Деталі

Опубліковано: Вівторок, 15 вересня 2026, 08:17

Перегляди: 49

Дорогі брати і сестри!

Цими днями на офіційному сайті Руської духовної місії в Єрусалимі, яка належить до структури Російської православної церкви, було оприлюднено повідомлення про богослужіння митрополита Пимена (Воята) у Горненському жіночому монастирі в Ейн-Каремі.

У цій публікації російський церковний ресурс прямо називає його «митрополит Рівненський і Острозький Пимен (Українська Православна Церква Московського Патріархату)». Також повідомляється, що він співслужив начальнику Руської духовної місії в Єрусалимі та після богослужіння висловив подяку за спільну молитву і гостинність.

Це слова не українських журналістів, не представників Православної Церкви України і не громадських діячів. Так його церковну належність визначає офіційна установа самого Московського патріархату. І ця публікація промовистіша за численні заяви про нібито повну незалежність від Російської православної церкви.

Як митрополит Рівненський і Острозький Православної Церкви України, не можу залишити цю подію без духовної та моральної оцінки. Адже йдеться не про приватне відвідання святині, а про публічне співслужіння з представниками церковної структури, керівництво якої відкрито підтримує російську агресію проти України, благословляє окупантів і намагається виправдати вбивства нашого народу.

Поки наші Захисники і Захисниці щодня ризикують життям за свободу України, поки матері оплакують загиблих синів і доньок, поки діти залишаються сиротами, а родини чекають рідних із полону, демонстративна єдність із Московським патріархатом завдає нового болю нашому суспільству.

Особливо прикро, що все це відбувається на Святій Землі – там, де Господь проповідував любов, правду і мир, де Він постраждав за людство і переміг смерть. Святині не повинні ставати місцем для приховування правди чи демонстрації зв’язків із церковним центром держави-агресора.

Не можна в Україні переконувати людей у тому що вони незалежні від москви, а за її межами співслужити з представниками московського патріархату. Не можна одними словами відмежовуватися від патріарха Кирила, а своїми діями підтверджувати збереження церковної єдності з підпорядкованими йому установами.

Сьогодні перед кожним духовним пастирем стоїть чіткий моральний вибір. Неможливо одночасно бути поруч із розіп’ятою Україною і з тими, хто духовно благословляє її розпинателів. Неможливо говорити про любов до українського народу і водночас підтримувати спілкування зі структурою, яка виправдовує війну проти нього.

Я звертаюся до духовенства та вірян, які досі перебувають у юрисдикції УПЦ (МП): не бійтеся правди. Не дозволяйте, щоб вашою вірою, щирою молитвою і любов’ю до Бога прикривали церковно-політичні зв’язки з москвою. Ваше місце – разом зі своїм народом, у Помісній Православній Церкві України, яка молиться, служить і страждає разом з Україною.

Двері Православної Церкви України відкриті для всіх, хто прагне служити Христові та українському народові без духовної залежності від держави-агресора. Ми готові приймати, підтримувати та разом будувати церковне майбутнє у правді, любові й відповідальності перед Богом.

Закликаю всіх до молитви за Україну, за наших Захисників і Захисниць, за поранених, полонених, зниклих безвісти, вимушених переселенців і всіх, хто переживає біль війни. Молімося також за тих, хто ще не знайшов у собі мужності остаточно порвати з москвою, щоб Господь просвітив їхній розум, зміцнив їхню волю та привів до правди.

Нехай Господь збереже Україну, дарує перемогу над агресором і допоможе нашому народові пройти всі випробування з вірою, гідністю та непохитною надією.

+Іларіон,

митрополит Рівненський і Острозький