joomla

Святитель Феогност, Митрополит Київський ( Московський) і всієї Руси

ic_13Святитель Феогност, за походженням грек, був возведений на кафедру у 1328 році. Спочатку він прибув до Києва, а звідти - до Москви, яка з часів святителя Петра стала місцем перебування митрополитів всієї Русі. Дорогою через Волинь він здійснив хіротонію єпископів Володимир-Волинського та Галицького. Із Москви святитель Феогност вирушив до Новгорода, Пскова, Полоцька, Смоленська, Чернігова та інших міст, де брав активну участь у вирішенні важливих церковних та державних питань.

У 1342 році святитель Феогност відвідав Золоту Орду. Хан Чанібек вимагав, щоб Руська Церква сплачувала татарам данину. Святитель стійко перетепів погрози та знущання, опираючись безпідставним вимогам хана. Нарешті Митрополиту вдалось переконати хана у неправомірності його наказу. Сплативши ординцям одноразову незначну суму, святитель Феогност повернувся до Москви. Із Орди він привіз ханську грамоту про відміну данини з Церкви.

Багато клопоту завдавали святителю Феогносту церковні справи у західноруських землях, де Польща та Литва намагалися створити окрему митрополію, не пов'язану із митрополією всієї Русі. Благословляючи народ і утверджуючи його у Православ'ї, Святитель відвідав Перемишль, Галич та Холм.

Святителю Феогносту довелось звернутися до Константинопольського Патріарха з проханням скасувати Галицьку митрополію. У своїй грамоті Святитель вказував на давню єдність митрополії на Русі, від якої, на його думку, й надалі "залежить єдність самого ісповіддання віри в народі". Патріарший Собор у 1347 році скасував попередню ухвалу про окремого Галицького митрополита для Малої Русі та вшанував святителя Феогноста титулом Екзарха всієї Русі.

Святитель Феогност увійшов в історію Руської Церкви як видатний церковний та державний діяч. Літописи називали його "великим наставником". Упокоївся святитель Феогност 14 березня 1353 року і був похований в Успенському соборі Московського Кремля поруч із своїм попередником - святителем Петром. Мощі святителя Феогноста були віднайдені у 1471 році.

Пам'ять святителя Феогноста, Митрополита Київського і всієї Руси, святкується 14 (27 за н. ст.) березня; 27 травня (9 червня за н. ст.); у Неділю перед 26 серпня (8 вересня за н. ст.) із Собором Московських святих; 10 (23 за н. ст.) жовтня із Собором Волинських святих та у Неділю другу після П'ятидесятниці із Собором всіх святих землі Української.

Святитель Кипріан, Митрополит Київський ( Московський) і всієї Руси

imagesСвятитель Кипріан був болгарином та походив із знатної родини Цимблаків. Його батьківщиною була столиця Болгарії місто Тирново. Свої перші чернечі подвиги він здійснював на Афоні, а пізніше перейшов на службу до Константинопольського Патріарха.

У той час польські та литовські правителі Галичини свідомо й цілеспрямовано намагались розірвати усі зв'язки своїх православних підданих з Київською митрополією. В категоричній формі вони вимагали від Візантії створення окремої, незалежної від Києва, Галицької митрополичої кафедри. Це, за їхніми планами, полегшило б процес окатоличення західноруських єпархій.

1376 року у відповідь на вимоги литовського князя Ольгерда, який погрожував силою примусити православне населення своєї держави перейти у латинську віру, Патріарх Філофей висвячує святителя Кипріана на митрополита Литовської Русі. Висвячення було здійснено з умовою, що після смерті митрополита Києво-Московського Олексія, святитель Кипріан обійме митрополичу кафедру всієї Русі.

Святитель Кипріан зумів налагодити добрі стосунки з Московським Великим князем та з Великим князем Литовським. У 1389 році святителю Кипріану вдалося з'єднати під своїм управлінням Литовську та Києво-Московську митрополії. Він був підтверджений у своєму титулі "Митрополита Київського і всієї Русі".

Значні зусилля святителя Кипріана були спрямовані на ліквідацію Галицької митрополії, створеної у 1371 році у відповідь на ультимативну вимогу польського короля Казимира Великого. В юрисдикцію Галицького митрополита Антонія входили Галич, Володимир-Волинський, Перемишль і Холм. Польський уряд розпочав широку акцію окатоличення православних. Галичину почали колонізувати католицькими поселенцями - поляками, німцями.

Звісно, такий стан речей непокоїв святителя Кипріана. Але прийняти всю Галицьку Русь під свій омофор йому так і не вдалося. Проте після смерті Галицького митрополита Антонія святитель Кипріан зумів перевести у свою юрисдикцію Холмську та Володимир-Волинську єпархії, які належали до Литви, а не до Польського королівства. Стараннями святителя Кипріана, Константинопольський Патріарх не призначав нового Галицького митрополита і, як раніше, визнавав Святителя митрополитом всієї Русі.

З березня 1390 року постійним місцем перебування святителя Кипріана стає Москва. Під час святительства митрополита Кипріана відбулося перенесення з Володимира-на-Клязьмі до Москви чудотворної Вишгородської (Володимирської) ікони Божої Матері.

Святитель Кипріан належав до найосвіченіших представників свого часу, знав декілька мов. Так, приміром, він переклав з грецької мови на слов'янську деякі твори Отців Церкви, виправив слов'янські переклади Псалтиря та багатьох богослужбових книг.

Помер святитель Кипріан 16 вересня 1406 року і був похований в Успенському соборі Московського Кремля. Його святі мощі було віднайдено у 1472 році.

Пам'ять святителя Кипріана, Митрополита Київського і всієї Русі, святкується і 6 (29 за н. ст.) вересня; 27 травня (9 червня за н. ст.); у Неділю перед 26 серпня (8 вересня за н. ст.) із Собором Московських святих; 10 (23 за н. ст.) жовтня із Собором Волинських святих та у Неділю другу після П'ятидесятниці із Собором всіх святих землі Української.

Святитель Фотій, Митрополит Київській ( Московський) і всієї Руси

aasdfgСвятитель Фотій був греком і походив з міста Монемвасія. Юнаком він вступив у монастир, де проходив послух під керівництвом благочестивого старця Акакія. У 1409 році святитель Фотій, вже у сані митрополита Монемвасійського, прибув до Константинополя, де вирішувалось питання вибору наступника спочилого Митрополита Київського святителя Кипріана. Патріарх Константинопольський Матфей висвятив святителя Фотія на кафедру всієї Русі.

У вересні 1409 року святитель Фотій у супроводі послів імператора та Патріарха прибув до Києва, де протягом семи місяців знайомився із станом справ у митрополії. Напередодні Великодня 1410 року святитель Фотій прибув до Москви, де займався вирішенням майнових проблем Церкви, що виникли внаслідок татарських набігів та зловживання чиновників. Пізніше, у своєму духовному заповіті, святитель Фотій згадував, що його перебування на Києво-Московській кафедрі було для нього часом безперевних "скорбот, сліз та ридання". У 1412 році, під час своєї подорожі до Литви, святитель Фотій відвідав Галич.

Особливо важкими для святителя Фотія були стосунки з князем Литовським Вітовтом. Більшість підданих Вітовта у Білорусі, на Волині й Галичині були православними. Бажаючи якомога швидше і сильніше відірвати їх від Москви, де перебували Митрополити всієї Русі, Вітовт намагався досягнути висвячення Константинопольським Патріархом самостійного митрополита для Православної Церкви у своїх володіннях. Так, у 1415 році, без згоди Константинополя, митрополитом Литовської Русі був висвячений Григорій (Цимблак). Спроби святителя Фотія розв'язати проблему об'єднання Руської Церкви залишались без успіху і лише примножували його скорботи.

Лише у 1420 році, після смерті Григорія (Цимблака), святителю Фотію вдалося налагодити стосунки з князем Вітовтом, який визнав права Митрополита на управління Православною Церквою у Литовській державі. Таким чином Білорусь, Волинь і Галичина знову стали частиною митрополії всієї Русі. Святитель Фотій одержав можливість навідувати православні єпархії в Литовсько-Руській державі і управляв ними до кінця своїх днів. У 1421 році святитель Фотій вдруге відвідав Галич та Львів, вирішуючи справи Церкви та навчаючи галицьку паству.

Перебуваючи на кафедрі митрополитів Київських і всієї Руси, святитель Фотій відзначився як видатний богослов, учитель благочестя, мудрий пастир Руської Церкви, примиритель князів. Помер Святитель 2 липня 1431 року в Москві та був похований в Успенському соборі поруч із своїми попередниками. Його святі мощі були віднайдені у 1472 році.

Пам'ять святителя Фотія, Митрополита Київського і всієї Русі, святкується 2 (15 за н. ст.) липня; 27 травня (9 червня за н. ст.); у Неділю перед 26 серпня (8 вересня за н. ст.) із Собором Московських святих; 10 (23 за н. ст.) жовтня із Собором Волинських святих та у Неділю другу після П'ятидесятниці із Собором всіх святих землі Волинської.

підготував прот. Миколай Капітула