joomla

Святитель Нифонт, єпископ Новгородський
s1589005До собору Волинських святих також входить святитель Нифонт, єпископ Новгородський. Святитель народився в Києві у заможній сім’ї. Після смерті батьків він роздав все майно убогим і прийшов до Києво-Печерського монастиря, куди був зарахований у число братії. Святитель здійснював паломництво до святих місць Палестини. Деякий час був ігуменом Святогорського Зимненського монастиря, що біля Володимир-Волинська. У Києві прийняв архиієрейську хіротонію від преосвященногомитроаполита Михаїла і в 1103 р. поставлений єпископом Новгородським. З Божою поміччю закінчив будівництво камінного храму Пресвятої Богородиці, церкву Святої Софії в Новгороді прикрасив іконами. Святитель був добрим пастирем для своєї пастиви. Розумівся в канонах і знав звичаї Православної Церкви. Святий Нифонт, також, був приирителем ворогуючих князів. Коли новгородці вигнали свого князя Всеволода Мстиславича. На його місце був призваний Святослав Ольгович, який ставши князем, хотів взяти незаконний шлюб. Тоді блаженний Нифонт не тільки не захотів його вінчати, але й заборонив всім дивитися на це вінчання як на беззаконне. Коли, після упокоєння митополита михаїла на митрополита Київського і всієї Руси був обраний Клименгт Смолятич, без згоди на це Константинопольського Патріарха, то Нифонт був проти цього і не служив із ним., а на богослужіннях не поминав його імені. Тоді митрополит Климент заборонив його у священнослужінні. Деякий час святитель служив у Печерській обителі.

Коли благочестивий князь Юрій Мономахович переміг Ізяслава Мстиславича то святого Нифонта було повернуто в новгород. Новгородці з радістю зустріли свого святителя.

Із свідчень Києво-Печерського патерика відомо, що преподобний отримав подяку від Константинопольського Патріарха за розум і твердість у вірі, дотримання церковних законів із призначенням митрополита для всієї Русі. Через деякий час після свого повернення в Новгород блаженний почув, що Вселенський Патріарх направив до Києва митрополита Константина з метою усунення митрополита Климента Смолятича. Преподобний Нифонт прибув до Києва, для зустрічі нового митрополита і зупинився в Печерському монастирі.

У Києво-Печерському монастирі святий захворів і розповів братії про таке дивне видіння: « Прийшов я після ранньої молтви в келію, щоб відпочити, і здалося мені, що знахожусь я в Печерській церкві на місці Миколи Святоші. Я почав молитися до Пресвятої Богородиці і паросити Її, щоб Вона показала мені засновника церкви-преподобного Фоодосія. У церкві зібралося багато ченців, і один з них запитав: « Хочеш бачити преподобного отця нашого Феодосія?- « Дуже хочу»-відповів я, - якщо можеш покажи мені його». Тоді він взяв мене за руку завів у вівтар і показав святого Феодосія. Я, побачивши його, дуже зрадів і впав перед ним на коліна, але святий отець підняв мен, благословив і сказав: « Добре, що ти прийшов брате і сину Нифонте! Від сьогодні и будеш з нами не розлучно». У руках він тримав сувій, який дав мені. Я розгорнув його і прчитав: « Ось Я, і діти, яких дав мені Бог». Опам’ятавшись, я зрозумів, що це був Сам Бог». Упокоївся преподобний Нифонт в 1156 році. Канонізований у 1549 році. Нетлінні мощі його спочивають у Ближніх печерах Києво-Пчерської Лаври. Пам’ять вшановується 8( 21 за н. ст.) квітня, разом з Собором всіх преподобних Печерських, що в Ближніх печерах 28 вересня( 11 жовтня за н. ст.), у Неділю другу Великого посту з Собором всіх преподобних Печерських, у Неділю другу, після П’ятдесятниці разом з Собором всіх Українських святих і в числі Всіх святих землі Волинської 10( 23 за н. ст.) жовтня.

Святитель Інокентій, єпископ Іркутський

40-Sv.InokentiyСвятитель Інокентій, єпископ Іркутський, в миру Іоанн, походив із знатного, старовинного волинського роду Кульчинських (Кульчицьких), який потім переселився на Чернігівщину. Припускають, що святий народився на Чернігівщині в 1680, або 1682 р. Навчався в Київській академії. В 1708 році прийняв постриг з іменем Інокентій у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі. Був висвячений на ієродияконаа, пізніше на ієромонаха. Святитель Інокентій входить до числа майстерних богословів. У 1710 році призначений вищою церковною владою викладачем Московької слов’яно-греко-латинської академії і назавжди залишив Україну. В Академії викладав граматику, філософію, метафізику, моральне богослів’я. У 1719 році призначений намісником Олександро-Невської Лаври. В 1721 році висвячений на єпископа Переяславського на Московщині, з одночасним призначенням до Китаю для проповіді првославної віри. Він мав стати першим єпископом китайським. Але святителя Інокнтія китайці не впусчтили до країни. Чекаючи на дозвіл в’їзду до Китаю владикадо 1725 р. перебував у прикордонній місцевості Селенгинська, а весною того ж року переїхав до Іркутська не маючи ще прзначення. У 1727 році призначений першим єпископом новозаснованої Іркутської єпархії. Старанно проповідуючи і звіщаючи світло Христової віри місцевим народам святитель Інокентій чотитри роки пас довірену йому паству. Він будував храми, школи, хрестив багатьох поган. З різних куточків Сибірського краю приходили до нього люди зацаровані його побожністю, щирістю, доступністю, лагідністю, некористолюбством, любов’ю, та іншими чеснотами.
Упокоївся святитель Інокентій 27 листопада 1731 року. В 1764 році його мощі були знайдені нетлінними, біля них відбувлось безліч чудес. Канонізований в 1805 році.

Пам’ять вшановується 26 листопада ( 9 грудня за. н ст.), 9 (22 н. ст) лютого, у Неділю другу, після П’ятдесятниці з Собором всіх Українських святих і з Собором всіх святих землі Волинської - 10 ( 23 за н. ст) жовтня.

Преподобний Кукша, сповідник Одеський

180px-Kuksha-Odessjkyj-1Преподобний Кукша народився 1874 року в селі Гарбузянка Херсонської губернії (нині Миколаївська обл.) у благочестивій селянській родині та був названий при хрещенні Космою. З дитинства Косма всією душею прагнув до Бога, до святого життя. Він любив молитву, усамітнення, уникав дитячих пустощів, а у вільний час читав Святе Письмо.

У 20 років разом із односельчанами Косма відвідує Святу Землю та Святу гору Афон. Юнаком оволодіває бажання чернечого подвигу. У 1896 році, одержавши батьківське благословення, Косма стає послушником у руському Свято-Пантелеімонівському монастирі на Афоні. Намагаючись наслідувати древніх подвижників, він ревно виконує усі послушання. Кілька разів Косма відвідує Ієрусалим та інші Святі місця Сходу.

У 1904 році Косма приймає чернечий постриг з ім'ям Ксенофонт. Духовне зростання отця Ксенофонта проходить під мудрою опікою духоносного старця Мелхиседека.

З 1913 року отець Ксенофонт стає насельником Києво-Печерської Лаври. У часи Першої Світової війни він разом із іншими лаврськими монахами виконує обов'язки брата милосердя у санітарному поїзді сполученням Київ-Львів. Отець Ксенофонт виявляє велике терпіння, співчуття та любов у служінні пораненим.

Після повернення до Лаври отець Ксенофонт несе послух у Дальніх печерах. Через своє ревне служіння Богу, любов до Нього та до ближніх отець Ксенофонт користується глибокою повагою серед братії та парафіян.

Під час тяжкої хвороби, у 1931 році, отця Ксенофонта було пострижено у схиму з ім'ям Кукша.

З 1938 року починається тяжкий восьмирічний сповідницький подвиг преподобного Кукші. Його, як "служителя культу", засуджують до 5 років таборів, а після відбуття терміну - до 3 років заслання. Але навіть під час таких суворих випробувань Господь зберіг свого угодника.

Після заслання преподобний Кукша повертається до Києва. До нього, як до досвідченого старця, їдуть з різних куточків країни люди за порадою, настановою, розрадою.

Богоборчу владу дратувало і лякало життя подвижника. Його постійно переслідували. У 1951 році преподобного Кукшу переводять до Почаївської Свято-Успенської Лаври, яка в той час належала до Львівської єпархії. Саме тоді у Лаврі подвизався преподобний Амфілохій Почаївський.

У Лаврі старець несе послух кіотного біля чудотворної ікони Божої Матері та приймає сповідь паломників. Незважаючи на похилий вік та недуги, він щодня приймає сотні людей, ревно і з любов'ю виконуючи обов'язки духівника. Особливу увагу преподобний Кукша виявляє до молодих, намагаючись навернути їх на шлях спасіння.

Рішуче та суворо викриває старець помилки мандрівного "пророка" Леонтія, а деяким його прихильникам допомагає повернутися у лоно Матері-Церкви.

Під час Божественної Літургії у Печерному храмі старець неодноразово відчував присутність у вівтарі самого преподобного Іова Почаївського.

У 1957 році преподобного Кукшу переводять до Іоанно-Богословського монастиря Чернівецької єпархії. Він продовжує приймати всіх, хто потребує його порад і втіхи, а також допомагає духовному та матеріальному становленню обителі.

Останні роки життя святого старця, який сподобився дару полум'яної молитви, чудотворіння, прозорливості та зцілення, були пов'язані із Одеським Свято-Успенським монастирем. Блаженний подвижник відійшов у вічність 11 грудня 1964 року. На могилі преподобного Кукші неодноразово відбувались зцілення важкохворих.

Прославлення преподобного Кукші, за рішенням Священного Синоду Української Православної Церкви ( Московського Патріархату), відбулося 22 жовтня 1994 року в Одеському Свято-Успенському монастирі. Тут же перебувають його нетлінні мощі.

Пам'ять преподобного Кукші, сповідника Одеського, святкується 11 (24 за н. ст.) грудня; 16 (29 за н. ст.) вересня, 10 (23 за н. ст.) жовтня із Собором Волинських святих та у Неділю другу після П'ятидесятниці із Собором всіх святих землі Української.

підготував прот. Миколай Капітула