Опубліковано: П'ятниця, 28 вересня 2018, 14:47
Перегляди: 822
сайт про Гоа
интересные факты
все о моде

27 вересня 2018 року, в день великого двонадесятого свята Воздвиження Чесного й Животворчого Хреста Господнього, архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон з архіпастирським візитом відвідав село Спасів Здолбунівського району. Перша згадка про село датується 1564 роком.

У місцевому храмі на честь Воздвиження Чесного й Животворчого Хреста Господнього владика Іларіон очолив Божественну літургію, а також звершив чин оновлення цього древнього храму.

Відомо, що попередня до сучасної дерев'яна Свято-Воскресенська церква походила, ймовірно, з XVII ст. Теперішня, також з дерева (нижня частина з дубового, верхня – з соснового) зведена 1749 року коштом монахів єзуїтського ордену і була католицькою. Наприкінці XVIII ст. громада перейшла у православ'я. В той час дерев'яні підвалини витягли з-під церкви і поставили її на кам'яний підмурівок. У ХІХ ст. до нави прибудували бічні рамена, які надали церкві доволі незвичного вигляду. Храм постійно був діючим, а стараннями настоятеля, громади та меценатів за останні роки був оновлений.

За святковим богослужінням архієпископу Іларіону співслужив благочинний Здолбунівського благочиння протоієрей Павло Джура, благочинний Дубенського міського благочиння протоієрей Василій Лозинський, настоятель храму священик Володимир Дворецький та прибуле духовенство.

Під час Малого входу владика Іларіон нагородив священика Володимира Дворецького богослужбовою нагородою – правом носіння наперсного хреста.

Звертаючись до пастви із словами проповіді архієпископ Іларіон відзначив:

Сьогодні Православна Церква вшановує одне з найбільших свят – Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього.

Ця подія відзначається майже на половині року від іншої величної події – Пасхи Христової. Слухаючи сьогоднішнє Євангеліє, ми мимоволі перенеслися в Страсний тиждень, коли в нашому серці одночасно і печаль, і радість. Адже тоді роздумуємо над стражданнями Христа і водночас радіємо Його Воскресінню.

Господь благозволив, щоб відзначаючи свято Воздвиження Хреста Господнього, згадувати подію, яка мала місце у перші століття християнства. Тоді свята рівноапостольна цариця Єлена, за дорученням свого сина, рівноапостольного імператора Костянтина Великого, відправилася в Єрусалим і, проводячи розкопки на місці, де був язичницький храм, знайшла три хрести. Єрусалимський патріарх, по черзі почав прикладати хрести до покійного.  Коли приклали хрест Господній – покійний воскрес. Таким чином було виявлено, який з них Хрест Спасителя. І саме з цієї нагоди було встановлено свято Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього. Цього дня Єрусалимський патріарх, воздвигаючи Хрест, остаточно утвердив нашу благочестиву віру у спасительні страсті Христові.

Ми непорушно віримо, що той подвиг, який звершив Спаситель, є найбільшим і найвеличнішим за всю світову історію. Ніяка релігія не сповідує, що Бог Воскресає. Саме наша християнська віра базується на цьому великому камені – камені віри, віри у Воскресіння Христове. І якщо Христос Воскрес, то у свій час і ми всі воскреснемо. І ця віра дає нам сили подвизатися, терпіти іноді недолю, терпіти страждання і з великою вірою чекати те вічне блаженне життя, в яке, на жаль, не всі потраплять. Тому що, щоб отримати Царство Небесне, не важливо, якого ми статусу тут, на землі, – чи ми царі, чи ми президенти, чи архієреї, чи священики, чи ми убогі, чи ми каліки, чи іншого соціального стану. В Царство Небесне увійдуть тільки ті, хто все своє життя провів у благочесті, у вірі, а якщо і согрішив, то покаявся і приніс достойний плід покаяння.

Сьогоднішнє свято – Воздвиження Хреста Господнього – нагадує усім нам про Голгофу, яку пройшов Сам Син Божий. Незважаючи на те, що Він є всемогутній Цар, Господь Вседержитель, Який сотворив світ видимий і невидимий, для того щоб врятувати нас, зійшов з неба, втілився від Пречистої Богородиці, став Людиною, постраждав, помер і воскрес. І саме Він прийде, вдруге, але з великою славою, щоб судити нас, живих і мертвих.

І сьогоднішня подія Голгофи самого Христа Спасителя дуже тісно перегукується з Голгофою нашої Святої Української Православної Церкви, яка сьогодні стоїть напередодні найбільшої події в своїй історії – надання Томосу про її автокефалію. Про це мріяли багато митрополитів, починаючи від митрополита Петра Могили, який намагався відновити незалежність нашої Церкви, однак московські царі не дали цього зробити. Про неї мріяв митрополит Василь Липківський, який намагався відродити Церкву, але більшовицька влада не дала це зробити. Про це мріємо всі ми, і багато хто з нас навіть не уявляє, свідками якої події ми невдовзі станемо. 27 років нелегкої боротьби, терпінь і страждань увінчуються сьогодні великим успіхом.

Особливо сьогодні ми маємо згадати і те, чому в 1917 році Господь допустив революцію і знищення Церкви. Тому що Російська Церква втратила найбільше і найсвятіше – благочестя. Якщо ми задумаємося над тим, чому Господь допустив – не благословив, але допустив роз’єднання Української Церкви в 90-х роках, то прийдемо до єдиного висновку – щоб очистити свою Церкву. Бо, як правило, Церква, яка перебуває в гоніннях, невизнанні, Церква, яку називають «неканонічною» і «неблагодатною», найбільше сповнена цієї благодаті. Тому що Дух Святий перебуває не там, де йому наказують, – чи «царі», чи навіть московські патріархи. Дух Святий перебуває там, де є щира і глибока віра, де є справжня любов. Любов одне до одного, любов до рідної землі, любов до рідної Церкви, любов навіть до наших ворогів, які сьогодні прийшли до нас з війною. Ось що зробило нас справжніми християнами.

Тому, дорогі браття і сестри, цінуймо це. Цінуймо і бережімо навіть тоді, коли й ми станемо канонічними. Коли бачимо парафіян, які будуть приходити чи приходять з іншої Церкви, московської, не осуджуймо їх. Відкриваймо обійми, так як це зробив люблячий батько у євангельській притчі про блудного сина. Не дорікаймо їм. І тоді ми дійсно продовжимо те, заради чого і до чого покликав нас Бог. Ми остаточно відновимо ту справжню Святу Українську Церкву, яку, з благословення і доручення Спасителя, заснував апостол Андрій Первозванний. Ми відновимо не тільки її структуру, ми відновимо її дух – дух віри, побожності і благочестя.

Іноді не важливо, як ми виглядаємо зовні. Набагато цінніше в очах Божих, що робиться в нас всередині. Бо якщо ми будемо дотримуватися тільки зовнішнього благочестя, ми не зможемо, в нас не вистачить сил спасти свою безсмертну душу. І навпаки, коли ми всередині будемо сповнені віри і любові, коли ми перестанемо сваритися, починаючи від дрібниць і закінчуючи спорами про межу, коли ми перестанемо осуджувати одне одного, отоді ми станемо тими, про яких говорить апостол Павло: «Ви є храм Духа Святого». І ми дійсно є храм Духа Святого. Бо коли в нашому серці любов, там живе Дух Святий. А Дух Святий завжди живе тільки там, де є любов.

Тому святкуючи сьогодні велике свято, відзначаючи престольне свято цього величного, древнього, намоленого храму, молімося, поклонімося Хресту, але не полишаймо молитви. Молімося за наших воїнів, молімося за всіх тих, хто сьогодні залишився без осель. Молімося за наших братів, хоч вони сьогодні не є нам братами. Але молімося. Бо тільки щира молитва, молитва з вірою і з любов’ю творить справжні чудеса. І тоді з Божою допомогою ми відновимо не тільки мир, справжню віру і благочестя в Україні. Можливо, ми це зробимо і для наших сусідніх держав, які вже давно втратили те, що називається християнством.

Вірмо, і за нашою вірою Господь, Який вже більш як дві тисячі років тому переміг диявола, допоможе і нам перемогти. Правда восторжествує над неправдою, добро обов’язково переможе зло. І буде мир, і буде велика благодать в наших душах, в наших оселях і в нашій державі.

По завершенні літургії відбувся хресний хід, під час якого владика Іларіон проніс Хрест Господній навколо храму. Також архіпастир окропив вірних освяченою водою та разом з духовенством і вірянами поклонився Чесному і Животворчому Хресту.

Потім владика Іларіон привітав настоятеля і громаду з храмовим святом та, з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, відзначив старосту Петра Овдіюка медаллю «За жертовність і любов до України».

Святкове архієрейське богослужіння завершилось цього дня молитвою за Україну «Боже великий, єдиний…».

View the embedded image gallery online at:
http://rivne-cerkva.rv.ua/news/3767-arkhiiepyskop-ilarion-zvershyv-chyn-onovlennia-drevnoho-khrestovozdvyzhenskoho-khramu-v-seli-spasiv.html?tmpl=component&print=1&layout=default&page=#sigProGalleriab7f14c03a6

Прес-служба Рівненської єпархії

 

Нравится
беременность на 23 неделе
сайт на joomla 3