Опубліковано: Вівторок, 19 березня 2013, 19:36
Перегляди: 9563
сайт про Гоа
интересные факты
все о моде

Саме ці слова нашого Спасителя, дорогі браття і сестри, будуть темою нашої сьогоднішньої розмови. Ми попробуємо заглибитись у їхній зміст і зрозуміти їхнє значення. Тому, я пропоную на декілька хвилин забути про свої життєві турботи і всім разом, єдиним серцем і єдиними думками, полинути в минуле, в часи коли по землі ходив Спаситель світу Господь Ісус Христос.

Ось ми в місті Єрусалимі. Місто переповнене паломниками. Усі вони приїхали на свято Паски, і мимоволі стали учасниками жахливої події – страти Божого Сина. Ми на подвір’ї Понтійського Пилата. Тут відбувається суд і вирішується доля нашого Спасителя.

Підігріта книжниками і фарисеями юрба, несамовито викрикує: «Розіпни Його! Розіпни!» Пилат- язичник намагається зробити усе можливе для того щоб Ісуса звільнити з під варти, дарувати Йому життя. Не бачачи в Його діях ніякої провини, він не хоче проливати невинної крові.

«Кров Його на нас і на наших дітях» вигукує юрба, не усвідомлюючи що цими словами, скликає на себе Божу кару. Що пройде декілька десятків літ і римські легіони зруйнують Єрусалим. Не залишать каменя на камені із міста яке побивало камінням Божих пророків і стало місцем смерті Божого Сина, не впізнавши часу Його відвідин.

Пилат прилюдно вмиває руки. Цей жест є свідченням того що суд виносить не справедливий вирок, і він особисто, не бере на себе моральної відповідальності за його підписання.

Вирок підписаний. Сотник римської армії отримує наказ і приступає до його виконання . Господь терпить побої і знущання з рук жорстоких воїнів, і розпочинається хресний хід на гору Голгофу.

Попереду іде воїн, який гучним голосом закликає звільнити дорогу і виголошує провину засудженого. За ним ідуть кати, які будуть виконувати вирок. Дальше ми бачимо нашого Господа, з терновим вінком на голові, з хресним деревом на плечах. Замикають колону книжники фарисеї і юдейська старшина, для них є дуже важливо щоб вирок був виконаний вчасно і без перешкод.

Господь тричі падає під вагою важкого хреста. Він виснажений і обезсилений. Сторожа кличе чоловіка на ім'я Симон і заставляє його нести Господній хрест. Ми з вами можемо лише позаздрити цьому чоловікові, що йому випала така можливість, допомогти Спасителю світу в час його страждань. Допомогти Йому донести важкий хрест на вершину гори. Напевно кожен з нас був би радий опинитися на його місці, взяти Хрест на свої рамена і допомогти Божому Синові.

Але чому ж тоді, в сьогоднішній час, таким важким і непосильним хрестом для нас, стає виконання Його заповідей.? Чому ми не хочемо іти дорогою яку Він нам пропонує? Чому ми не хочемо довірити Йому свої душі, за які Він заплатив ціною своєї крові? Чому ми не хочемо дозволити Йому, бути Господом і Владикою нашого життя?

Якщо ми не пускаємо у своє життя Господа то тим самим добровільно прирікаємо себе, жити під владою Божого ворога – диявола. Такі люди втрачають Божий образ, перестають бути Божими дітьми. «Ваш батько диявол і ви виконуєте похоті свого батька.»- читаємо у Священному Писанні. Погляньмо навколо себе. Скільки наших братів і сестер ображають Христа, заставляють Його покинути їхні душі і добровільно стають дітьми темряви.

Ви хочете знати як це відбувається? Все дуже просто і починається з малого. Спочатку Божий ворог робить людину байдужою до Бога до Церкви і до всього святого. Саме через його навіювання, людина стає лінивою до молитви, рідко ходить до Церкви. Її не бентежить той факт що її душа позбавлена Божого світла, окутана темрявою гріха. Церква яка на протязі двох тисяч років була для людей основою буття, центром існування, стає для неї чимось не суттєвим і другорядним, не вартим великої уваги. Таку людину важко віднести до числа практикуючих християн, бо все що пов’язане із Церквою, із спасінням її душі, вона виконує формально і поверхнево.

Сам факт хрещення, нажаль, ще не робить нас справжніми християнами. Християнами ми стаємо лише тоді коли ідемо за Христом, чинимо Його волю, намагаємось втілити в життя Його ідеї, використовуємо усі дані Церквою засоби для спасіння душі, тобто маємо усі підстави для того, щоб називати себе практикуючими християнами.

Євангельський Симон з Киринеї приступив до Ісуса для того щоб послужити Йому, допомогти нести Хрест. Перед кожним з нас стоїть особисте завдання: « Бери свій хрест, і йди за мною.» Але ми з намови диявола, ніби не чуємо заклику Спасителя. В той час коли Він падає під вагою хреста наших гріхів, ми продовжуємо гордо стояти. Ми не думаємо про це, що коли Господь прийде у славі судити живих і мертвих, тоді багато людей упаде під вагою осудження.

Своїм розпинателям Христос простить скоріше ніж нам. Бо більшість із них були язичниками і не знали того що сьогодні знаємо ми. Вони не були народжені як ми з вами від води і Духа святого. Їх Господь не кормив Своїм Тілом і Кров'ю, вони раз розіп’яли Христа, а ми розпинаємо Його кожен день своїми гріхами.

Тому ідімо за Христом, будьмо практикуючими християнами. «Або ти гарячий, або ти холодний.»- говорить Господь. «А якщо ти не гарячий і не холодний а ледь теплий, то ти є ніщо. Виплюну тебе із уст своїх.» Або ти християнин, в повному розумінні цього слова, або ти безбожник. Не можна бути трошки християнином і трошки безбожником, бо це називається фарисейством.

Нехай кожен загляне у глибину свого серця і там знайде відповідь. хто він. Дитина світла чи дитина темряви. Христос каже: «Я світло для світу. Хто вірує в мене той не ходитиме в темряві, а матиме світло життя.»

АМІНЬ.

прот. Мирослав Синиця,
благочинний парафій УПЦ КП Березнівського району

Нравится
беременность на 23 неделе
сайт на joomla 3