Опубліковано: Субота, 31 жовтня 2015, 19:52
Перегляди: 2818
сайт про Гоа
интересные факты
все о моде

В ім'я Отця, і Сина, Святого Духа!

Кожного разу, коли ми чуємо в церкві читання зі Святого Писання, якими б знайомими вони для нас не здалися, мають поставити перед нами питання: до чого сьогодні мене закликає Господь? Страшно, якщо ніщо із почутого не розчулило наше серце, не розбудило нашу душу. У Древньому чині літургії перед євангельським читанням диякон закликає: «Будьмо уважні - говорить Бог!» Бог тільки що звернувся до нас словами Євангелія - що вони нам сказали?

І перше питання, як мені здається, яке має поставити перед нами сьогоднішня притча про Сіяча, наступне: а про що ж, власне, йдеться? Що ж це за грунт, в який падає насіння євангельського благовістя? Якщо, як вчать нас святі отці, грунт цей - це наше серце, то складається відчуття, що усе визначено: є грунт добра, і є суха, є люди більш відкриті для слухання Божого слова, а є ті, хто за природою поганий і несприйнятливий. Тим більше, що і в іншому вірші Спаситель говорить апостолам: вам дано розуміти таємниці Царства Небесного, а іншим - ні. Слухаючи ці слова і не розуміючи, можливо, хтось зневіриться: адже якщо є люди, обрані Богом від народження, а є інші, які начебто забраковані з першого дня свого життя, то марні будь-які спроби і виправити своє життя, і знайти Божу любов, і знайти спасіння. А хтось, можливо, знайде в цих словах їжу своєї фарисейської гордині: адже я - православний, я знаю істину, а інші її не знають і, отже, я обраний і я - кращий. Подібна думка, на жаль, дуже часто гучно озвучується окремими людьми, які забувають про те, що істинність нашої віри лягає на наші плечі в першу чергу більшою відповідальністю і важчим хрестом, і з тих, кому Господь більше відкрив про Себе, Він і більше запитає.

Але якщо подібне розуміння притчі є вірним, тоді навіщо Господь всеодно сіє, якщо знає заздалегідь, що ні терня, ні придорожня земля не дадуть належних сходів? На це здивування відповідає свт. Іоан Золотоустий: «і каменю, - каже він, - можна змінитися і стати родючою землею, і дорога може бути не відкритою для кожного, хто проходить і не зневажається ногами кожного, а може зробитися родючою нивою, і терня може бути винищене, і насіння можуть рости вільніше». Отже, - продовжує святитель, - розходження залежить не від природи людей, але від їхньої волі. Таким чином, доброю чи тернистою земля стає в процесі впливу на неї, завдяки чому кинуте в неї насіння або входить, або гине.

Хто ж має надавати цю дію, хто несе за нього відповідальність, хто повинен обробляти цю землю? Найдавніший послух, даний для людини, було обробляти райський сад, який, як вчить прп. Макарій Єгипетський, був образом людського серця. Не зберіг Адам свого серця, і гріхопадіння виростаючи в саду Едему терня й будяччя, висушило його землю, сокровенне місце, де говорила людина з Богом, зробило перехрестям доріг, на яких подорожні топчуть розкидані камені святилища (Плач Єремії 4.1) .

Подібним чином заростає терням і наше серце. Ми робимо себе вразливими для зовнішніх - але часто не для того, щоб кожен, хто потребує міг причаститися того потаємного досвіду спілкування з Богом, якого Він дарував нам, не для того, щоб забуваючи себе простертися з християнською любов'ю до іншої людини. Байдужість до святині, теплохолодність, готовність і бажання жити комфортно з світом, який все більше протистоїть Церкві, зробило оселю нашого серця, виметеною і побіленою церковними таїнствами, торжищем, на якому ми за тимчасове продаємо вічне, перехрестям доріг, на яких ми дозволяємо зневажає всесвяте, що посіяв Господь.

На межі раю Бог виставив сторожу, щоб грішне не вторглося в межі святого. Подібно і ми повинні пильно охороняти благодатний скарб, насінням що лягло в наше серце і що чекає, поки турботлива рука допоможе зійти з нього сходам.

Отже, для того, щоб насіння зійшло, для того, щоб земля була доброю, потрібен добрий садівник, який ретельно і старанно удобрює грунт, поливає паростки, викорчовує шкідливі трави. І як часто ми ліниві і неуважні до цього покликання; і навіть коли - через оточуючих нас чи людей, абочерез пастирів, через життєві події, - Господь закликає нас до розсудливості, ми набагато частіше віддаємо перевагу впиватися хмільним безумством світу, ніж слідувати за Христом, куди Він пішов.

Сьогодні, коли ми озираємося навколо себе і бачимо загальне зубожіння віри, нам нема кого звинувачувати, окрім себе, бо про нас можна сказати словами Апостола: за нас з вами ім'я Христове зневажається серед народів. Що ще повинен зробити для нас Христос, чого Він до цих пір не зробив? Хіба ми позбавлені таїнств? Хіба ми позбавлені можливості молитися вдома і в церкві? Хіба ми позбавлені можливості чути і читати євангельське слово? Що ще повинен зробити для нас Господь, щоб насіння спасительної правди пустили коріння і стали підніматися в нашій душі ? «Я люблю Тебе» - говоримо ми Йому, але ми прийдемо до престолу Страшного Суду і Він скаже нам: «Я не знаю вас», бо той, хто любить, повинен дотримуватися Його заповідей.

А поки ми не стали самі обробляти землю нашого серця, на цій ниві стоїть тільки Сам Христос, Котрий ніби провіщає словами Писання: «Я не пророк, Я хлібороб». Ми дивимося на Його розіп'яте на хресті Пречисте Тіло, і запитуємо: «Чому на руках у Тебе рубці ?» І Він відповідає: «Тому що Мене били в будинку тих, хто любить Мене» (Зах.13,5-6 ).

Амінь.

01 листопада 2015 року, в неділю 22-у після П'ятдесятницi, читається Євангельське зачало неділі 21-ої після П'ятдесятницi, оскільки діє Воздвиженська переступка

ігумен Йосиф ( Крюков )

переклад з російської прот. Миколай Капітула

Нравится
беременность на 23 неделе
сайт на joomla 3