joomla

Пам’ятник загиблим воїнам УПА на Ужинецькому перехресті – символ повстанської слави, нашого національного духу і нескореності. Багато літ на третій день Трійці тут збирається люд, щоб в атмосфері скорботи помолитися за тих, хто у сорокових роках минулого століття зі зброєю в руках виборював незалежність і загинув за самостійну Українську державу, яка зазоріла над цілим світом у серпні 1991 року. Не секрет, що упродовж останніх років жалобні заходи були, так би мовити, людно-обмеженими – свічу пам’яті за загиблими земляками запалював лише місцевий люд з ініціативи Підгаєцької сільської ради.

Мітинг-реквієм на Ужинецькому перехресті відкрила Підгаєцький сільський голова Жанна Голоюх, зазначивши, що громада зібралася схилити в скорботі голови перед вічним подвигом патріотів, які віддали життя за Україну.

Священики Млинівського благочиння УПЦ КП, настоятель Млинівської Свято-Михайлівської церкви прот. Тарас Варварук та клірик храму прот. Тарасій Лазука, настоятель Перевередівської Свято-Успенської церкви прот. Ігор Новосад, настоятель Ужинецької церкви УАПЦ Валерій Садовський на чолі із благочинним церков району прот. Володимиром Левандовським за підтримки кліросного хору Свято-Михайлівського храму відслужили поминальну панахиду.

Після молебню до слова запросили благочинного церков УПЦ Київського Патріархату прот. Володимира Левандовського, який зазначив, що і досі тривають дискусії з приводу того, чи вшановувати вояків УПА, а керівники Росії, та й деякі вітчизняні горе-політики називають нас бандерівцями. Отець Володимир гордиться тим, що у нас був такий лідер і згуртовував українців для боротьби з коричневою і червоною чумою. Для нього і для багатьох українців Степан Бандера – герой, провідник нації. Люди, які боролися під його проводом, захищали свою землю, боронили свою домівку і тому для нас вони герої. Схиляємо голови і молимося до Престолу Всевишнього, щоб пом’янув душі тих, хто захищав нашу державу, в тому числі кожного з нас, аби ми могли жити у вільній незалежній державі, могли вільно сповідувати православну віру і вшановувати своїх героїв.

Підгаєцький сільський голова Жанна Голоюх коротко розповіла історію встановлення пам’ятного знака і закликала всіх шанувати тих, хто віддав своє життя за волю і незалежність України.

Голова обласної ради Михайло Кириллов зауважив, що наша держава не така вже і незалежна. Кілька місяців тому ми відстоювали незалежність на майданах міст. За це віддали життя герої «Небесної сотні». І сьогодні на сході України триває війна, українські вояки гинуть за незалежність своєї держави.

Депутат обласної ради Григорій Шумейко сказав, що не всі герої 40-50-х років ХХ століття знайшли спокій у братських могилах. Багато їх упокоїлися в лісах, ярах, чагарниках. Допоки пульсуватиме наша пам’ять, доти вони житимуть у ній. Він висловив надаю на те, що такі заходи відбуватимуться і надалі, незалежно від того, яка влада чи яка партія при владі в районі, області чи державі. Наша пам’ять має бути поряд із полеглими героями. На жаль, поки війна на сході України закінчиться, то в мартиролозі нашої Вітчизни з’явиться ще не одна «Небесна сотня». Люди гинуть за нашу державу в мирний час.

Заступник голови облдержадміністрації Олександр Савчук відмітив, що важко говорити, а ще важче думати про тих героїв, які загинули. Вони пішли на вірну смерть, бо розуміли, що живими не повернуться із того бою, що у них немає майбутнього. Ми повинні не тільки шанувати героїв, а й пам’ятати, що у будь-який час повинні стати на захист нашої держави - це наш святий обов’язок. Важко говорити сьогодні і після подій цього року. Герої, які віддали життя, не переймалися своїм майбутнім. Ті, що гинуть сьогодні на сході України, теж хочуть змінити усе в державі на краще і знищити загарбника, якого не вдалося добити в ні 1944-1945 роках, ні в наступні роки. Нашому народу споконвіку довелося воювати з ним. Разом із тим закликав пам’ятати про померлих, продовжувати їхню боротьбу.

Голова Рівненського обласного братства вояків ОУН-УПА Василь Кирилюк зазначив, що окупанти століттями наступали на Україну, запевняючи, що вони визволителі. Він добре пам’ятає Німеччину, яка твердила, що визволяє нас від російської чуми, хоча спалювали наші села, вивозили людей у неволю. Совіти твердили, що визволили нас від німецької чуми, а в тюрмах Рівного, Дубна, Острога та інших міст знищили більш як 1000 краян. А ось УПА воювала проти таких «визволителів». Ніхто не ходив на Варшаву, Москву чи Берлін зі зброєю в руках. Ми захищали свої домівки, батьків, матерів, сестер і братів. Але ми тепер сильні, нас підтримує весь світ. До того ж наша сила в єдності.

Пенсіонер із Владиславівки Ростислав Радчук пригадав, як на Великдень 1945 року була сонячна погода, краяни тішилися, що завершується кровопролитна війна. Життя молодих повстанців обірвалося від куль сатрапів із «істрєбітєльного отряда» під командуванням якогось зайди на прізвище Разбєгін. Хуторян скликали, аби «посмотрєть, какіє лошаді у бандєровцев». Водночас на те, що на підводах лежать убиті – уваги не звертали. Дітей, відганяли, але й досі він пам’ятає дівочу косу, кров, що стікала з воза і гарного коня. Допоки є живі свідки, треба розказувати про ті події.

Голова райдержадміністрації Алла Черній зазначила, що сьогодні сумний, трагічний день. З іншого боку – це та сторінка історії, яка формує героїчне ставлення, формує наш дух. Мабуть, довго наша земля вбирала кров і сльози. Мабуть, сьогодні на крові і сльозах патріотів зійшли паростки героїзму, проросли на Майдані і сколихнули Україну.

Дівчата і хлопці, котрі тут загинули, - чиїсь доньки і сини, брати і сестри. Тоді вони не торгувалися ні за посади, ні за якісь преференції, ні за сонце над головою. У них не було альтернативи: або воля, або смерть. Інколи ми чуємо: а що дала кожному з нас держава? Та чи ставимо зворотнє запитання: а що ми зробили для своєї держави? Ті, що полягли, вклали неоціненний скарб у рідну землю. А що кожен із нас зробив для того, щоб Україна була не територією, а державою, щоб наша Україна гордилася нацією, щоб кожен із нас відчував приналежність до своєї нації, щоб кожен відчував синівський, батьківський щем від того, за що полягли хлопці і дівчата-повстанці.

Вона також подякувала людям, котрі сюди приходять незалежно від закликів влади, священикам та районній організації ВО «Свобода», яка встановила прапори і відтепер їх і пам’ятник видно здалеку.

Керівник депутатської фракції ВО «Свобода» у районній раді Василь Лащук зауважив, що коли стоїш тут, то розумієш: це місце, з якого пишеться історія незалежної України. Так сталося, що українці упродовж віків воюють на своїй землі. Воювали в 1944-му, в 1953-му роках, і в 2014 році хлопці з «Небесної сотні» також вписали сторінки в історію незалежності України. Ті, що захищають державу на сході, сторінку свого життя пишуть власною кров’ю. Хочетьься, аби все закінчилося і на землі були мир і спокій, бо ті, хто загинув за Україну, якраз і мріяли про те.

Пенсіонер Степан Говор пригадав, як у 90-х роках Народний Рух України ініціював перезахоронення останків воїнів УПА в Ужинці, Владиславівці, Аршичині, Радянському, на Сафатовій долині в Ігнатівці. Згадав доброї пам’яті Василя Червонія, який був ініціатором багатьох перезахоронень. Якраз із його ініціативи встановлена меморіальна дошка Ганні Лесик на адмінприміщенні Підгаєцької сільської ради.
До вшанування пам’яті героїв-повстанців долучилися чоловічий вокальний ансамбль народної пісні районного центру дозвілля «Передзвін», учні Підгаєцької одинадцятирічки. У мелодіях пісень, у віршах дзвінкоголосих, у кожному слові пульсувала пам’ять про героїв-повстанців, яка дихає крізь десятиліття помислами патріотів, що увібрали в душу повстанський дух і звитягу, і нині гідно продовжують їхню славу боротьбою проти російських диверсантів-терористів-сепаратистів на сході України. А це ознака, що вільна Україна квітуватиме в товаристві європейських держав, бо ті, хто відстоює їх незалежність – непереможні: їм Бог допомагає.

Віталій Тарасюк