 8-й:

30 березня, в день пам’яті преподобного Олексія, чоловіка Божого, з самого ранку, о 6-30, паломники прийшли до Віфлеємського храму на честь Різдва Христового. В нижньому приділі цього храму на місці, де народився Ісус Христос, духовенством Грецької Православної Церкви служилася літургія Ранішосвячених Дарів. Служба правилася грецькою та арабською мовами. Після богослужіння паломники з благоговінням приклалися до місця, на якому народився Богомладенець Ісус.

У верхньому приділі храму Різдва Христового владика Федір, отець Олексій та паломники помолилися та приклалися до чудотворного образу Божої Матері «Віфлеємська», а також вклонилися мощам віфлеємських младенців, вбитих за Христа царем Іродом.

Далі паломники направилися на поле пастушків, де пастухи пасли стадо, коли народився Христос і де їм явилися ангельські хори, які оспівували Славу Божу. На цьому полі ще дотепер ростуть два оливкових дерева, які були свідками подій більше ніж 2000-літньої давнини. На цьому ж полі старозавітна Руф збирала колоски пшениці. Паломники зайшли до храму, який знаходиться в печері, де ховалися пастухи. У цьому ж храмі вони і поховані.

Наступне місце подорожі пов’язане як зі старозавітними подіями, так і з новозавітними: це грецький православний монастир Хреста. Збудований монастир на місці, де Лот посадив три тростини (з кедру, кипарису та сосни), які дав йому його дядько – патріарх Авраам. Попередньо вже розповідалося про цю подію.

Переїхавши Кедронську долину, паломники попрямували до Гефсиманії та Елеонської гори. У Гефсиманії паломники відвідали храм Гробниці Пресвятої Богородиці, де була похована Мати Божа. У цьому храмі всі поклонилися копії чудотворної ікони Божої Матері «Єрусалимська». Також у цьому храмі є гробниці святого праведного Йосифа та святих Богоотців Іоакима та Анни.

Неподалік храму Гробниці Пресвятої Богородиці є православний жіночий монастир РПЦЗ на честь святої рівноапостольної Марії Магдалини. Тут паломники вклонилися мощам святих преподобномучениць великої княгині Єлизавети та монахині Варвари. У цьому монастирі зберігається камінь, на який, за переданням, впав пояс Пресвятої Богородиці, коли вона возносилася на небо. Також на території монастиря знаходиться місце, де перебували учні Христові, коли Господь молився у Гефсиманському саду перед Своїми стражданнями.

Після монастиря Марії Магдалини архимандрит Олексій та всі паломники піднялися на Елеонську гору, звідки вознісся Ісус Христос на небеса. У Спасо-Вознесенському монастирі, який збудований біля вершини гори, знаходиться камінь, на якому стояла Діва Марія під час вознесіння Її Сина і нашого Бога – Ісуса Христа. У монастирі є храм, збудований на місці першого та другого знайдення глави Іоанна Предтечі.

Піднявшись на саму вершину Елеонської гори, паломники побачили на камені, з якого вознісся Ісус Христос, відбиток ноги Спасителя.

На кінець дня паломники повернулися в Єрусалим, де знову відвідали храм Воскресіння Христового. У храмі молилися перед святинями та побували в приділі, де знаходиться ікона Божої Матері, перед якою ревно молилася прп. Марія Єгипетська.

День 9-й, останній:

Після ранкових молитов та сніданку в готелі, всі паломники відправилися в Юдейську пустелю до відомих на весь християнський світ православних святинь: Лаври прп. Сави Освяченого та монастиря прп. Феодосія Великого. За суворим уставом преподобного Сави Освяченого, на територію Лаври ще ніколи не ступала жіноча нога, тому й цього разу всі жінки залишилися перед воротами монастиря. Чернець запропонував жінкам каву та роздав для читання житіє прп. Сави Освяченого, який є засновником Єрусалимського церковного уставу, що його використовує Православна Церква, також прп. Сава був начальником всіх Палестинських Лавр.

Першим місцем поклоніння та молитви в Лаврі була усипальниця, де був похований прп. Сава. З усипальниці паломники перейшли до головного храму монастиря на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці, в якому з 1965 р. зберігаються мощі засновника Лаври.

З оглядового майданчику паломники побачили печери, які знаходяться на схилі протилежної гори. У цих печерах з кінця V століття подвизалися пустельники, у тому числі й сам преподобний Сава Освячений.

Далі паломники відвідали печерний храм на честь святителя Миколая Чудотворця. У цьому храмі знаходиться братська гробниця, в якій розміщені черепи раніше спочилої братії монастиря.

В трапезній для паломників братія монастиря пригостила українців кавою та солодощами. Всім паломникам, на згадку про Лавру, ченці подарували по іконці прп. Сави Освяченого, а єпископу Федору та архимандриту Олексія, крім того, подарували літографію з зображенням раки з мощами прп. Сави Освяченого.

Після Лаври прп. Сави, паломники приїхали в православний монастир прп. Феодосія Великого. Цей монастир відрізняється від Лаври прп. Сави «м’якшим» уставом. В монастирі знаходиться печера волхвів, які зупинялися в ній після того, як поклонилися новонародженому Спасителю. У цій печері, після прийняття чернечого постригу у сімнадцятилітньому віці, оселився прп. Феодосій Великий, який став засновником кіновенного (гуртожительного) монастирського уставу.

В печері разом з прп. Феодосієм жили й інші ченці, які приходили в монастир. Коли кількість братії значно збільшилася і в печері стало мало місця, прп. Феодосій взяв кадило з потухлою вуглиною та просив Господа дати знак, на якому місці будувати новий храм. Прп. Феодосій пройшов з кадилом і потухлою вуглиною аж до берега Мертвого моря, але з вуглиною так нічого і не відбувалося. Преподобний засмутився, що Господь не подає йому ніякого знаку та, повертаючись назад, за декілька метрів від печери, де він подвизався, вуглина загорілася. На цьому місці й був збудований новий храм.

У храмі прп. Феодосія Великого паломники приклонилися до святинь монастиря, заспівали величання преподобному. Після чого відвідали печеру волхвів, в якій, на даний час, знаходиться храм та гробниці св. Іоана Мосха, матері прп. Сави Освяченого, матері прп. Феодосія Великого, матері свв. страстотерпців і безсрібників Косьми та Даміана.

На виході з монастиря монахиня пригостила всіх паломників цукерками.

Так непомітно підійшло до завершення дев’ятиденне перебування український паломників на Святій Землі. Як зазначив архимандрит Олексій, ділячись своїми враженнями від побаченого та відчутого на Святій Землі, «душу постійно переповнювали хвилюючі відчуття. Але надзвичайні враження, які не можливо передати словами, напевно, кожен відчуває на найсвятішому місці на землі – в храмі Воскресіння Христового, а саме: біля Голгофи, Каменя Помазання та Гробу Господнього. Коли усвідомлюєш, що тут відбулися найстрашніші події в історії людства: представники роду людського віддали на найганебнішу Хресну смерть Творця Всесвіту – Месію-Христа... Найбільш промовистим свідченням цих відчуттів є сльози, які з’являються у багатьох паломників саме на цих місцях… Напевно, кожен, хто переживає це, побувавши хоч раз на цьому місці, хоче залишитися тут назавжди…»

Прес-служба Рівненської єпархії