joomla

14 червня, в день пам’яті преподобного Агапіта, лікаря безвідплатного, Києво-Печерського чудотворця, з благословення Високопреосвященного Іларіона, архієпископа Рівненського і Острозького, паломницьким центром «Воскресіння» було організовано паломництво до святинь Волині. Під час подорожі паломницьку групу супроводжували головний координатор паломницького центру «Воскресіння» протоієрей Миколай Капітула та прес-секретар єпархії протоієрей Василій Рудніцький.

Прочани найперше відвідали древній Свято-Миколаївський Жидичинський чоловічий монастир. Ця обитель є одним з найдревніших монастирів земліУкраїнської і заснованийв 1227 р. Тут паломники взяли участь у Божественній літургії, на якій всі бажаючі могли посповідатися та причаститися Святих Христових Таїн. Після літургії прочани відслужили молебень перед шанованою іконою прп. Агапіта, цілителя Печерського з частиною його мощей. По завершенні молебню всіх присутніх було помазано святим єлеєм і рівняни приклалися до святого образу Печерського цілителя. Як розповідають насельники монастиря, зафіксовано вже багато зцілень біля цієї ікони. Молитовне заступництво безвідплатного лікаря Печерського Агапіта відчуває також і братія обителі. Доволі цікаву розповідь про історію та сьогодення монастиря розповів насельник обителі ієромонах Никодим.

Після Жидичинського монастиря паломники відвідали Святогорський Успенський Зимненський жіночий монастир.

Цікаву розповідь про історію і сьогодення монастиря розповіла для прочан із Рівного насельниця монастиря монахиня Павла.

Ця обитель належить до найдавніших в Україні. Святий, рівноапостольний, великий князь Володимир заложив єпархію у місті Володимирі, названому на його честь. Як припускають, великий князь заклав монастир у 992-993 рр. у с. Зимне, яке тоді було передмістям м. Володимира.

Перші достовірні відомості про існування монастиря подає запис у «Патерику Києво-Печерському» щодо обставин смерті 1062 року ігумена Києво-Печерського монастиря преподобного Варлаама, який упокоївся у Зимненському монастирі, повертаючись із Константинополя до Києва.

Монастир прославився чудесами від чудотворного образу Пресвятої Богородиці і святим життям Зимненських ченців.

В Зимненському монастирі проживали такі волинські святі, як святитителі Стефан (1091-1094) і Амфілохий (1105-1121), що були тут єпископами. Побував в Зимненському монастирі і прп. Нестор Літописець, тоді постриженик єпископа Стефана, який 1097 року був у Володимирі “смотренія раді училищ і постановленія учителя”.

Свого часу тут був ігуменом свт. Ніфонт, з часом єпископ Новгородський, продовжувач літопису прп. Нестора від 1116 до 1157 рр.

У монастирі поховані два православні єпископи Володимирські: Іоасаф і Василій (за часів володіння Данила Романовича, 1222-1266).

У середині XV ст. князь Олександр Чорторийський збудував на місці печерної та дерев'яної обителі мурований монастир-фортецю.

ЗимненськийСвятогорський монастир із трьох сторін обнесений мурованою стіною із шістьма вежами та бійницями. Захисниками на стінах були монахи й набожні селяни. Під монастирем залишився з давніх давен таємний роздвоєний коридор із келіями. Він веде до підземної церкви преподобного Варлаама, ігумена Печерського.

Свята благодать сходить від образу Пресвятої Богородиці. Святий рівноапостольний князь Володимир подарував її ченцям 1006 року. Ікону привезла до Києва грецька царівна Анна. Царгородський патріарх Миколай ІІ Хризоверг благословив нею її на шлюб із князем Володимиром.

Через Зимненську ікону Богоматір ХІ ст. лікує хвороби очей, допомагає жінкам зцілятися від безпліддя. Є свідчення, що Пресвята Богородиця подає зцілення навіть від раку всім хто з вірою молиться перед цією іконою.

Під час Другої світової війни німецька артилерія добу обстрілювала фортецю. Кілька снарядів улучили в стіни, проте не вибухнули. Їх розмінували й залишили у товстих мурах, як свідчення невразливості будівлі.

Монастир пережив протягом віків багато лиха, але завдяки молитовному заступництву Пресвятої Богородиці лампада чернечого життя у 1991 році знову була запалена в цій святій обителі.

Паломники мали можливість помолитися перед святинями монастиря і особливо перед чудотворною Зимненською іконою Пресвятої Богородиці.

На завершення паломництва на рівненських прочан чекало старовинне місто Володимир-Волинський. Тут рівняни помолилися у Свято-Успенському кафедральному соборі - одному з найдревніших храмів нашої землі, що був збудований волинським князем Мстиславом Ізяславичем у 1160 році. Рівнян вразила архітектура і внутрішня велич Успенського собору. Зайшовши до цієї святині, відчуваєш зв’язок століть, святість та благодать Божу. Біля цього храму б’є цілюще джерело, з якого черпають воду всі бажаючі. Гості з Рівного також мали можливість попити святої води.

Потім паломники відвідали кафедральний собор Різдва Христового - пам'ятку архітектури національного значення у стилі пізнього бароко. Цей храм був побудований у 1755-1770 рр, як костел для ордену єзуїтів.Проект костелу належить єзуїтському архітектору Міхалу Радзиминському (за іншими джерелами – Павлу Гіжицькому). Волинська каштелянка Ядвіга Загоровська спровадила до міста місію єзуїтів. У 1755 році слонімський староста Гнат Садовський заклав єзуїтський костел.У 1762 році місія отримала статус монастиря. У 1770 році костел було освячено. У 1773 році папа Климент XIV видав бревеDominusacRedemptor, яким скасував орден єзуїтів, а всі заклади ордену на території Польщі i Росії зачинив. У 1782 році Едукаційна комісія Речі Посполитої передала костел та монастир уніатському ордену василіян, а в 1840 році монастир став православним (чоловічим). Інтер'єр храму перебудували під потреби Православної Церкви. З 1891 року храм був резиденцією володимирських православних єпископів. У 1921 році після приєднання Волині до Польщі костел знову передають римо-католицький церкві. Римо-католицька парафія у костелі діяла до 1945 року. Під час Другої світової війни вибухом бомби було пошкоджено північну ризницю та презбітерій. Після війни парафію було ліквідовано, а костел взято під охорону, як пам'ятку архітектури. З 1983 року розпочато ремонтно-реставраційні роботи. У 1991 році храм передано православній громаді. Нині тут діє кафедральний собор Різдва Христового Української Православної Церкви Київського Патріархату.

Отримавши велику духовну насолоду від відвідання святих місць, паломники повернулися додому, прославляючи Господа Бога, Пречисту Матір Його, преподобного Агапіта лікаря Печерського і всіх святих Волинської землі.

протоієрей Миколай Капітула,
головний координатор
паломницького центру «Воскресіння»