Українська Православна Церква
(Православна Церква України)
Рівненська єпархія

на урочистій Академії в Національній опері України

з нагоди ювілеїв 50-ліття його рукоположення на єпископа

і 45-ліття служіння на Київській кафедрі

(4 лютого 2012 р.)

Останні події в УПЦ важко піддаються аналізу. Найпростіше їх охарактеризувати, як «набридло чекати». Чого — від кожного за здібностями. Комусь — одужання глави церкви, комусь — його остаточного відходу. Труднощі аналізу пов’язані з двома обставинами: браком як логіки, так і етики у вчинках і рішеннями дійових осіб, а також небажанням не те що розповісти, що ж відбувається насправді, — навіть просто підтвердити, що щось відбувається.

Рішення останнього Священного синоду, що пройшов без участі Блаженнійшого митрополита Київського Володимира, фактично передбачає відсторонення його від будь-яких важелів управління церквою. Влада зосередилася переважно в руках Синоду, а точніше, деяких його учасників. Усе це дало спостерігачам підстави говорити про «переворот» в УПЦ, а самих «синодалів» порівняти з ҐКЧП.

Що ж, подібність є: митрополита ізольовано в лікарні, його секретаря обвинувачують у пресі в тому, що він фальсифікує рішення Собору, гроші абияк витрачає, а також «править від імені предстоятеля» — тобто предстоятель, треба думати, геть недієздатний, — а щоб владика не надто ворохобився, підводять під фінансову перевірку. Тим часом у публіці підігрівають сумніви в тому, що митрополит Київський справді добре почувається й

одужує, так переконливо, що з Моск-ви надсилають людину, щоб вона сама впевнилася.

Фінансова перевірка, як завжди, закінчується нічим, ложечки знаходяться, але осад, як водиться, залишається. Ухвалю-ється поважне рішення про те, що церква має жити «нормальним життям» навіть «за відсутності предстоятеля». Те, що предстоятель насправді «присутній», — теж не перешкода. Просто його владу треба розділити між усіма, кому вона подобається. Печатка митрополита Київського пірнає в кишеню віднині «першенствуючого» митрополита Одеського, один з вікарних архієреїв отримує в руки всі важелі управління Київською єпархією, швиденько затверджується комісія з переробки Статуту УПЦ — і все це освячується рішеннями Священного синоду, що їх усі «мусять виконувати». Зокрема й митрополит Київський.

Останні події в УПЦ важко піддаються аналізу. Найпростіше їх охарактеризувати, як «набридло чекати». Чого — від кожного за здібностями. Комусь — одужання глави церкви, комусь — його остаточного відходу.

Святі Отці, Вселенські та Помісні Собори постійно дбали про дотримання церковно-богослужбової дисципліни. Маючи на увазі євангельський приклад Спасителя, Котрий вигнав торговців із храму, а також повчання апостола "вилучіть лукавого з-поміж вас" (1 Кор. 5, 13), вони керувалися ними при винесенні священнослужителям і мирянам покарань за порушення Церковного уставу і особливо богослужбової дисципліни.

Господь Бог, даючи десять Заповідей, тільки три перші призначив на свою славу, а сім інших — для добра людей. З тих, які стосуються людей, на першому місці Він поставив четверту Заповідь. А це тому, що родина є основою народу, Церкви, держави.

В родині, з волі Божої, приходять на світ діти. Родина їх годує, виховує, приготовляє до життя, дбає про їхнє майбутнє. Родина, хоч і найменша, але найважливіша клітина суспільного життя. Яка родина — така громада, такий народ, такий увесь світ. Коротко кажучи, родина — це фундамент усякої суспільності. Четверта Божа заповідь говорить про наступну умову, за котрої можливе пожинання плодів щастя в житті, здоров’я та довголіття:  «Шануй батька твого і матір твою, і благо тобі буде, і  довго будеш жити на землі» (Вих. 20. 12), а:  «Хто лихословить батька або матір, нехай смертю  помре» (Мф. 15. 4).

Сам Бог п

Господь Бог, даючи десять Заповідей, тільки три перші призначив на свою славу, а сім інших — для добра людей. З тих, які стосуються людей, на першому місці Він поставив четверту Заповідь. А це тому, що родина є основою народу, Церкви, держави.

4 лютого 2012 р. після урочистої Академії в Національній опері України святкові заходи продовжилися богослужінням у Володимирському патріаршому кафедральному соборі Києва. Недільне Всенічне бдіння очолив Предстоятель, Святійший Патріарх Філарет, якому співслужив єпископат та представники духовенства.

5 лютого 2012 р., в неділю, у Володимирському соборі Святійший Владика у співслужінні сорока архієреїв звершив Божественну літургію, після якої було відправлено подячний молебень.

Від Рівненської єпархії у святкових богослужіннях брав участь Висок

4 лютого 2012 р. після урочистої Академії в Національній опері України святкові заходи продовжилися богослужінням у Володимирському патріаршому кафедральному соборі Києва. Недільне Всенічне бдіння очолив Предстоятель, Святійший Патріарх Філарет, якому співслужив єпископат та представники духовенства.

4 лютого 2012 р. в Національній опері України відбулася урочиста Академія, присвячена відзначенню подвійного ювілею – 50-ліття єпископської хіротонії та 45-ліття служіння на Київській кафедрі Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета.

4 лютого 2012 р. в Національній опері України відбулася урочиста Академія, присвячена відзначенню подвійного ювілею – 50-ліття єпископської хіротонії та 45-ліття служіння на Київській кафедрі Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета.

4 лютого 2012 р., в суботу, в ефірі «Першого національного» телеканалу дивіться інтерв’ю Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета у програмі «В гостях у Дмитра Гордона».

3 лютого 2012 року в приміщенні Київської Патріархії відбулася прес-конференція Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, присвячена ювілею 50-ліття його архієрейської хіротонії та 45-ліття перебування на Київській кафедрі.

3 лютого 2012 року в приміщенні Київської Патріархії відбулася прес-конференція Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, присвячена ювілею 50-ліття його архієрейської хіротонії та 45-ліття перебування на Київській кафедрі.

До ювілею Святійшого Патріарха Філарета вийшли нові видання

У Видавничому відділі Київської Патріархії вийшли друком нові видання, присвячені 50-річчю архієрейської хіротонії та 45-річчю служіння на Київській кафедрі Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета.

Це – фотоальбом «Українська Православна Церква Київській Патріархат» та трьохтомник «Архієрейське служіння Патріарха Філарета».

У Видавничому відділі Київської Патріархії вийшли друком нові видання, присвячені 50-річчю архієрейської хіротонії та 45-річчю служіння на Київській кафедрі Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета.

Сучасна людина, як і кожна інша, що приходить на світ є людиною релігійною. Вона може говорити і чинити те, що хоче, однак по суті, як творіння, вона залежить від того хто створив її. Вона може твердити, що її заманеться, проте вона не може бути нерелігійною. Навіть найзапекліший атеїсти. Про те релігійність сучасної людини таїться в надрах її буття. Тому вона не шукає втіхи, полегшення не жадає зовнішнього культу, відкидає приписи та накази. Але що ж допоможе людині дати відповідь на її прагнення і пошуки, визволити її від самої себе? Це мусить бути хтось, хто перевищує усі людські сили, земні створіння. Хтось, хто близький людині, але водночас безконечний та далекий. Це мусить бути хтось, що може в повні любити, наповнити людину відчуттям захищеності, хто може вислухати нас, кому ми можемо довірити наші просьби, на кого можемо у всьому покластися. Хтось, хто стане певністю у наших не певностях.

Проте, життя сучасної людини має триосновні труднощі. По-перше, вона шукає чогось, скажімо – щастя, але немає чіткого уявлення про те чого  вона, власне кажучи, прагне. Вона кидається за тим що обіцяє її задоволення. По-друге, вона не знаходить когось хто б сказав її, що означає оця гонитва. По-третє, її потрібна відвага, щоб піти до того, хто кличе її, піти слідом за ним.

Аналізуючи

Сучасна людина, як і кожна інша, що приходить на світ є людиною релігійною. Вона може говорити і чинити те, що хоче, однак по суті, як творіння, вона залежить від того хто створив її. Вона може твердити, що її заманеться, проте вона не може бути нерелігійною. Навіть найзапекліший атеїсти. Про те релігійність сучасної людини таїться в надрах її буття.

31 січня Свято-Георгіївський чоловічий монастир на Козацьких Могилах (с. Пляшева Радивилівського району) відвідав Священноархимандрит обителі – керуючий Рівненською єпархією архиєпископ Рівненський і Острозький Іларіон.

Влад

31 січня Свято-Георгіївський чоловічий монастир на Козацьких Могилах (с. Пляшева Радивилівського району) відвідав Священноархимандрит обителі – керуючий Рівненською єпархією архиєпископ Рівненський і Острозький Іларіон.

"Радійте з тими, хто радіє, плачте з тими, хто плаче" (Рим.12.15), - ці слова св.ап. Павла є надзвичайно актуальними в дні, коли в кожній домівці чути слова колядок про Воплоченого Богомладенця. Адже серед нас є чимало людей, які не мають змоги разом із своїми рідними святкувати Різдво Христове – це ув’язненні.

З теплим відчуттям піклування про таких людей, духовенство Свято- Троїцької церкви разом з хористами храму, та відомим в м. Рівному гуртом “КРАЇНА У” зробила  ув’язненим приємний подарунок - прийшли до них з колядою. Цей захід відбувся завдяки сприянню адміністрації даної пенітенціарної установи.

Свято розпочалося тим, що присутнім було зачитано Послання святішого патріарха Філарета, а згодом стіни актового залу наповнилися мелодійними наспівами різдв’яних піснеспівів. Щира колядка не залишила нікого байдужим: хтось колядував, хтось плакав, а хтось своїми помислами був біля своїх рідних. Переповнені враженнями підслідні з неохотою покидали залу, несучи з собою кожен в свою камеру впевненість, що вони не самотні у цьому світі і, що заради них у світ прийшов Христос.

Прот. Григорій Горбач

"Радійте з тими, хто радіє, плачте з тими, хто плаче" (Рим.12.15), - ці слова св.ап. Павла є надзвичайно актуальними в дні, коли в кожній домівці чути слова колядок про Воплоченого Богомладенця. Адже серед нас є чимало людей, які не мають змоги разом із своїми рідними святкувати Різдво Христове – це ув’язненні.