joomla

 

 

Ти освяти цей хліб, що на столі,

Любов’ю тих, що впали на світанні

На ще не зораній плугатарем землі…

На столі святий хліб – пахучий, рум’яний. У нім свіча стікає, мов сльоза… Допитливі оченята дітей зупиняються на світлинах з подіями  30-х років минулого століття. В очах страх , сум і жаль одночасно. Хвилююча розповідь духовного наставника о. Василя про страшні події тих років… Саме так розпочався урок Скорботи і Пам’яті жертв Голодомору 1932-33 рр. в дітей недільної школи «Божа нивка», що діє при Свято-Вознесенському храмі м. Дубна (Підборці) УПЦ КП.

Історія… Вона бездонна, невичерпна криниця духу, моральності, мудрості, перемог і страждань. І щоб напитись з цієї криниці чистої джерельної води, потрібно звідти вичерпати багато бруду, горя і сліз.

Тема Голодомору є дуже складною не тільки для дітей, але й для дорослих. Тож постає питання, чи потрібні нашим дітям такі уроки Скорботи і Пам’яті? З впевненістю скажу, що потрібні. Кожен народ, якщо він справжній народ, має свою власну історію. Наші діти – це і є той народ, який в недалекому майбутньому творитиме історію нашої держави. Потрібно будити серця наших дітей, вчити їх переживати і співпереживати, пам’ятати, цінувати, любити…

Сьогодні перед кожною дитиною стоїть найвищий обов’язок – жити згідно Заповідей Божих і добре вчитися, щоб збудувати нашу державу так, щоб ніколи така трагедія в історії України більше не повторилась. А наш обов’язок полягає в тому, щоб засівати дитячі серця добірним зерном людяності, навчити цінувати хліб та людське життя. Щодня ми промовляємо святі слова «Хліб наш насущний дай нам сьогодні…». Тож дай нам, Боже, хліб наш насущний для душі, серця і розуму кожного з нас!

Багатостраждальна історія нашого народу, та ми не повинні забувати її чорних сторінок. Хай же сьогодні ми стали храмом Духовності, Скорботи і Пам’яті – пам’яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяну сталінським режимом 1932-33 рр.

Сьогодні ми дякуємо Богові і тим натрудженим рукам, що ми маємо хліб. Адже без цього скарбу ніхто не сідає до столу. А на завершення заняття, запаливши свічку пам’яті, ми спільно молилися за спокій душ жертв Голодомору. Після молитви та хвилини мовчання всі присутні з трепетом душі розділили між собою паляницю.

Цей урок  для наших вихованців став не лише уроком Скорботи і Пам’яті, а й уроком Мужності і Любові.

Семенович Г.М.  - Вчитель недільної школи.