25 червня з благословення архієпископа Рівненського і Острозького Іларіона від Свято-Покровського кафедрального собору м. Рівне було звершено паломницьку поїздку на Прикарпаття. Супроводжували у цій поїздці прочан священослужителі Свято-Покровського собору прот. Петро Мартинюк та прот. Олег Грицак. Першим місцем куди прибули паломники був Манявський Хресто-Воздвиженський чоловічий монастир, який називають Українським Афоном.
Цей день для паломництва був вибраний невипадково, адже саме 25 червня в монастирі урочисто вшановується чудотворна ікона Божої Матері Одигітрія, Ізбавительниця, яка в цей день 2003р. була передана до цієї обителі, саме до неї після ранкового акафісту, мали можливість приклонитися віруючі. Також по особливому зворушувала серце паломників мироточива ікона Пресвятої Богородиці Ігумені Манявської до якої уклінно припадали молільники пересвідчуючись на власні очі у великій Силі Божій та заступнитцві Пресвятої Богородиці. Після того, для прочан ієродияконом Варсонофієм, була проведена екскурсія з якої православний люд дізнався багато невідомих сторінок з життя «Великого скита».
У цей день Божественну Літургію у монастирі очолив митрополит Івано-Франківський і Галицький Іосаф у співслужінні братії монастиря. Після закінчення літургії був звершений хресний хід довкола центрального храму монастиря та окроплено віруючих святою водою. Назакінчення владика Іосаф зветаючись до присутніх подякував всім паломникам, які відвідують цю велику обитель. Наступним місцем куди вирушили паломники був Блажнний камінь, місце на якому подвизалися перші монахи-засновники цього монастиря. Цей камінь, як свідок, великих подвигів іноків, виточує цілющу воду якою віруючі змогли омитися.
Залишаючи Манявський монастир, кожен з паломників зміг пересвідчитися, що його називають Українським Афоном не лише тому, що він знаходиться серед мальовничої гірської місцевості, але і через цей дух благодаті Божої яку кожен відчув у своєму серці.
Наступним місцем куди вирушили паломники було ще одне місце чудесного з’явлення Пресвятої Богородиці – Зарваниця і хоча зараз там греко-католицькі храми, слід пам’ятати що заснували Зарваницю саме православні монахи які тікали із спаленого Батиєм Києва. Прибувши до цього однойменного села правосланий люд на чолі із священнослужителями помолилися перед Чудотворною іконою Зарваницької Пресвятої Богородиці, яка була відома і шанована на Україні, ще починаючи з ХІІІ століття. Після того, як прочани приклонились до цієї святині для них була проведена екскурсія духовним центром. Також паломники мали можливість зануритися у воду у Джерелі Святої Анни яке зна ходиться неподалік від храму.
Поверталися до Рівного паломники були безумовно втомленими тілесно, однак збадьорені духовно. Бо кожен розумів, що втома пройде, а ця духовна кріпкість, яку кожен відчув, буде підтримувати їх ще довгий час.

прот. Петро Мартинюк