joomla


Закарпаття по праву вважається однією із перлин України. Краса Карпат: неповторні краєвиди, чисте гірське повітря та природні багатства цього краю приваблюють до себе численних туристів. А ще Закарпаття славиться своїми монастирями, храмами та церквами – тож саме з триденною поїздкою , з благословення архієпископа Рівненського і Острозького Іларіона, відправилася до цього краю група паломників від Свято-Покровського кафедрального собору.

Наша група налічувала близько сорока людей – як дітей, так і дорослих. Найменшій «паломниці» – Полінці – було близько 3-х років, найстаршій – пані Валентині – далеко за 50. Були тут хлопці й дівчата, чоловіки та жінки, паломничали навіть цілими сім’ями. Разом з нами подорожував отець Микола, який читав ранкові і вечірні молитви, тож християнський дух в колективі підтримувався молитвою, великодніми піснеспівами, щирим спілкуванням. Організаторкою паломництва стала завідувачка недільної школи Свято-Покровського кафедрального собору пані Мирослава Хоміцька.

Після молитви, опівночі, ми відправилися з Рівного та взяли курс на Ужгород. Відстань у майже 500 км була здолана за ніч, і вранці ми вже милувалися красотами найзахіднішого обласного центру України. Варто зазначити, що ми подорожували зручним сучасним автобусом Neoplan, тому втома практично не відчувалася. В Ужгороді нас зустріла привітна дівчина – Ірина, яка навчається в місцевому університеті. Саме вона провела для нас екскурсію цим чудовим містом. Почалася вона від будівлі Ужгородського залізничного вокзалу – візитної картки міста. Ця сучасна будівля виконана в традиційному гуцульському стилі, вокзал був відреставрований за благодійні кошти. Потім ми відвідали храм Христа Спасителя кафедрального собору УПЦ МП Мукачево-Ужгородської єпархії – один із найбільших у Східній Європі. Це велична двоповерхова споруда – внизу розміщений Хресто-Воздвиженський храм. Тут же знаходиться й церква Св. Кирила і Мефодія. Побували ми й в римо-католицькому костелі Святого Георгія, в греко-католицькій Хресто-Воздвиженській церкві Ужгорода – тут проживає багато греко-католиків.

Звичайно, прогулялися історичним центром, набережною річки Уж. Побачили чудові будівлі Закарпатського драматичного театру, обласної філармонії (колишня синагога), оригінальні старовинні будинки. Побували в Закарпатському музеї народної архітектури та побуту – музеї під відкритим небом, що знаходиться поруч Ужгородського замку. Всі «горіли бажанням» побачити квітучу сакуру, але вона вже майже перецвіла. Тож ми побачили лише кілька гілок з цвітом, але були раді й цьому. Загалом, Ужгород всім сподобався своїм культурним різнобарв’ям та старовиною.

Наступним містом, де побувала наша група, стало Мукачеве. У цьому місті мирно уживаються люди близько 40-ка національностей, а церкви різних конфесій розташовані зовсім поруч. Ні церковне керівництво, ні прихожани ніколи не конфліктують між собою. Тут ми відвідали Свято-Успенську греко-католицьку церкву, споглядали римо-католицький костел Святого Мартіна та православний кафедральний собор Почаївської Божої Матері. Рівненські паломники пройшлися пішохідними вулицями, що в самому центрі Мукачевого, відчули неповторний колорит цього закарпатського міста.

Побувати в Мукачеве і не відвідати замок Паланок – неможливо. Цей замок – один із найцінніших пам’яток історії та військової архітектури XIV-XVII століть. Це зразок середньовічної фортифікаційної архітектури, в ньому поєднані різні стилі. Він розташований на горі вулканічного походження висотою 68 м і займає біля 14 тис. м кв. Замок складається з трьох частин, а його назва походить від дубового частоколу – паланку. Навколо замкової гори ще у XVI ст. був викопаний водяний рів, який наповнювався водою з річки Латориці, у XVII ст. рів був укріплений дубовим частоколом – паланком. Назва «Паланок» збереглася до наших днів, хоч сам рів і частокіл давно зруйновані. Точної дати заснування замку немає, але перші письмові згадки про нього датуються XI ст. Тому вся рівненська група з задоволенням піднялася до замку, послухала розповідь екскурсовода та сфотографувалася на фоні Паланку. До речі, хто відвідував цей замок, знає, що з нього відкривається чудова панорама міста. Ми також сповна насолодилися неповторною та теплою атмосферою Мукачевого.

У Мукачево ми відвідали Свято-Миколаївський жіночий монастир, заснований в XI ст., де послух несуть 62 сестри. Cеред святинь монастиря – ікона «Скоропослушниця», частиця мощей прп. Мойсея Угрина та ін.

Ночувати група відправилася до ще одного районного центру Закарпатської області – Хуста, який розміщений в долині поміж горами. Тож наступний день, який видався дуже насиченим, розпочався з екскурсії по місту, з відвідування місцевих храмів різних конфесій. У цьому місті розташовуються 2 православні (один з них – кафедральний собор Св. Кирила і Мефодія Хустсько-Виноградівської єпархії) та 2 греко-католицькі собори, римо-католицький костел Св. Анни та реформаторська церква. Паломники з Рівного побували у Свято-Миколаївському чоловічому монастирі, що неподалік Хуста. Обитель була заснована в 1919 році, зараз тут є 14 насельників. Тут знаходяться мощі преподобного Олексія Карпаторуського, а також частиця Хреста Господнього і мощей різних святих. Екскурсію Хустом для нас люб’язно провела місцева жителька пані Вікторія.

Справжньою окрасою Хуста є Замкова гора, на якій розташовані руїни Хустського замку. З цієї гори також відкривається чудова панорама міста. Тож усі учасники паломницької групи із задоволенням піднялися на вершину гори, хоча це було дуже не легко.

Після обіду ми відправилися на приватну страусину ферму на околиці Хуста. Спілкування з африканськими страусами та з живою природою подарувало справжні хвилини насолоди усім без винятку. Власник розповів про історію заснування ферми, на якій зараз вирощуються 50 страусів. Тут живуть страуси віком від 2 до 13 років, а взагалі тривалість їхнього життя становить 75 років. Ця тварина розвиває швидкість до 80 км/год. Самочки несуться поки тепло – з квітня до жовтня. Яйце, знесене самкою страуса, досить велике – приблизно як 30 курячих яєць, тобто, за словами власника ферми, одним яйцем може наїстися 10 людей. Яйця несуть самочки, а от висиджують потомство страуси-самці. Вони 43 дні не встають ні для їжі, ані для пиття – оце-то відповідальне батьківство! А ще знавець страусів наголосив, що вони ніколи не ховають голову в пісок, як це прийнято вважати. При небезпеці – страус просто біжить, тобто втікає.

Справжнім подарунком для кожного нашого паломника було відвідування долини нарцисів теж неподалік Хуста. Нарциси зараз саме квітнуть. Це неповторна краса і приємний п’янкий аромат! Усе це квіткове диво створене природою, сюди не торкалася рука людини. Таких долин нарцисів залишилося тільки дві в Європі – у нас, на Закарпатті, та в Швейцарії. Подейкують, що з роками нарцисів розквітає все менше й менше, тому їх категорично заборонено рвати, а навколо створений Карпатський біосферний заповідник.

Також ми проїжджали через село Іза – центр лозоплетіння Закарпаття та побували на приватній сироварні з швейцарською технологією виробництва у Нижньому Селищі. Сьогодні Селиська сироварня також є однією з візитівок Хустщини. Аби її відкрити, нинішній директор Петро Пригара спеціально влаштовувався на стажування до швейцарських сироварів. Але вже сир тут смачнючий! Хоча зовсім і не дешевий.

Завершився другий день нашого паломництва купанням у термальних джерелах. Закарпаття традиційно славиться своїми мінеральними та термальними водами, чистими гірськими джерелами. Ми побували у селі Велятино, де побудований спеціальний лікувально-оздоровчий комплекс. Три басейни з солоною природною водою різної температури +34С, +36С та +38С справили на нас незабутні враження. Позитивний заряд енергії отримали всі – від дітей до дорослих.
Наступного, третього дня, ми відвідали кілька гірських монастирів Закарпаття. Краса вражаюча! Зокрема, у Боронявському Василіанському греко-католицькому монастирі Благовіщення Пресвятої Богородиці ми побачили частину служби та причастя. Новий просторий храм із чудовою акустикою, а у вікна вівтаря заглядають гори. Він був відроджений у 1991 році. Тут нам, як паломникам, презентували монастирську паску та бринзу. Священик-монах подякував за візит до їхньої обителі та наголосив на тому, що саме паломництвом ми утверджуємо свою віру та славимо воскреслого Ісуса Христа.

Відвідали ми й кілька православних монастирів – багато з них знаходяться в Тячівському районі Закарпаття. Зокрема, Свято-Вознесенський жіночий монастир (с. Чумалево) заснований у 1925 році, тут несуть послух 43 монахині. На вершині гори знаходяться храми на честь Вознесіння Господнього та на честь Св. Пророка Іллі. Святині цього монастиря: ікона Богородиці «Солодке лобзання», Тверська ікона Божої матері, ікона «Скоропослушниця», частички мощей прп. Олексія Карпаторуського та ін.

Свято-Успенський жіночий монастир (с. Угля) – один із найдревніших монастирів Закарпаття, заснований учнями рівноапостольних Кирила і Мефодія в кінці IX ст., тому точна дата його заснування невідома, відроджений в 1990-х роках. Тут несуть послух 24 монахині. У монастирі є храми на честь Успіння Пресвятої Богородиці, Св. Пророка Іллі, Св. Пророка Іоана Предтечі. Святині цієї обителі: Боголюбська ікона Божої матері, частички мощей різних святих.

У Свято-Михайлівському чоловічому монастирі неподалік Тячева (с. Грушево) ми зустріли монаха – нашого земляка – із села Смордва Млинівського району. Точна дата заснування монастиря невідома. Перші згадки про монастир датуються 1242 роком, відроджений в 2004 році. Тут несуть послух 10 монахів, служби проходять в храмі на честь Архистратига Божого Михаїла. Святинями монастиря є: ікона Божої матері «Всецариця» (написана на Афоні), частички мощей Києво-Печерських святих та ін.

Дорогою додому група рівненських паломників побувала майже «за кордоном», адже впродовж кількох кілометрів ми проїздили біля державного кордону України з Румунією, про що нагадували прикордонні стовпи та таблички з попереджувальними надписами. Через річку Тиса вже виднілися румунські краєвиди. Кільком нашим паломникам навіть СМС-ки прийшли: «Вітаємо вас у Румунії». Також ми відвідали село Ділове Рахівського району, де знаходиться географічний центр Європи. Саме тут встановлена офіційна стела та є невеличкий сувенірний ринок. У географічному центрі Європи завжди людно, багато тут й іноземців. Тож, провівши три повних дні в Закарпатті, ми, переповнені позитивною енергією та незабутніми яскравими враженнями, благополучно повернулися до Рівного.

Після таких поїздок ще раз переконуєшся – яка ж мальовнича, різнобарвна і неповторна наша Україна! Бог дав нам цю красу, цю землю, аби ми берегли і любили її, та не забували дякувати за Його ласку і щедрість. Саме паломницькі поїздки покликані пробуджувати у наших душах найкращі почуття: молитовний настрій (ранкові, вечірні молитви; до і після трапези), дарувати нам хвилини спілкування з Богом у храмах, церквах, монастирях, насолоджуватися живою природою. Тож будемо з нетерпінням чекати наступних цікавих і пізнавальних поїздок від Свято-Покровського собору.

Оксана Скібіцька,
учасниця паломницької поїздки