joomla


3345Ніч на вівторок Ісус Христос провів також у Віфанії, і у вівторок вранці знову прийшов у храм Єрусалимський і багато навчав у храмі і поза храмом (Мф. 24, 1). Первосвященики і старійшини, чуючи притчі Його і розуміючи, що Він про них говорить, намагалися схопити Його і вбити. Але напасти на Нього відкрито не могли, оскільки боялися народу, який шанував Його за пророка (Мф. 21, 46), був у захопленні від вчення Його (Мк. 11, 18), слухав Його з насолодою (Мк. 12, 37).

З Євангельських настанов, виголошених Ісусом Христом у вівторок, Церква обрала для повчання віруючих в цей день притчу про десять дів, як особливо відповідну часу Великої седмиці, в яку нам найбільше слід бадьоритись і молитися.

Великий вівторок нагадує нам про десять дів що знаменують перемогу непідкупного Владики.

Так починається Синаксар на Великий вівторок. Притчею про десять дів Православна Церква вселяє повсякчасну готовність до зустрічі небесного Жениха ціломудрістю, милостинею і невідкладним вчиненням інших благих діянь, зображених під ім'ям єлею, приготованого мудрими дівами. "Ціломудрість є високою, - говорить Церква, - але той, що зберігає її нехай не забуває і про інші чесноти, особливо ж про милостиню, якою свіча цнотливості просвічується". Мудрі діви приклали до дівства многий і багатий єлей милостині, нерозумні ж мали одну ціломудрість, не маючи інших чеснот, а особливо милосердя. У ніч теперішнього життя задрімали всі і заснули. Опівночі пролунав клич: ось жених гряде. Мудрі приготували світильники свої і ввійшли з Нареченим на шлюб і двері зачинилися. Потім приходять і не розумні, які, не маючи у себе готового єлею, ходили купити його в годину пришестя Жениха. Господи, Господи, кличуть вони, відкрий нам, але Він відповідає: Я вас не знаю. Співобразно з притчею про десять дів, що обрана для повчання віруючих у Великий вівторок, Православна Церква і в своїх священних співах в цей день спонукає нас до виправлення нашої поведінки і ціломудрості, особливо уявою несподіаного пришестя Христового, Який прийде судити живих і мертвих.

Євангельську притчу про десять дів Церква нагадує для науки нам, у Великий вівторок, з давніх часів. Про неї згадує в цей день святий Ісидор Пелусіот, що жив на початку V століття. У VIII столітті Косьма Маіумський написав для Великого Вівторка двопіснець, що зараз виконується Церквою на утрені в цей день.

На утрені в Великий вівторок Православна Церква благовістить про злобу первосвящеників і старійшин юдейських проти Ісуса Христа. Рада фарисеїв прийняла, щоб підловити Його на слові, щоб видати Його начальникам і старійшинам (Лк. 20, 20), не усвідомлюючи при своєму духовному засліпленні, що над ними здійсняться слова пророка:і впадуть в яму, що її зробили. Отже, прикидаючись праведними, приступають до Ісуса Христа з різними підступними, спокусливим питаннями, спочатку фарисеї, які вважали, що іудеї як народ Божий повинні на відміну від язичників, платити данину тільки Богу в Його храм, потім іродіани, які стверджували, що слід платити податки кесарю, від якого Ірод отримав свою владу. Фарисеї з іродіанами запитували Господа: чи потрібно платити податок кесарю, чи ні? Але почувши божественну відповідь Спасителя, дивувалися: і залишивши його відійшли. В той же день приступили до Нього саддукеї, які говорять, що немає воскресінню мертвих, і запитали Господа про силу подружнього закону діверства після воскресіння мертвих. І почувши народ відповідь Господа дивувалися вченню Його. Фарисеї почувши, як посоромились саддукеї, зібралися разом проти Господа і проти Христа, і питали: яка заповідь найбільша в законі? Але Господь Своєю божественною відповіддю і питанням про Христа: Чий Він Син? викрив, осоромив їх незнання і завзятість і абсолютно загородив уста лукаві, так що ніхто не міг відповісти на Його слова: більше ніхто не смів від того дня запитувати Його.

Бачачи крайнє огрубіння, лицемірство і беззаконня книжників і фарисеїв, Ісус Христос промовив на них до народу і учнів своїх сильну викривальну промову, в якій, багаторазово звертаючись до них: горе вам, книжники і фарисеї лицеміри, називав їх людьми, які говорять і не творять : покладають тягарі, тяжка на плечі людські, перстом же своїм не хочуть поворухнути: всі ж ж діла свої творять так, щоб люди бачили їх; люблять першими возлежати на вечерях, перші місця на зібраннях, цілування на торжищах і щоб люди кликали їх, учителю, учителю: які зачиняють царство небесне перед людьми і самі не входять: які поїдають доми вдовиць: переходять море і сушу щоб повернути хоча б одного, і роблять його сином геєни удвічі гіршої за їх; які є вождями сліпими і зухвалими, що відціджують комарів, очищають зовні чаші і блюда, всередині ж повні злодійства і неправди, лицемірства та беззаконня; які зміями поріддям єхидновим. Після цих сильних викривань Господь погрожував Єрусалиму запустінням, пророкуючи іудеям, не побачите Мене віднині, доки не скажете: Благословен хто йде в ім'я Господнє (Мф. 22, 15-23, 39). На Літургії у Великий вівторок Церква продовжує благовістити проповідь, розпочату в літургійному Євангелії Великого Понеділка. Про день же і годину другого пришестя Христового і кінця віку ніхто ж не знає тільки Отець Мій один, говорить Господь. Перебіг звичайних справ не припиниться. Пильнуйте, бо не знаєте в який час Господь ваш прийде. Блаженний раб, його ж прийшовши господар його, знайде несплячим! Свою бесіду про дні запустіння Єрусалиму і смерть світу Господь завершує притчами про десять дів і про ввірені нам від Бога таланти, у вживанні яких Господь колись зажадає від нас звіту, повчаючи цими притчами невпинної духовної бадьорості для постійного виконання волі Божої і для постійних очікувань несподіваного славного пришестя Господа на суд, вживання дарованих нам від Бога сил для слави Його і блага ближніх. Згадавши в притчах про останнє своє пришестя на загальний суд, Господь наперед звіщає і про те, що Він виголосить цей Страшний суд над світом. Закінчивши всі слова Свої, Господь оголошує учням: ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський виданий буде на розп’яття (Мф. 24, 36-26, 2).

підготував протоієрей Миколай Капітула,
магістр богослів’я, викладач РДС,
клірик Покровського собору, м. Рівне