Опубліковано: Субота, 26 квітня 2014, 01:00
Перегляди: 3615
сайт про Гоа
интересные факты
все о моде

«Подай  сюди свій палець і глянь на Мої руки,

І руку твою простягни і вклади у бік Мій.

Та й не будь невіруючим,- а віруючим!»

(Ін. 20. 27).

Сьогодні свята Церква згадує святого апостола Фому, який не відразу повірив у Воскресіння з мертвих Ісуса Христа. Після Свого Воскресіння Ісус Христос з’явився Своїм учням, пройшовши крізь зачинені двері. Він показав їм Свої руки і ноги, і ребра, пробиті списом. Дає можливість учням переконатись у правдивості Воскресіння, шляхом вільної думки і переконання досягнути спасенної віри. Господь дає їм змогу навіть випробувати віру – нехай очі бачать і руки доторкаються, «…і не будь невірним, а вірним!».

Господь Воскрес, але апостол Фома не вірить. Та чи таке вже глибоке невір’я апостола Фоми, як воно видається на перший погляд? На чому воно ґрунтувалося і до чого привело апостола Фому? Після детальної перевірки, коли на власні очі побачив Воскреслого Господа, він з великою вірою промовляє: «Господь мій і Бог мій!».

«Ти – невіруючий Фома»: так зазвичай називаємо людину, яка вперто опирається прийняти правду, про яку їй говоримо. Ця назва виникла на підставі Євангельської розповіді про святого апостола Фому. Було б, однак, несправедливо, якщо би ми собі уявили, що святий апостол Фома був зовсім без віри. Це не так.

В образі апостола Фоми ми можемо побачити всіх людей, які щиро шукають Бога, можливо, трохи обережних, але все ж готових прийняти дар святої віри.

Можливо, що невірство святого апостола Фоми зрозуміємо краще, якщо порівняємо його з невірством тодішніх релігійних представників – первосвящеників і старійшин.

Святий апостол Фома належить до учнів Ісуса Христа, ходив разом з Ним і слухав Його повчання. Те, що він був глибоко відданим Христові, засвідчує уривок з Євангелія, коли Ісус вирішив іти до Юдеї, щоб воскресити там Свого приятеля Лазаря. Учні відмовляли Його, говорили про небезпеку, яка Йому загрожує від неприятелів. Але святий апостол Фома промовив до учнів: «Ходімо і ми з Ним, щоб разом умерти» (Ін. 11. 16).

Якщо йдеться про вияв якоїсь невіри апостола Фоми у сьогоднішньому Євангелії, йому нема дуже що закинути. Бо він домагається лише доказу, який Христос вже дав іншим апостолам, коли їм з’явився. Він просто обережний, не відкидає правди, але хоче тільки доказу. І ми бачимо, що Ісус Христос у Своїй ласкавості цей доказ йому дає. Святий апостол Фома з вірою тут же визнає: «Господь мій і Бог мій!». А через декілька років він свою віру і любов до Господа підтвердить, коли помре мученицькою смертю за Христа.

Первосвященики та старші взагалі не висувають жодних умов, щоб увірувати в Христа. Від самого початку Його прилюдної діяльності вони не визнають Його як Божого Сина. Чудеса називають дією злих духів (Мф. 12. 24). Лихословлять, коли Він висить на Хресті, насміхаються з Нього (Мф. 27. 42) і воскресіння Його заперечують. Підкупили сторожу, щоб сказала, що Ісусове тіло вкрали учні (Мф. 28. 11-15). Ось таке було їхнє невірство і відкидання правди.

Порівнюючи святого апостола Фому з первосвящениками, стає очевидно, що цей титул «невіруючого» ми даємо йому несправедливо. Він пережив свою кризу віри, але лише тому, що шукав правди і був відкритий для Божої ласки.

Нехай все те, що було сказано сьогодні, ще більше скріпляє нашу віру у Воскреслого Христа. Для того, щоби ми пізнали краще Бога, він має дуже багато різних засобів. Але сьогоднішньої неділі приступаємо до Ісуса з покорою і з вірою промовляємо: «Господь мій і Бог мій!». Амінь.

Протоієрей Василь Іваник,

настоятель Свято-Іоанобогословської парафії смт Демидівка,

благочинний  Демидівського району

Нравится
беременность на 23 неделе
сайт на joomla 3