Опубліковано: Субота, 16 березня 2013, 00:00
Перегляди: 4164
сайт про Гоа
интересные факты
все о моде

«На ріках вавілонських, там ми сиділи і ридали…», - це слова ізраїльських невільників, які сумують і страждають у неволі на чужій вавилонській землі. Як кара за гріхи вавилонський полон став для народу Ізраїля нестерпним випробовуванням. Важка праця, насилля і приниження, життя ізраїльтянина не вартувало і ломаного гроша.

Закон Мойсея вимагав жертвоприношень за гріхи, але єрусалимський храм був спалений і зруйнований. Таким чином, народ був позбавлений надії на прощення гріхів, принижений і зневажений, він просив спасіння, але воно не наступало…

Вже третю Неділю підряд Церква співає пісню вавилонських невільників. Співає для нас – поневолених гріховними пристрастями невільників гріха, віддалених від своєї любої батьківщини – дому Небесного Отця.

Гріх має велику владу над нашими тілами, тому апостол народів говорить: «Коли ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе у мені. Нещасна я людина, хто визволить мене від тіла цієї смерті?» (Римл. 7, 18-24).

Завтра початок великого посту. Піст – це час боротьби і звільнення з гріховних кайданів. Через піст ослаблюється людська плоть, притуплюються плотські бажання, з'являється благодатна можливість для духовних роздумів.

Через роздуми приходить усвідомлення свого гріховного стану, Господь посилає можливість звільнення від гріхів через покаяння.

Я хочу сьогодні розповісти вам одну історію про гріх і чудесне навернення до Бога. Колись давно жив на світі страшний розбійник. Маючи жорстоке серце і лиху вдачу, він вбивав, кривдив, грабував, не маючи жодної уяви про милосердя.

Одного разу, він прибув до багатого, але дуже богобійного чоловіка. Бажаючи обікрасти його, він прикинувся бідним смиренним подорожнім. Господар прийняв його по-християнськи, накормив, напоїв, запросив на нічліг і, навіть, відпустив йому свою кімнату. Запаливши свічку біля ікони Божої Матері, де завжди сам молився, він пішов спати у іншу кімнату.

Світло свічки в дивний спосіб освітлювало лик Божої Матері і це привернуло увагу розбійника. Йому пригадалася рідна мати, дитинство. Він згадав, яким щасливим він був колись і яким він став тепер. Він давно не мав матері, вона рано померла, але тут біля нього була інша Мати, Мати Божа, яка дивилася йому просто в душу.

Сталося чудо, у розбійника пробудилася совість. Він упав перед іконою на коліна і став щиро молитися, він каявся у своїх гріхах, гірко ридав витираючи хустинкою сльози.

В той час господар будинку довго роздумував про свого гостя і не міг заснути. Під ранок він заснув і йому приснився дивний сон. Він побачив душу свого дивного гостя, яка стояла перед вагою. Чорні ангели положили на вагу усі його гріхи, вбивства, насильства, грабунки, украдене золото і срібло, закривавлені трупи людей. Душа стоїть і тремтить від страху. З другого боку ваги стоять добрі ангели, але нічого не можуть вдіяти. На протилежну сторону ваги вони положили лише одну монету, яку розбійник кинув колись жебракові.

Чорні ангели радіють, а білі сумують і плачуть. Їм шкода нещасної душі, але допомогти їй не можуть, бо немає добрих діл. Розбійник не зробив нічого доброго, що могло б засвідчити на його користь. Але раптом один з ангелів ніби пригадав щось і швидко полетів на землю. Невдовзі він повернувся з мокрою від сліз хустинкою і положив її на вагу. Сталося диво – мокра хустинка переважила тарілку з гріхами…

Господар прокинувся від цього дивного і страшного сну. На дворі вже світало. Він наляканий пішов у кімнату, де ночував розбійник. Перед іконою Божої Матері догоряла свічка. Розбійника на ліжку не було, він лежав перед іконою із складеними на грудях руками. Він уже не дихав, а на грудях у нього лежала мокра від сліз хустинка.

Ця розповідь повинна і в наших серцях розбудити жаль за гріхи, визвати сльози покаяння. Люди не каються у своїх гріхах, а тому світ, у якому ми живемо, став холодним, жорстоким і немилосердним. Як влучно сказав колись Гоголь: «Господи, Боже, як страшно і темно у Твоєму світі».

Гріх панує у всіх сферах нашого життя, це видно неозброєним оком по нелюдських відносинах між людьми. Бідні стають ще біднішими, багаті стають ще багатшими. Суди не об’єктивні, прав той, у кого більше прав. Народні обранці, прикриваючись іменем слуг народу, служать не народові, а своїм інтересам. Обман і неправда стають нормою життя.

Тільки покаяння і навернення до Бога може врятувати цей світ від погибелі, вивести з неволі, з темряви – до світла. Життя за Божими заповідями гарантує усім людям добробут, щастя і справедливість.

Розбійник, про якого я розповідав вам, виростав без матері. Він не знав про Бога і Божі заповіді, тому його руки були в крові. Ми ж з вами не розбійники, ми – християни. Ми будуємо храми, хрестимо дітей, слухаємо Боже Слово, ми освічені і цивілізовані люди, тому, якщо ми вміємо грішити, хтось – свідомо, а хто може і не свідомо, то ми обов’язково повинні навчитися каятись. «Обмийтеся!- закликає нас великий Шевченко, – Образ Божий багном не скверніте».

Велику силу мають сльози покаяння. Вони здатні висвітлити найчорнішу, найгрішнішу душу, розм'ягчити найтвердіше, найжорстокіше серце. «Блаженні ті, що плачуть»- говорить Спаситель світу. Але, на жаль, людина не завжди здатна плакати над своїми гріхами, бо сльози покаяння – це надприродний дар Божий.

Тому, якщо ми бачимо в храмі людину, яка плаче чи-то під час сповіді, чи-то під час проповіді священика, то знаймо: вона плаче не просто так. Вона плаче тому, що Дух Cвятий торкається струн її душі. Від цього ніжного дотику душа хвилюється і трепече, а через очі – дзеркало душі – назовні виходять сльози радості.

Просімо Господа, щоб у час Великого посту Він торкнувся наших сердець Своїм Животворящим Духом, дав нам побачити наші прогрішення, подав нам сльози покаяння і визволив нас від лукавого. Амінь.

Протоієрей Мирослав Синиця,

благочинний Березнівського благочиння

Нравится
беременность на 23 неделе
сайт на joomla 3