Опубліковано: Четвер, 02 травня 2013, 01:00
Перегляди: 1506
сайт про Гоа
интересные факты
все о моде

Дорогі браття і сестри!

Перед нами образ померлого Христа Спасителя, Сина Божого. Він помер на хресті, Його обгорнули плащаницею і підготували до поховання.

Перед людьми, які ще вчора не вірили в існування Бога (а багато хто і сьогодні не вірить в Нього), постає безліч запитань. Хіба Ісус Христос не Бог? Якщо Він Бог, то чому Він помер? Це запитання виникає у всіх невіруючих людей, починаючи з тих, що були на Голгофі, коли розпинали Спасителя. Вороги Христа глузували з нього і говорили: якщо Ти Син Божий, то спаси Сам Себе, і ми увіруємо в Тебе. Те саме говорять невіруючі і сьогодні.

Навіщо Син Божий зійшов на землю і став Чоловіком? Чому Сину Божому потрібно було народитися від Діви, бути повитим пеленами, покладеним в яслах, прийняти хрещення від Іоана в Йордані? Він витерпів страшні муки на хресті, помер і на третій день воскрес, вознісся на небо і сів праворуч Отця. Хіба до цього Він не був одягнений славою, не був Царем на небесах?

Всього цього не потрібно було Богу, в Тройці славимому. Але “так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне” (Іоан. 3, 16). Щоб спасти засуджених на смерть людей, Син Божий віддав Свою душу за наші душі, Свою кров за нашу кров, прийняв Свою смерть за нашу смерть.

Багато людей думає, що смерть – це природне явище, бо закон смерті панує над родом людським. Хіба для смерті Бог створив людину? Зовсім ні! Коли ми плачемо над померлими, цим плачем ми свідчимо, що наша душа не сприймає смерть. Вся наша природа протестує проти смерті.

Син Божий став Чоловіком, претерпів усілякі страждання, щоб подолати смерть і визволити усіх нас з рабства смерті і її причини – гріха. Для віруючих християн усе це – елементарні істини нашої віри. Але наша біда полягає в тому, що ми сприймаємо ці істини лише розумом, а не серцем, не всією душею. Уявіть собі, що вас, живих, засудили на вічну смерть, поклали у гріб, присипали землею. І там, у могилі, живими, ви будете перебувати вічно. Усвідомте собі цей жах і уявіть, що хтось визволив вас із цього стану вічної смерті. Чи будете ви вдячні своєму Спаситилеві? Безумовно! Та ще й як вдячні!

А тепер згадайте, як вчинили зі Своїм Спасителем юдеї. Вони віддячили злом за добро, скорботою за радість, смертю за життя. Того, Хто воскрешав мертвих, зціляв кривих, очищав прокажених, повертав світло сліпим, вони повісили на хресті і вбили. О довготерпіння Боже і безмежна любов до людини! Таїна велика і незбагненна!

Повісили на хресті Того, Хто створив землю ; приготували висічений у скелі гріб Тому, Кого не вмі¬щають небеса; напоїли оцтом Того, Хто дає їжу всім живим істотам; прибили цвяхами Того, Хто зціляє руки і ноги. Пилат засудив Того, Хто буде судити всю вселенну; зв’язали Того, Хто визволив людство з кайданів гріха.

Тоді сили небесні оніміли; ангели вжахнулися; земля затремтіла, скелі розкололися; сонце затьмарилось; пітьма вкрила землю; все творіння охопив страх. Чому? Їх Владика, Син Божий, висів на хресті. Коли Спаситель на хресті закрив очі, світло засяяло в пеклі, тому що Господь душею, а не тілом, зійшов зруйнувати пекло. Коли Син Божий плоттю помер на хресті, відкрилися гроби, і багато померлих воскресло.

Таїна нашого спасіння незрозуміла не тільки для нас, людей, а й для Небесних Сил. Як може засуджуватися Суддя вселенної і мовчати, як може безпристрасний страждати, безсмертний помирати?

Одного Христа засудили, а Він спас безліч людей; Він один помер, а воскреснуть усі люди.

Дорогі браття і сестри! Все, що ви чуєте, – не людська фантазія, а реальність, яку неможливо заперечувати. А якщо це так, то не треба дивуватися, коли ми бачимо і на собі досить часто відчуваємо, як злі люди платять злом за добро. Якщо з Христом Спасителем так вчинили юдеї, то що говорити про нас грішних! Сам Господь сказав: “Коли із зеленим деревом таке роблять, то що ж буде з сухим?” (Лк. 23, 31).

На всі запитання, пов’язані з тим, чому праведні люди часто страждають, а грішники благоденствують, знаходяться відповіді у стражданнях Христових. Хоч спасіння уже звершилося Господом нашим Ісусом Христом, але процес цей триває над кожною людиною зокрема. І ніхто з нас не повинен запитувати Господа: “Чому у моєму особистому житті відбувається багато такого, чого не сприймає душа і розум не розуміє?” Провидіння Боже веде кожного з нас до спасін¬ня і вічного життя. Коли Христос Спаситель терпів у Гефсиманському саду страшні душевні муки і молився Богу Отцю, щоб чаша страждань проминула Його, Він закінчував Свою молитву словами: “Нехай буде не Моя, а Твоя воля”. Так і ми повинні віддавати себе в руки Божі. Господь краще за нас знає, що нам потрібно в житті, а що не принесе нам користі.

Цілуючи образ Христа на Св. Плащаниці і підносячи свої молитви, нагадаймо собі, що страждання Його були набагато тяжчими за наші. Але він безгрішний, а ми грішні. Він невинний, а ми винні. Нас повинне втішати усвідомлення, що після страждань Христа було Його воскресіння. Так само буде і з нами: після страждань прийдуть радісні дні, після хвороби буде й здоров’я. Христос Сам страждав, Він знає, як і нам, немічним, допомогти. Йому слава на віки віків!

Амінь!

Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України ФІЛАРЕТ

 

 

 

 

Нравится
беременность на 23 неделе
сайт на joomla 3