Деталі

Опубліковано: Неділя, 21 вересня 2025, 07:18

Перегляди: 545

Возлюблені у Христі брати і сестри!

Євангеліє цієї неділі (Мф. 22:35–46) ставить нас перед основою всього духовного життя. Один із книжників, бажаючи випробувати Христа, питає Його: «Учителю, яка найбільша заповідь у законі?» І Господь відповідає словами, які звучать крізь віки: «Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це є найбільша і перша заповідь. А друга, подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. На цих двох заповідях утримується весь Закон і Пророки».

Відповідь Христа проста й велична: все життя людини, усі закони, усі постанови, усі правила зводяться до любові. Любові до Бога і любові до ближнього. Без цього віра перетворюється на обряд, а закон — на тягар.

Але Господь одразу ставить зустрічне питання: «Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син?» — і цим відкриває, що заповіді любові здійсненні лише у світлі пізнання Самого Христа. Бо Він — Син Божий, Який став Сином Людським. І тільки в Ньому любов до Бога і до ближнього стає реальною силою, а не лише гарними словами.

Возлюблені! Сьогодні нам, українцям, це слово особливо близьке. Ми живемо в час, коли любов проходить через найсуворіше випробування. Бо любити Бога легко на словах, коли все спокійно. Але любити Його в окопі, під вибухами, у втраті — це справжня віра. Любити ближнього легко, коли він добрий до тебе. Але любити — коли він потребує твоєї жертви, коли ти ділишся останнім, коли ризикуєш життям, щоб витягнути його з поля бою — це любов справжня, та, що спасає.

Сьогодні наші воїни показують цю любов — бо віддають життя за ближніх. Волонтери й лікарі виявляють цю любов — бо день і ніч служать людям. Капелани свідчать її — бо моляться поруч із тими, хто на межі життя і смерті. І ця любов сильніша за ненависть, бо вона від Христа.

Але важливо пам’ятати: любов — це не почуття, а подвиг. Це не тільки ніжність, а й вірність. Це не лише слова, а готовність діяти. Христос показав нам любов не словами, а Хрестом. І ми покликані любити так само — не наполовину, не на словах, а всім серцем, усім життям.

Дорогі брати і сестри! Найбільша заповідь — любити Бога і ближнього. Це не два окремі шляхи, а один. Бо хто любить Бога — той не може ненавидіти ближнього. А хто справді любить ближнього — той бачить у ньому образ Божий і тим самим любить Господа.

Тож сьогодні, у час війни, збережімо в серці цю любов, щоб не перетворитися на озлоблених і черствих. Любімо Бога — молитвою, вірністю, довірою. Любімо ближніх — добрими ділами, співчуттям, жертвою. І тоді навіть у темряві війни в нас світитиме світло Христове, яке ніхто не зможе загасити.

† Іларіон,

Митрополит Рівненський і Острозький