joomla

24 листопада 2011 року виповнилося 100 років від дня народження блаженної пам'яті відомого церковного діяча протопресвітера Сергія Кульчинського. 26 листопада, з нагоди відзначення цієї пам'ятної дати, у Свято-Покровському кафедральному соборі м. Рівне було відслужено панахиду.
Після закінчення поминання у класі недільної школи собору відбулася пам’ятна зустріч на якій були присутні: родинна покійного отця, духовенство єпархії, вихованці Рівненської Духовної Семінарії, представники інтелігенції м. Рівного.
Розпочалася зустріч з біографічного дослідження життя прот. Сергія Кульчинського, його батька прот. Євгенія та взагалі всього роду Кульчинських, яку присутнім розповів кандидат історичних наук, дослідник історії українського Православ’я ХХ ст. Борщевич Володимир Трохимович. Цікаво присутнім було почути розповідь дочки протоієрея Сергія - Валентини про їх сімейні традиції та особливу любов її батька до Української Церкви, України та українського народу. Спогадами про прот.Євгенія, батька прот.Сергія, поділився житель Дерманя Василь Кирилюк який розповів як важко у 30-х роках було дерманському пастирю бути не тільки священиком але і патріотом своєї ще неіснуючої держави. Цікаво було почути слова вдячності сказані Юрієм Галабурдою, якому прот. Сергій був «духовним батьком».
Закінчилась зустріч прочитанням заповітів протт.Євгенія та Сергія, слухаючи які було зрозуміло, що вони були звернені не лише до їхніх нащадків але і взагалі до всіх священослужителів, семінаристів та православних віруючих.

Біографічна довідка
Протопресвітер Сергій Кульчинський народився 24 листопада 1911 року в селі Колки Луцького повіту на Волині в багатодітній родині священика Євгена Кульчинського та матушки Марії з родини Зашкевичів.
Під час Першої світової війни родина Кульчинських була евакуйована в м. Старобільськ Харківської губернії, де перебувала упродовж 1914-1917 років.
Після повернення з евакуації в с. Колки Сергій Кульчинський навчався в народній школі с. Осниця, а з 1928 по 1933 рік – у Рівненській українській приватній гімназії. У ці роки Кульчинські перебували в с. Городок Рівненського повіту. У 1933-1935 роках Сергій Кульчинський навчався у православному Богословському відділі університету Й.Пілсудського у Варшаві, викладачами якого були митрополит Православної Церкви в Польщі Діонисій, професори О.Лотоцький, І.Огієнко, В.Бідков, Д.Дорошенко та інші.
19 грудня 1935 року Сергій Кульчинський був рукоположений на священика Православної Церкви в Польщі архієпископом Пінським і Поліським Олександром (Іноземцевим). Пастирське служіння отець Сергій розпочав 7 січня 1936 року в с.Бучин нині Любешівського району Волинської області та продовжив його в м. Камінь-Каширську (1942-1943 рр.),с. Велемче Ратнівського району Волинської області (1943-1947 рр.), с. Дермань Мізоцького району (1947-1955 рр.).
Але моральний та фінансовий тиск, що здійснювався радянсько-партійними органами на православне духовенство західних областей України та зокрема моральне переслідування після ув’язнення органами МДБ братів-отців Володимира і Юрія Кульчинських, «як ворогів народу», змусили отця Сергія з родиною покинути рідну Волинь і упродовж 20 років служили на парафіях Росії в містах: Архангельську (1955-1959 рр.), Великому Устюзі (1959-1969 рр.), Вологді (1969-1970 рр.), Мурманську (1970-1975 рр.) та Курській області (1975-1978 рр.)
Після повернення в Україну в липні 1978 року отець Сергій був призначений настоятелем Свято-Преображенської парафії в с. Олександрія Рівненського району.
З особливим піднесенням зустрів отець Сергій рух громад віруючих Рівненщини за відродження Помісної Української Православної Церкви у 1990 році та проголошення України незалежною державою у 1991 році.
Визнавши канонічно та юридично обґрунтованими постанови Всеукраїнського Православного Собору, який відбувся 25-26 червня 1992 року у Києві, митрофорний протоієрей Кульчинський активно підтримував перехід парафії до проголошеної Собором Української Православної Церкви Київського Патріархату та використання в богослужінні рідної української мови.
У 1992 році отцю Сергію було присвоєно звання протопресвітера першим Патріархом Київським і всієї України Мстиславом (Скрипником).
За ревну службу Церкві Христовій отця Сергія було відзначено церковними нагородами: наперсним хрестом (1942 р.), возведенням у протоієрейський сан (1951 р.), Хрестом з оздобами (1961 р.),палицею (1962 р.), грамотою єпископа Архангельського і Холмогорського Никанора (1971 р.), митрою (1972 р.), орденом святого Володимира третього ступеня (1975 р.).
Упокоївся отець Сергій 7 травня 2000 року на 89-му році життя. Похований на кладовищі селища Олександрія

свящ. Петро Мартинюк

клірик Свято-Покровського кафедрального собору м. Рівне