joomla

На малій вечірні
Стихири на 4, глас 1:
Подібний: Небесних чинів:
Хрестителя тезоіменитого ти отче, стриманістю добре, наслідував/ і великого Іллю постом і чистотою:/ обох ревністю уражений, Золотоустий,// царської величності удостоївся,/ як пастир Церкви Христової.
Божественним натхненням Слова/ обійшов, ти за Писанням, всю землю/ сповіщення догматів твоїх, отче, просвітив світ:/ розкриваючи нам вхід покаяння,// піклуванням про убогих виконуючи Христове Євангеліє.
Не скверне світло чистої твоєї душі/ сяє для світу сонячними променями догматів благочестя,/ отче мудрий Іоане Золотоустий,/ і темряву розганяє,// і просвіщає вселенну для благочестя.
Слава, глас 4:
Був ти, Золотоустий, Богонатхненним органом,/ через який нам Дух Святий сповіщений:/ бо знаменитим голосом преподобний,/ звістив ти по всім кінцям проповідь навчань твоїх,/ і бувши наслідувачем апостолів,/ до їхнього зібрання, як і бажав, приєднався ти./ Молися до Господа, всеблаженний,// щоб Він втихомирив світ і спас душі наші.
І нині, Богородичний:
Визволи нас від скорбот наших, Мати Христа Бога,/що породила всіх Творця,/ щоб усі ми взивали до Тебе:// радуйся, єдина Заступнице душ наших.
На стиховні стихири, глас 2.
Подібний: Доме Євфрафів:
Став ти, Іоане золотою сурмою,/ по всіх краях світу//світло прославляючи Божу велич.
Стих: Уста мої промовлятимуть премудрість,/ і повчання серця мого розум.
Закон, як Мойсей, прийняв ти Золотоустий від Господа,/ Божественним твоїм вченням// світ умудряючи і просвіщаючи.
Стих: Священики Твій зодягнуться у правду,/ і преподобні Твої возрадуються.
Як проповідник істинно Божетвенного царства/ був ти, Золотослівний, взиваючи:// покайтеся, відкинувши відчай.
Слава, глас і подібний до той же:
У єдиноначальність Чесної Тройці навчив ти вірувати,/ Отця, Слово, Духа,// отче наш Золотоустий.
І нині, Богородичний:
Богородице Діво, моли разом з Золотослівним Іоаном, Народженого Тобою Бога Слово/ щоб спас душі наші.
Нині відпускаєш: Трисвяте. Після Отче наш: Тропар, глас 8: Уст твоїх…
Слава, і нині, Богородчний: Ти, що нас ради:
На Великій вечірні
Блажен муж: 1-й антифон. На Господи, взиваю: стихири на 8, глас 4.
Подібний: Як мужнього:
Золотом ковану сурму, Богомнатхненний орган,/ невичерпну безодню догматів,/ Церкви утвердження,/ розум Небесний, глибину премудрості,/ чашу із чистого золота,/ що виливає ріки медоточивих навчань і напоює творіння,/ піснями прославмо.
Зірку незахідну,/ що сяйвом навчань просвіщає весь світ,/ проповідника покаяння,/ повністю золоту губку,/ що гірку вологу невідання вбирає/ і зрошує серця охоплені гріхами,/ Іоана Золотоустого достойно вшануємо.
Земний Ангеле і Небесна людино,/ ластівка красномовна і що співає багатьма голосами,/ скарб чеснот,/ камінь не розсічений, взірець для вірних/ подібний до мучеників,/ рівний зі святими Ангелами,/ єдино правний з апостолами,/ Золотоустий нехай піснями вшанується.
Глас 2:
Дім духовно зодягнений, наче камінням, огороджений/ премудрий Золотоустий за світ молиться.
Домом духовним повним благодаті/ маючи в собі слова премудрості,/ став ти блаженний Золотоустий.
Глас 5:
Зробив ти себе священним домом священних чеснот,/ бо ти отче в собі,/ як у святому і чесному храмі,/ сотворив житло, мудро скеровуючи,/ також почуття тілесні,/ як в не скверному скарбі,/ зберіг ти помисли від пристрасних хвилювань,/ тому й Боговидним, став,/ прикрашений заступництвом Церкви,/ моли Христа,// що подає світові велику милість.
Слава, глас 6:
Преподобний, тричі блаженний, найсвятіший отче,/ пастирю добрий і Пастиреначальника Христа ученику,/ що поклав душу за овець:/ сам і нині, найчесніший Іоане Золотоустий,/ виблагай молитвами твоїми,/ щоб даровано було нам велику милість.
І нині, Богородичний:
Хто Тебе не ублажить, пресвята Діво?/ Хто не прославить Твоє пречисте Різдво?/ Син бо Єдинородний,/ що одвічно від Отця возсіяв,/ Той самий від Тебе чистої невимовно тілом народився,/ за природою бувши Богом,/ Він заради нас за природою Людиною став;/ не на дві Особи поділяється,/ а у двох незлитих природах Він визнається./ Його ж моли, чиста й всеблаженна,// спастися душам нашим.
Вхід, прокимен дня і паремії.
Притч читання (10,7; 3,13-16).
Пам’ять праведника з похвалами, і благословення Господнє на главі його. Блажен муж, який знайшов премудрість, і смертна людина, яка придбала розум, тому що краще придбати її, ніж купувати скарби із золота і срібла. Вона дорожча за коштовне каміння, і ніщо із бажаного тобою не може порівнятися з нею. Довголіття — у правиці її, а в лівій руці у неї — багатство і слава; із вуст її виходить правда; закон же і милість вона на язиці носить. Послухайте мене, бо я буду говорити важливе, і висловлювання уст моїх — правда. Блажен муж, який зберігає путі мої, початок бо мій — початок життя, і бажання готуються Господом. Заради цього молю вас і пропоную мій голос синам людським; бо я, премудрість, створила раду, і розум, і смисл я прикликала. Моя рада й утвердження, мій розум, моя ж сила. Я люблю тих, хто мене любить; і ті, що шукають мене, придбають благодать. Зрозумійте ж, незлобиві, підступність, ненавчені ж, відкривайте серця. Послухайте мене знову, бо я скажу праведне і відкрию уста для істини, бо істини навчається гортань моя; мерзенні переді мною уста облудні. Всі слова уст моїх — правда, і нічого нема в них ні непокірного, ні розпутного. Все правдиве для тих, хто розуміє, і просте для тих, хто має розум. Бо я навчаю вас істини, нехай буде в Господі надія ваша, і сповнитеся Духа.
Притч читання (10, 31-32; 11, 1-12).
Вуста праведника виточують мудрість, а язик зловредний відсічеться. Вуста праведного знають благоприємне, а вуста нечестивих — розбещене.
Неправильні терези — мерзенність перед Господом, але правильна вага угодна Йому. Прийде гордість, прийде і посоромлення; але зі смиренними — мудрість. Праведник, умираючи, залишає жаль; але раптова і радісна буває загибель нечестивих. Непорочність щирих буде керувати ними, а лукавство підступних погубить їх. Не допоможе багатство в день гніву, правда ж спасе від смерти. Правда непорочного вирівняє путь його, а нечестивий упаде від нечестя свого. Правда щирих спасе їх, а беззаконники впадуть від нечестя свого. Зі смертю людини нечестивої зникає надія, і очікування беззаконних гине. Праведник спасається від біди, а замість нього потрапляє в неї нечестивий. Вустами лицемір губить ближнього свого, але праведники прозірливістю спасаються. При благоденстві праведників веселиться місто, а після загибелі нечестивих буває торжество. Благословенням праведних підноситься місто, а вустами нечестивих руйнується. Недоумкуватий висловлює презирство до ближнього свого; але розумна людина мовчить.
Премудрості Соломона читання (4, 6, 7, 2)
Коли звеличується праведник, веселиться народ: бо пам’ять про нього безсмертна: вона визнається й у Бога й у людей і душа його була угодна Господу. Любіть отже, мужі, мудрість і поживете, зажадайте її і навчіться. Початок бо її любов і збереження законів. Вшануйте премудрість, щоб вам царювати повіки. Я сповіщу не приховаю від вас таємниць Божих, тому що Він є керівник до мудрости і виправник мудрих. Бо у руці Його і ми і слова¬ наші, і всяке розуміння і мистецтво¬ творіння. І всього навчає мудрість, вона є Дух Розумний і Святий, і сяйво Світла Споконвічного, і образ благості Божої. Вона готує друзів Божих і пророків. Во¬на прекрасніша за сонце і перевершує сузір’я зірок; у порівнянні зі світлом вона вище. Вона ж спасла від бід того, хто служив їй і наставляла на праведні путі і дарувала йому пізнання святих і зберегла від ворогів й у великій боротьбі принесла йому перемогу, щоб він знав, що благочестя сильніше за все. І премудрості не перемагає злоба, ані злих людей не мине праведний викривальний суд. Ті, що неправо розумували, говорили самі в собі: будемо пригноблювати бідняка праведника і не посоромимось багаторічних сивин старця. Сила наша нехай буде законом. Влаш¬¬туємо кови праведнику, бо він за тягар нам і противиться ділам нашим, докоряє нас у гріхах проти закону і паплюжить нас за гріхи нашого виховання оголошує про себе, що він має пізнання про Бога і називає себе сином Господа; він перед нами – викриття помис¬лів наших. Тяжко нам і дивитися на нього, тому що життя його не схоже на життя інших, і відмінні пу¬ті його він вважає нас мерзотою і віддаляється від шляхів наших, як від нечистот, ублажає кончину праведних і марнославно називає батьком своїм Бога. Побачимо, чи істинні слова його, і випробуємо, який буде кінець його. Випробуємо його образою і мученням, щоб узнати смирення його і бачити незлобливість його; засудимо його на безчесну смерть, бо, за словами його, за нього буде піклування”. Так вони мудрували, і помилилися; бо злоба їхня осліпила їх, і вони не пізнали таємниць Божих і не зрозуміли що Ти Бог єдиний, маєш владу над життям і смертю, і спасаєш під час скорботи, і визволяєш від усякого зла. Щедрий і милостивий, і даєш преподобним Своїм благодать, і Своєю правицею гордим противишся.
На літії стихира храму і святого самогласні, глас 1. Анатолія:
Світильнику Іоане, уста золотосяйні,/ окрасо Богом дарованих чеснот,/ оселе таємничих писань:/ ти був пречистим нетлінним скарбом, Всесвятого Духа,/ тому й звеселив всю Церкву/ спасительним твоїм словом,/ бо маючи сміливість до Бога,/ насолоджуючись Небесним насліддям// молися за нас, найсвятіший отче.
Вилилась благодать з вуст твоїх,/ преподобний отче Іоане Золотоустий,/ тому й поставив Тебе Бог архієреєм для людей Своїх,/ щоб пасти паству Його в преподобії і правді./ Тому й, підперезаний зброєю Сильного,/ припинив ти пустомовність єресей,/ і нині не переставай молитися/ щоб світ у спокої перебував і спасенні були душі наші.
Глас 2. Студита:
Тебе, великого архієрея і пастиря,/ незлобивого і преподобного,/ проповідника покаяння,/ золотослівні уста благодаті,/ з любов'ю прославляючи, молимося:/ подай нам отче, за молитвами твоїми,/ спасіння душ наших.
Георгія Нікомідійського:
Золотими словами твоїми,/ Церква, як сосудами золотими, прикрасилась,/ Іоане Золотоустий,/ непорочно радіючи, взиває до тебе:/ наситилась від твоїх золотом текучих вод,/ прикрасилась золототканим і медово-золотим питтям;/ бо підвожусь від діяння до споглядання/ через твої лагідні повчання/ і з Христом, духовним Женихом, з’єднуюсь, царюючи з Ним./ Тому й ми, зібравшись в день пам'яті твоєї, взиваємо:/ не переставай молитися за нас до Господа,/ щоб спас душі наші.
Прийняв ти, ієрарше, Небесну філософію/ і поза світом був ти,/ живучи над видимим,/ і Божественнм не скверним Божим дзеркалом став ти,/ і повсякчасно з'єднаний Світлом,/ світло приймав ти,/ і найясніше блаженне завершення життя отримав./ Молися, Золатоустий, за душі наші.
Глас 4:
Золотосяйними словами/ справді землю напоїв ти всеблажений,/ маючи золотом текучу душу й тіло,/ все позолотив ти словами твоїми,/ золотячи догматами своїми,/ і, золотом писані книги написав,/ злетів ти до Небес./ Тому й взиваємо до тебе:/золотом текучий і Золотоустий,/ Христа Бога моли, щоб спас душі наші.
Слава, глас той же. Германа:
Слід Іоане Царському граду мати архієрея,/ як певний царський сосуд/ і золотом ковану сурму,/ що всім краям сповіщає спасительні догмати/ і всіх спонукає до ревності Божественних співів./ До нього ж взиваємо:/ золотослівний і Золотоустий,/ Христа Бога моли, щоб спас душі наші.
І нині, Богородичний:
Тебе маємо за стіну, Богородице Пречиста,/ і благо затишне пристановище, і утвердження,/ тому благаємо, скеруй і Спаси нас,// що в життєвою бурею охоплені.
На стиховні стихири, глас 5.
Подібний: Радуйся:
Радуйся, золотосяйний і прекрасний/ Церкви Богонатхненний органе;/ язику, чоловіколюбного покаяння/ що для нас різноманітні приклади показуєш;/ золотослівний розуме;/ Золатоуста ластівко;/ псалмів золотиста голубко,/ паростку чеснот;/ золотий потоку,/ що виливає води;/ уста Божественні/ і вірний Божественному чоловіколюбству,/ моли Христа, щоб послав душам нашим велику милість.
Стих: Уста мої промовлятимуть премудрість,/ і повчання серця мого розум.
Радуйся, батьку сиріт,/ скривджених швидка допомого,/ убогим милостиня, голодним пожива,/ грішних виправлення,/ Богу приємний і чесний лікарю,/ відома висото Богослов'я,/ духовних писань сповістителю,/ дієвий закон,/ праведне правило,/ найвище знання і діяння Премудрості,// моли Христа щоб послав душам нашим велику милість.
Стих: Уста праведного повчаться премудрості,/ і язик його сповістить суд.
Радуйся, взиває Церква до тебе,/ жениха свого, о Золотоустий!/ Ти засяяв у всьому світі більше за проміння сонячне/ чеснотами і перлами слів,/ мудріший за мудрих/ і вищий за риторів,/ захиснику істинних догматів,/ викривачу непрапвди, вчителю покаяння./ Радуйся, найтихіша глибино, знання/ яка, за великим Павлом, успадковувала уста і розум Христові./ Його ж моли,// щоб подав душам нашим велику милість.
Слава, глас 6:
Став ти гучною золотою сурмою,/ золотослівний Золотоустий,/ золотячи серця вірних /золотим твоїм вченням,/ бо пророчо розійшлася проповідь трудів твоїх, преподобний отче,/ і просвітила всього світу краї.
І нині: Творець і Визволитель мій:
На благословенні хлібів тропар святого двічі і Богородице Діво, радуйся: один раз.
Тропар святителя, глас 8:
Уст твоїх благодать, засяявши, як світло вогню,/ освітила увесь світ, не скарби сріблолюбства світові здобула,/ а показала нам висоту смиренномудрости,/ своїми ж словами навчаючи,отче Іоане Золотоустий,// моли Слово, Христа Бога, спасти душі наші.
А де всенічна не звершується, а полієлей, то після тропаря: слава, і нині, Богородичний.
На Ранній
На Бог Господь: тропар двічі. Слава, і нині, Слава, і нині Богородичний воскресний.
Після 1-ої кафизми сідальний, глас 1.
Подібний: Лик Ангельський:
Наче золота зірка, для людей світло засяяв ти, Золотоустий,/ всеблаженний Іоане,/ просвітлюючи краї сяйвом слів твоїх./ Тому сьогодні святочну пам'ять твою шануючи,/ просимо для всіх відпущення гріхів.
Слава, і нині, Богородичний:
Непорочна Чиста Богородице Діво,/ єдина вірних Заступнице і Покров,/ від бід і скорбот і великих напастей всіх визволи,/ що на Тебе Отроковице, надіються,// і душі наші спаси Божественними молитвами Твоїми.
Після 2-ої кафизми сідальний, глас 5.
Подібний: Співбезначальне Слово:
Квітника слів Богонатхненних писань,/ що скеровує нас до покаяння,/ який багато спокус, перетерпів,/ Золотоустого, вірні, навчені ним належно вшануємо:/ бо молиться до Господа, щоб спас душі наші.
Слава, і нині, Богородичний:
Дивним є чудо зачаття/ і несказанний образ різдва в Тобі пізнається, Приснодіво Чиста,/ жахає мій розум і дивує помисли,/ слава Твоя, Богородице, простягнулася над усім творінням для спасіння душ наших.
Після полієлея сідальний, глас 8.
Подібний: Премудрості:
Став ти скарбом духовним завдяки Божественним словам твоїм,/ бо воістину світу кінці, просвітив ти Золотоустий,/ багатство спасительне всім подав ти блаженний,/ наставляючи, людей до покаяння./ Тому й завершивши біг життя,/ стоїш перед Престолом Всевишнього, пріснопам'ятний Іоане Золотоустий,/ моли Христа Бога, щоб гріхів відпущення дарував тим,// що любов’ю святкують святу пам'ять твою.
Слава, і нині, Богородичний:
Небесні двері і ківот,/ пресвяту гору, світлий хмар прославмо,/ неопалиму купину, словесний рай,/ Єви визволення, всієї вселенної великий скарб,/ бо спасіння через Неї вчинене для світу і відпущення древніх гріхів./ Тому й співаємо до Неї:/ молися до Сина Твого, щоб відпущення гріхів дарував тим,/ хто побожно покланяється Всесвятому Різдву Твоєму.
Степенна, 1-ий антифон 4-го гласу.
Прокимен, глас 4: Уста мої промовлятимуть премудрість, / і повчання серця мого розум.
Стих: Слухайте це, всі народи, почуйте всі, хто живе по вселенній. Все, що дише:
Євангеліє від Іоана, зачало 35, від половини.
Після 50-го псалма стихира самогласна, глас 6:
Вилилась благодать з уст твоїх, преподобний отче,/ і був ти пастирем Церкви Христової,/навчаючи словесних овець/ вірувати в Тройцю Єдиносущну// у єдиному Божестві.
Канон Пресвятої Богородиці з ірмосом на 6. Глас 8.
Пісня 1
Ірмос: Воду пройшовши наче сушу і єгипетського лиха уникнувши, Ізраїль взивав: «Визволителю й Богові нашому співаймо».
Приспів: Пресвятая Богородице, спаси нас.
Многими опанований напастями, до Тебе прибігаю, спасіння шукаючи. О, Мати Слова й Діво! Від лиха тяжкого мене спаси.
Страстей напади гріховні мене турбують, зневірою наповнюючи мою душу, заспокой, Отроковице, тишею Сина Твого й Бога, Всенепорочная.
Тебе, що породила Спаса й Бога, молю, Діво, визволи мене від лиха; до Тебе бо нині прибігаючи, простягаю душу і помисли.
Недужого тілом і душею відвідання Божого і промислу від Тебе сподоби, єдина Богоматір, бо Ти є Благою і Родительницею Благого.
Канон святого на 8, Феофана. Глас 8.
Ірмос: Фараона з колісницями чудотворний жезл Мойсеїв колись потопив, навхрест ударивши й розділивши море; Ізраїля ж спас — втікача, пішоходця, що співав пісню Богові.
Приспів: Святителю отче Іоане Золотоустий моли Бога за нас.
Будучи палким проповідником покаяння, Золотоустий,/ молися до Бога,/ щоб я отче, від усього серця мого покаявся,/ і від ран скоєних гріхів зцілився/ за твоєю допомогою і благаннями.
Прийняв ти отче все сяйво Святого Духа,/ ставши пресвітлим стовпом, світлою хмарою,/ преподобний всеблаженний предстоятелю Церкви,/ осяюючи православних собори.
Христом висвячений учителю,/ Божественного вчення золотим язиком,/ Богомудрою ж думкою ти багато виточив:/ Бо став ти Божою рікою, сповнений вод Духа,/ Богом явлений Золотоустий.
Слава, і нині:
Богородичний: Прикрашена різноманітною благодаттю Богорадуванна,/ Ти Благословенна, Отче Слово,/ що з великого милосердя понад розум і слова плоть прийняло,/ народила,/ І залишилась Непорочною Дівою.
Катавасія: Відкрию уста мої:
Пісня 3
Ірмос: Небесного кола Верхотворче, Господи, і Церкви Зиждителю, утверди мене в любові Твоїй, Ти Найвище Бажання, вірних Утвердження, єдиний Чоловіколюбний.
Приспів: Пресвятая Богородице, спаси нас.
Вручаю життя моє для захисту й покрови Тобі, Богородительнице Діво, Ти ж мене покермуй до пристані Твоєї, благ винуватице, вірних утвердження, єдина всехвальна.
Молю Тебе, Діво, душевну бентежність і бурю смутку мого розжени: Ти бо Богоневісна, Начальника спокою Христа родила єси, єдина Пречиста.
Ти породила Благодійника, добра Винуватця, а тому благодіянь багатства всім нам виточи, все бо можеш, Богоблаженна, бо Сильного в могутності Христа породила єси.
Поможи мені, Діво, змученому лютими недугами й хворобливими пристрастями, бо знаю Тебе, Пренепорочна, як невичерпну й нескінченну скарбницю зцілень.
Інший
Ірмос: Небеса напочатку премудро утвердив Ти, Христе, і землю на водах поставив, утверди мене на камені заповідей Твоїх, бо нема святого крім Тебе, єдиний Чоловіколюбче.
Приспів: Святителю отче Іоане Золотоустий моли Бога за нас.
Збагатився ти розумом Христовим/ завдяки чистому твоєму житію/ для людей ти Золотоустий Богонатхненний, був помічником у спасінні і справжнім учителем,/ вилавчаючи спасительне вчення.
Збагатившись невимовними скарбами Духа,/ з джерел спасіння почерпнув ти/ невисихаюче джерело навчань/ і повністю напоїв ти, преподобний отче, всю Церкву.
Зарослі ниви душ, мудрий Золотоустий,/ премудрим оброблянням слів вичистив ти,/ і зробив ти Богонатхненний плодючими,/ небесними хмарами їх напоюючи.
Слава, і нині:
Богородичний: Немає в Тобі Діво,/ ані пороку ані скверни,/ стала ти оселею найбільших Небесних благодіянь,/ бо в Тобі Всенепорочна оселилася святість всіх чеснот.
Сідальний, глас 8.
Подібний: Премудрості:
Боговидно почерпнув ти багатство розуму Невимовної мудрості,/ всім зібрав ти скарби вод Православ'я,/ що серця вірних Божественно звеселяли,/ а невірних думки достойно занурювали:/ тому завдяки посиленим трудам благочестя став ти непереможним Тройці поборником, Іоане Золотоустий./ Моли Христа Бога, щоб відпущення гріхів дарував тим,/ що з любов'ю святкують святу пам'ять твою.
Слава, подібний до той же:
Сущу мудрість з небес пізнавши/ і благодаттю слів від Бога всім засяяв ти, як золото в горнилі,/ і Святу Єдину Тройцю, проповідував ти,/ спокусу сріблолюбства знищив ти словами твоїми./ Тому і ревністю царицю викривши,/ Арієву ворожу пиху посоромив ти, Іоане Золотоустий,/ моли Христа Бога, щоб гріхів відпущення дарував тим,// що з любов'ю святкують святу пам'ять твою.
І нині, Богородичний:
Про полум'я геєнське і горіння,/ і в ньому плач та ридання,/ вельми окаянну і гірку розлуку, зі спадщиною святих/ і зібранням радісним, помишляючи,/ тремти, душе моя, і ридай,/ і записи незчисленних гріхів твоїх поспіши знищити сльозами розчулення,/ маючи Помічницю Непереможну, Чисту Богоматір:/ бо заради Її молитов подається відпущення гріхів тим,// хто православно Її Богородицею славить.
Пісня 4
Ірмос: Почув я, Господи, про провидіння Твого таїнство, зрозумів діла Твої і прославив Твоє Божество.
Приспів: Пресвятая Богородице, спаси нас.
Бурю прогрішень і страстей моїх збудження втихомир, Богоневісная, що породила Керманича Господа.
Милосердя Твого безодню благаю подати мені і для всіх, хто співає Тобі, тому, що Ти Благосердого породила й Спаса всіх.
Насолоджуючись, Пречиста, Твоїми дарами, прославляємо в піснях Тебе як Богоматір.
Поможи мені, безпомічному, на одрі хвороби моєї й немочі, як Благолюбива, єдина Приснодіво.
Маючи Тебе за надію й опору, і за стіну спасіння непорушну, Всехвальна, ми всякої незручності позбавляємось.
Інший
Ірмос: Ти моя кріпость, Господи, Ти моя і сила, Ти мій Бог, Ти моя радість, що не залишив лона Отчого і нашу убогість відвідав; Тому з пророком Авакумом взиваю до Тебе: слава силі Твоїй, Чоловіколюбче.
Приспів: Святителю отче Іоане Золотоустий моли Бога за нас.
Христос, як Благий, Промишляючи за всіх,/ дав нам тебе іншого єдиноправного з апостолами,/ Небесного керманича і проповідника/ і проповідника Божественного Небесних таїн, / всеблаженний Іоане Златоустий.
Золотосяйного і золотословесного, вшануємо Золотоустого Іоана,/ що все позолотив золотим сяйвом вчення/ і світ від золота світлішим і від світла яснішим, язиком просвітив,/ виточуючи Божественну благодать.
Весь був ти Божою оселею,/ весь став ти органом Духа, / сповіщаючи усякої чесноти Богонатхненну пісню,/ постійно показуючи спасіння, і красу Царства Небесного,/ Іоане Золотоустий всеблаженний.
Ти Боже милосердя проповідував,/ приклади покаяння викладаючи,/ і навчаючи влучно уникати зла,/ преблаженний і найдосконаліший,/ і про діла особливі повчання подаючи,/ всечесний отче Золотоустий.
Слава, і нині:
Богородичний: Після Бога Заступницю Тебе отримали,/ Ти бо була Божою Матір’ю Творця і Сотворителя,/ що наш образ прийняв, Всенепорочна,/ і спас його від тління і смерті/ і Божественною славою прославив.
Пісня 5
Ірмос: Просвіти нас повеліннями Твоїми, Господи, і силою Твоєю високою мир Твій подай нам, Чоловіколюбний.
Приспів: Пресвятая Богородице, спаси нас.
Наповни, Чиста, веселістю серце моє, Твою нетлінну радість даючи, через народження Винуватця веселості.
Визволи нас від бід, Богородице Чиста, породивши вічне спасіння і мир, що перевершує всякий розум.
Ти, що породила Світло Божественне й Предвічне, розвій морок гріхопадінь моїх, Богоневісто, просвіченням Твоєї світлості.
Зціли, Чиста, душі моєї неміч, відвіданням Твоїм сподобивши, і здоров’я подай мені молитвами Твоїми.
Інший
Ірмос: Навіщо відкинув мене від лиця Твого, Світло незаходиме? Темрява ворожа покрила мене, окаянного; але наверни мене і до світла заповідей Твоїх путі мої направ, молюся.
Приспів: Святителю отче Іоане Золотоустий моли Бога за нас.
Тебе, отче славний,/ знаємо всі, як світлого Церковного світильника/ що душі спасає,/ і вихоплює їх з гортані смертоносної/ і до життя вічного приводить.
Руйнуєш ти тричі блаженний напасті єретиків,/ захищаючись зброєю благочестя і мужністю душі, священнійший,/ з радістю єдністю Духа збираючи, пресвітлі,/ православних зібрання.
Наповнені, як фіалки,/ Божественних ароматів вуста твої/ і духовними пахощами звеселяють вселенну/ врозумляючи мироварним керівництвом/ і красою слів твоїх, всемудрий.
Слава, і нині:
Богородичний: Тебе Чисту, що зачала Бога, Творця, і Сотворителя, й Господа,/ всі роди людські, прославляють,/ і Безтілесних духовні чини/ як Божу Матір Тебе славлять.
Пісня 6
Ірмос: Молитву проллю я до Господа і Йому звішу печалі мої, злом бо сповнилася душа моя, і життя моє до пекла наблизилось; і молюсь, як Іона: «Від тління, Боже, мене визволи».
Приспів: Пресвятая Богородице, спаси нас.
Від тління й смерті спас Той, хто Сам Себе віддав смерті, моє єство, що було забране тлінням і смертю, тому, Діво, моли Господа й Сина Твого ворожих підступів мене позбавити.
Як заступницю життя Тебе знаю й охоронительку тверду, Діво, таку, що від напастей і наговору визволяє і спокусу бісів відганяє, і молюся завжди, щоб від тлінних пристрастей моїх позбавитися мені.
Немов стіну захисну придбали, і душ вседосконале спасіння, і простір серед скорбот, Тебе, Отроковице, і просвіченням Твоїм завжди радіємо, о Владичице! І нині нас від пристрастей і бід спаси.
На одрі нині немічний лежу, і немає зцілення плоті моїй, але до Тебе Благої, що породила Визволителя від недугів Бога і Спаса світу, молюся: від тління недугів підніми мене.
Інший
Ірмос: Очисти мене, Спасе, великі бо беззаконня мої, і з глибини зла виведи, молюся, до Тебе бо взивав я, і почуй мене, Боже спасіння мого.
Приспів: Святителю отче Іоане Золотоустий моли Бога за нас.
Мудрістю духовною збагатив ти увесь світ,/ будучи щедрим роздавачем слів:/ бо щедра благодать з небес, вилилась ієрарше твоїми вустами.
По всій землі, як блискавка, розійшлася проповідь твоя,/ і сила твоїх слів, Золотоустий,/ як сурма гучно, сповістила всі краї землі.
Зодягнувшись, всеблаженний,/ у зіткану небесну ризу чеснот,/ і красою загородившись слів,/ став ти славний утвердженням істини.
Слава, і нині:
Богородичний: Той, Хто Вседержительною силою носить все творіння,/ через Тебе у немічну плоть зодягнувся, Діво Пренепорочна,/ благодіючи людям, як Чоловіколюбець.
Кондак, гл. 6:
Іоане Золотоустий, всеблаженний, преподобний!/ Ти Божу благодать з небес прийняв єси/ і своїми устами навчаєш усіх поклонятися/ Єдиному в Тройці Богові./ Достойно величаємо тебе,// ти-бо єси наставник, що Божественне являє.
Ікос:
Перед всіх Творцем схиляю коліна,/ до Предвічного Слова руки простягаю,/ шукаючи дар слова, щоб прославити преподобного, його ж Сам звелич,/ Ти, що до пророків промовляєш і по віки живеш:/ прославлю тих, що з вірою прославляють Мене./ Ти, що в давнину Самуїла підвищив, прослав нині ієрарха:/ бо він талант, який йому був довірений, добре використавши, для Царя приніс,/ тому й підніс його Предвічний./ Прошу, аби слово його благодаті я недостойний прийняв,/ щоб зміг побожно прославити його:/ бо він є наставником, що всі краї Божественним вченням навчає.
Пісня 7
Ірмос: Отроки, що з Юдеї прийшли, колись у Вавилоні вірою в Тройцю полум’я в печі перемогли, співаючи: отців наших Боже, благословен єси.
Приспів: Пресвятая Богородице, спаси нас.
Бажаючи наше спасіння вчинити, Спасе, Ти до утроби Дівочої вселився, і заступницею світові показав Її: отців наших Боже, благословен єси.
Благоволителя милості, Якого Ти родила, Мати Чиста, ублагай позбавити від прогрішень і душевних скверн всіх, що з вірою взивають: отців наших Боже, благословен єси.
Як скарб спасіння, і джерело нетління, і стовп утвердження, і двері покаяння показав Ти Ту, що Тебе породила, всім, хто кличе: отців наших Боже, благословен єси.
Тілесні слабкості і душевні недуги, Богородительнице, любов’ю приступаючих до покрову Твого сподоби зцілити, Діво, що Спаса Христа нам породила.
Інший
Ірмос: Божого зшестя вогонь посоромився колись у Вавилоні; тому юнаки в печі, немов у квітнику, веселими ногами ходили і, радіючи, співали: благословен єси, Боже отців наших.
Приспів: Святителю отче Іоане Золотоустий моли Бога за нас.
Безодню доброти і пізнання Божого милосердя показав ти,/ будучи поручителем спасіння, для тих хто щиро кається,/ і від усієї душі взиває до Господа:/ благословенний Бог отців наших.
Скеровуєш, Золотоустий, твоїми вченнями всяку думку,/ і душевні немочі лікуєш, як співчутливий,/ і для тих, хто праведним шляхом йде з веселістю співаєш:/ благословенний Бог отців наших.
Піднісся ти, будучи обраним,/ як преподобний, незлобивий, священик Найвищого,/ світло зодягнений правдою й радощами, взиваючи, всеблаженний:/ благословен Бог отців наших.
Слава, і нині:
Богородичний: Зачала Ти, Пречиста, Сущого над усіма Бога і Господа,/ Який зволив спасти людський рід від тління і смерті./ Його ж, достойно прославляючи взиваємо:/ благословенний Бог отців наших.
Пісня 8
Ірмос: Царя Небесного, що Його славлять воїнства ангельські, хваліте й превозносіте по всі віки.
Приспів: Пресвятая Богородице, спаси нас.
Не погордуй, Діво, тими, хто потребує від Тебе помочі, оспівуючи й прославляючи Тебе повіки.
Немочі душі моєї й тілесні хвороби зціляєш Ти, Діво: тому й прославлю Тебе, Чиста, повіки.
Зцілень багатство виточуєш Ти тим, хто з вірою співає Тобі, Діво, і прославляє невимовне Твоє різдво.
Ти Діво хитрощі напастей відганяєш і пристрастей нашестя; тому й оспівуємо Тебе по всі віки.
Інший
Ірмос: Семикратно піч халдейський мучитель для побожних отроків у люті розпалив і, побачивши, що вони спасенні Силою Вищою, до Творця й Визволителя став взивати: отроки, благословляйте, священики, оспівуйте, люди, прославляйте по всі віки.
Приспів: Святителю отче Іоане Золотоустий моли Бога за нас.
Ми, що духовно словами твоїми бесідуємо, Золотоустий, / чесному Богослов'ю навчаємось,/ і отримуємо всі корисні і добрі плоди,/ уникаючи шкідливість злоби:/ бо загальним будівничим спасіння був ти, взиваючи:/ прославляйте Христа на віки.
Моли Золотоустий за нас Владику,/ співчутливу сміливість маючи/ і милостиво і чоловіколюбно твоєю любов’ю отче:/ бо тебе перед Спасом за заступника і прохача маємо, вірні,/ і теплого молитвеника, богомудрий ієрарше, всеблаженний Іоане.
Юнацьке противлення, і непохитне мудрування,/ і царів неправду викрив ти,/ щиро заступаючись за скривджених, преподобний/ був ти батьком і сиріт, і вдів, і за убогих з любов’ю піклувався,/ взиваючи, возносіте, Христа по повіки.
Слава, і нині:
Богородичний: Твоє дивне і надприродне різдво Діво Богонатхненні пророки уявляли/ сповіщаючи тілесними формами, і різними загадками,/ і символами, і знаменнями,/ тому Тебе, з веселістю, побожно прославляємо,/ Христа звеличуючи по всі віки.
Пісня 9
Ірмос: Воістину Богородицю Тебе сповідуємо, спасенні Тобою, Діво Чистая, з ликами безплотними Тебе величаючи.
Приспів: Пресвятая Богородице, спаси нас.
Від потоку сліз моїх не відвернися Ти, що від усякого лиця всяку сльозу втираєш, Діво, що Христа породила.
Радістю моє серце наповни, Діво, Ти, що радості прийняла переповнення, гріховну печаль знищуючи.
Пристановищем і заступництвом будь тим, хто до Тебе прибігає, Діво, стіною непорушною, пристановищем, покровом і радістю.
Світла Твого промінням просвіти, Діво, морок незнання відганяючи, від тих, що благовірно Богородицею сповідують Тебе.
На місці озлоблення від немочі, упокореного мене, Діво, зціли, нездоров’я на здоров’я перетворюючи.
Інший
Ірмос: Жахнулося небо, і кінці землі здивувалися, як то — Бог явився людям тілесно, і утроба Твоя стала просторішою небес; тому Тебе, Богородице, ангелів і людей чиноначальства величають.
Приспів: Святителю отче Іоане Золотоустий моли Бога за нас.
Істинно насолоджувався, ти отче, життям,/ під час якого наскільки можливо подвизався,/ на землі житієм ставши подібним до Ангелів/ і надбавши Христові слова і уста тихі:/ моли, Богонатхненний, щоб спаслся ті, що з вірою, урочисто прославляють тебе.
Слова твої, тричі блаженний, слова життя,/ які спонукають до життя безкінечного:/ бо тебе як джерело що витікає показав Христос/ і річку, що виливає Божественні потоки навчань,/ воістину потік насолод, струмінь прощення/ і проповідника світла покаяння.
Пресвітлий священноначальнику, був ти посередником,/ між Богом і людьми,/ бо ти став богосвітлим світильником благочестя/ і учителем Божественного знання і милостині:/ тому тебе, золотослівний нині з сердечною любов’ю достойно величаємо.
Слава, і нині:
Богородичний: Чиста Найславніша Мати Божа,/ з любов’ю прославляємо Тебе,/ милостиво від бурі спокус визволи./ Бо Ти Діво, що Бога породила,/ твориш все, що забажаєш,/ безперешкодно встигаєш і можеш./ Тому Тебе всі величаємо.
Світильний.
Подібний: Духом у святилищі:
Золотосяйними твоїми словами Христова Церква ясно світлішає,/ о Золотоустий отче!/ А душі вірних, що вшановують все святкову пам'ять твою веселяться,/ бо ти всім став для всіх наставником покаяння і провідником спасіння.
Слава, і нині.
Подібний: Жони, почуйте:
Гучномовного проповідника покаяння,/ скарб убогих,/ золоті і красномовні вуста Церкви, явлення писань,/ прославмо всі премудрого Іоана,/ бо ним утвердилися.
І нині, Богородичний:
Діво Всенепорочна,/ Володарко моя і Владичице,/ ублагай Сина Твого зі славним Золотоустим/ щоб визволитися від напастей усім, що прославляють Тебе/ і вічні блага отримати, Всесвята:// бо Ти можеш все, що забажаєш.
На хвалітніх стихири на 4, глас 4.
Подібний: Дав єси знамення:
Був ти найчеснішим сосудом Божественного Духа/ і пастир священнійший,/ Ангел на землі, стовп церковний і ступінь догматів,/ за грішних поручитель,/ тих, що каються Божественна втіха,/ убогих покровитель і за сиріт піклувальник,/ Іоане Золотоустий,// молитвенику за душі наші.
Був ти яскравим сонцем,/ що своїми словами вселенну осяює,/ зіркою найсвітлішою,/ світлим сяйвом просвітлюючи,/ тих, що в морі світу завжди охоплені бурями/ скеровуючи до Тихого пристановища/ спасіння благодаттю, золотослівний Золатоустий,/ молитвенику за душі наші.
Ангелом земним і небесним чоловіком,/ солов’єм голосистим,/ рікою, наповненою словесних вод,/ оболонкою хмари духовної,/ що всіх нас щедро зрошує,/ учителем спасіння і помічником покаяння,// воістину був ти Іоане Золотоустий.
Неправедно від пастви твоєї вигнаний, отче преподобний,/ з’єднався ти з скорботами і гірким ув'язненням,/ де й удостоївся ти блаженний кінця життя,/ як мужній страждалець,/ переміг ти сповненого спокус,/ і діадемою перемоги увінчав тебе Христос,/ Іоане Золотоустий,// молитвенику за душі наші.
Слава, глас 8. Анатолія:
Злотом слів і вченням, що проповідувало про Бога/ прикрасив ти Божу Церкву,/ багатство духовне зібрав ти в ній,/ твої Богом навчені слова./ Тому вінець з нетлінних квітів сплівши піснями,/ приносимо на честь священної пам'яті твоєї,/ повністю золотий душею і словом, Іоане богомудрий,/ ти преподобний, що маєш сміливість,/ молися за душі наші.
І нині:
Владичице, прийми молитви рабів Твоїх,/ і визволи нас// від усякої недолі і скорботи.
Славослів'я велике. І відпуст.
НА ЛІТУРГІЇ
Блаженні з канону, пісня 3-я і 6-я. Прокимен, глас 1: Уста мої промовлятимуть премудрість,/ і повчання серця мого розум. Стих: Слухайте це, всі народи, почуйте всі, хто живе по вселенній. Апостол до Євреїв, зачало 318. Алилуя, глас 2: Уста праведного навчаться премудрості: Євангеліє від Іоана, зачало 36. Причасний: В пам'ять вічну буде праведник.

Упорядкував протоієрей Миколай Капітула