Опубліковано: Субота, 17 березня 2012, 21:22
Перегляди: 2080
сайт про Гоа
интересные факты
все о моде

 


В ім'я Отця і Сина і Святого Духа!


"Прийдіть вірні Животворчому Древу поклонімось ..." - Кличе сьогодні Свята Церква чад своїх до підніжжя Чесного і Животворящого Хреста Господнього. Це Голгофа, переступивши час, наблизилася до нас, спогадом про себе втручаючись у свідомість. Бо на ній вознісся Хрест - Який є Лествицею до небес, і на Хресті - Той, Хто сказав: "... Я дорога, і правда, і життя ..." (Ін. 14, 6).
Хрест Христів - велика спасительна сила всіх земнородних. Він простирається й у довготу всіх часів, і в широту по всіх місцях, висота його до небес, а глибина до безодень пекельних.
А сьогодні, в день Переполовення спасительного пісного подвигу, Господь зглянувся до тих, хто втомився і знемігся під тягарем посту, даруючи їм Свою любов, і силу, і лагідне нагадування, що вони ще не до крові билися з гріхом. Господь сьогодні нагадує нам і про єдність, непохитність рятівного шляху - шляху Хреста і страждань - і надихає на ньому надією. Світло Христового Воскресіння видно тільки з Хреста.
Животворче Хресне Древо - Хрест Христів - вирощене посеред землі Божої любов'ю до людей, щоб погибельний хрест - від древа пізнання добра і зла, узятий в раю на себе людиною свавіллям і непослухом Богу, - перетворить в спасительний Хрест, Який знову відкриває райські двері.
Хрест Христів піднесений над світом з часів спасительних страждань Господа. Але і всяка людина, що прийшла в світ з народження успадковує хрест прабатьків своїх і незмінно до кінця днів несе його по життю. Земля ж - юдоль плачу і печалі, місце вигнання для того, хто переступив Боже повеління - сповнена скорботою і стражданнями. Осот і терня гріховних навичок і пристрастей, з якими ми зріднилися і насолоджуємося, одночасно ранять душу і запалюють коло життя.
Придивіться, друзі наші, до життя людей поза Христом. Як часто воно закінчується духовною смертю набагато раніше смерті фізичної. Зло і гріх пожирають в людині все людське, зло ненаситно, і ненаситний чоловік у злі. І це теж страждання, але страждання не рятівне; оброком цього страждання завжди буде неминуча смерть і загибель душі. Суєтний і безплідний життєвий хрест без Христа, яким би важким він не був.
Свій хрест може перетворитися в рятівний хрест тільки тоді, коли з ним підуть слідом за Христом.
Христос Спаситель наш "... гріхи наші Сам возніс тілом Своїм на дерево, щоб ми, звільнившись від гріхів, жили для правди ..." (1 Петр. 2, 24).
Хрест Христів став знаменням слави Самого Христа і зброєю Його перемоги над гріхом, прокляттям, смертю і дияволом. І ми сьогодні, стоячи біля Хреста Христового, відчуваючи на раменах тягар своїх життєвих хрестів, повинні вдивитися уважно в єдино рятівний Хрест Христів, щоб у Христі дізнатися правду життя, щоб зрозуміти її світлий зміст.
І сьогодні у Хреста Господнього – благовіститься Святе Євангеліє, і з Хреста Господнього - вид Божественного Страждальця сповіщають нам для спасіння нашого всесвяте заповідання: "... якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною "(Мф. 16, 24).
Друзі наші, випростуйтесь від землі, погляньмо на Хрест Христів, перед нами - приклад повної та істинної самовідданості. Він, будучи Сином Божим, прийшов у світ прийняв образ раба, упокорив Себе і був слухняним аж до смерті, і смерті хресної. Він зрікся самого життя, щоб врятувати нас. Нас же кличе Господь Спаситель зректися гріха і смерті, яку гріх вигодовує для нас.
Справа нашого спасіння починається з відкидання себе і своєї гріховності. Треба зректися всього того, що становить суть нашого занепалого єства, і повинно простягатися до відкидання самого життя, віддання його цілком волі Божій.
Господи! Тобі все відомо; сотвори зі мною як схочеш.
Свою життєву правду ми повинні визнати перед Богом найлютішою неправдою, свій розум - найдосконалішим нерозумством.
Починається самовідданість боротьбою з собою. І перемога над собою - найважча з усіх перемог через сили ворога, адже я сам і є свій ворог. І боротьба ця сама тривала, бо закінчується вона тільки із закінченням життя.
Боротьба з собою, боротьба з гріхом завжди залишиться подвигом, а значить, буде стражданням. І вона ж, наша внутрішня боротьба, народжує і інше, ще більш тяжке страждання, адже в світі зла і гріха людина, що йде шляхом праведності, завжди буде чужою у житті світу і буде зустрічати ворожість по відношенню до себе на кожному кроці. І з кожним днем подвижник все більш і більш буде відчувати свою неспорідненість з навколишнім і болісно переживати її.
А самовідданість неминуче продовжує вимагати, щоб ми у всій повноті почали жити для Бога, для людей, для ближніх, щоб ми свідомо і покірно прийняли і підкорилися всякій скорботі, всякій душевній і тілесній болі, щоб взяли їх як Божий допуск на користь і спасіння душ наших. Самовідданість же стає частиною нашого рятівного хреста. І тільки самовідданістю можемо підняти ми свій рятівний життєвий хрест.
Хрест - знаряддя страти. На ньому розпинали злочинців. І ось правда Божа кличе і мене на хрест, як злочинця Закону Божого, адже моя плотська людина, яка любить спокій і безпечальність, моя зла воля, моє злочинне самолюбство, моя гордість досі противляться життєдайному Закону Божому. Я вже й сам, пізнавши силу гріха, що живе в мені та звинувачуючи себе, як за спасительний від гріховної смерті засіб, хапаюся за скорботи мого життєвого хреста. Усвідомлення, що тільки скорботи, заради Господа зазнають, засвоять мене Христу, і я стану учасником Його земної участі, а значить, і небесної, надихає на подвиг, на терпіння.
Хрест Христів, цвяхи, спис, терня, богозалишеність - це безперервні, нічим не полегшені страждання Голгофи. Але ж і все земне життя Спасителя від народження до гробу є шлях до Голгофи. Шлях Христа від страждання до більшого страждання, але з ними і сходження від сили у велику силу, шлях Його до смерті, що поглинула смерть. "Де твоє жало смерте, де твоя пекло перемога?"
Страшний Хрест Христів. Але я люблю його - він породив для мене ні з чим незрівнянну радість Святої Пасхи. Але до цієї радості я можу наблизитися тільки зі своїм хрестом. Я повинен добровільно взяти свій хрест, я повинен полюбити його, визнати себе цілком гідним його, як би важкий і важкий він не був.
Взяти хрест - це означає великодушно переносити глузування, ганьбу, гоніння, скорботи, якими гріховний світ не поскупиться обдарувати послушника Христового.
Взяти хрест - це означає зазнати без нарікання і скарг тяжкий, невидиму нікому працю над собою, невидиме ловлення і мучеництво душі заради виконання євангельських істин. Це і боротьба з духами злоби, які люто повстануть на того, хто забажає скинути з себе ярмо гріха і підкоритися Христу.
Взяти хрест - це добровільно і старанно підкоритися поневірянням та подвигам, якими приборкується плоть. Живучи у плоті, ми повинні навчитися жити для духу.
І треба звернути особливу увагу на те, що кожна людина на своєму життєвому шляху повинна підняти саме свій хрест. Хрестів незліченна безліч, але тільки мій лікує мої виразки, тільки мій буде мені на спасіння, і тільки мій я понесу з допомогою Божою, бо він даний мені Самим Господом.
Як би не помилитися, як би не взяти хрест за своїм уподобанням, тому свавіллю, яке в першу чергу і має бути розп'яте на хресті самовідданості?! Самовільний подвиг - це саморобний хрест, і несення такого хреста завжди закінчується падінням великим.
А що ж означає свій хрест? Це означає йти по життю своїм шляхом, визначеним для кожного Промислом Божим, і на цьому шляху піднявши саме ті скорботи, що попустить Господь. (Дав обітниці чернецтва - не шукай одруження, пов'язаний родиною - не прагни до свободи від дітей і подружжя.)
Не шукай великих скорбот і подвигів, ніж ті, що є на твоєму життєвому шляху, - це гордість збиває з шляху. Не шукай звільнення і від тих скорбот і трудів, що послані тобі, - це саможаління знімає тебе з хреста.
Свій хрест - це значить задовольнятися тим, що по твоїм силам тілесним. Дух зарозумілості і самообману буде кликати тебе до нестерпного. Не вір спокуснику.
Наскільки різноманітними в житті є і скорботи і спокуси, які посилає нам Господь для лікування нашого, якою є різниця у людей і в самих тілесних силах і здоров'ї, наскільки різноманітними є і наші гріховні немочі.
Так, у кожної людини –свій хрест. І цей свій хрест заповідано кожному християнинові прийняти з самовідданістю і наслідувати Христа. А наслідувати Христа - це вивчити Святе Євангеліє так, щоб тільки воно стало діяльним керівником в несенні нами нашого життєвого хреста. Розум, серце і тіло всіма своїми рухами і вчинками, явними і таємними, повинні служити і висловлювати рятівні істини Христового вчення. І все це означає, що я глибоко і щиро усвідомлю лікувальну силу хреста і виправдовую суд Божий наді мною. І тоді мій хрест стає Хрестом Господнім.
"Господи, в несенні хреста мого, Твоєю правицею мені посланою, укріпи мене, що вкрай знемагаю", - благає серце. Серце благає і сумує, але воно ж вже й радіє приємною покірністю Богу і своєму причастю стражданням Христовим. І це несення свого хреста без нарікання з покаянням і славослів’ям Господа - є велика сила таємничого сповідання Христа не тільки розумом і серцем, але самим ділом і життям.
І, дорогі мої, так непомітно починається в нас нове життя, коли вже "... не я живу, але живе в мені Христос" (Гал. 2, 20). Незрозуміле плотському розуму чудо відбувається в світі - спокій і райське блаженство гніздяться там, де очікувалися одні стогони і сльози. Життя найбільш скорботне славословить Господа і відкидає від себе всякий помисел скарги і нарікання.
Сам хрест, сприйнятий як дар Божий, породжує подяку за дорогоцінну участь бути Христовими, наслідуючи Його страждання, народить і нетлінну радість для тіла стражденного, для серця змореного, для душі, що шукала і знайшла.
Хрест - є найкоротший шлях до неба. Христос Сам пройшов ним.
Хрест - є цілком випробуваний шлях, бо ним пройшли всі святі.
Хрест - є найвірніший шлях, бо хрест і страждання - доля обраних, це ті тісні врата, якими входять в Царство Небесне.
Дорогі мої, віддаючи сьогодні поклоніння Хресту Господню тілом і духом, прищепімо ж наші малі хрести до Його великого Хреста, щоб Його цілющі сили наситили нас своїми соками для продовження подвигів Великого посту, щоб виконання заповідей Христових стало єдиною метою і радістю нашого життя.
Вшановуючи сьогодні Чесний Хрест Христів, з покорою волі Божій подякуймо Йому за наші малі хрести і вигукнемо: "Пом'яни мене, Господи, у Царстві Твоїм". Амінь.



13 (26) березня 1995 архімандрит Іоанн Крєстьянкин

переклад з російської свящ. Миколай Капітула

Нравится
беременность на 23 неделе
сайт на joomla 3