joomla

19 грудня 2015 року, в день пам'яті святителя Миколая, Мир Лікійських Чудотворця, архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон відвідав Свято-Миколаївський чоловічий монастир міста Дубно.

На монастирському подвір’ї свого архіпастиря зустріли місцеві парафіяни та вихованці недільної школи, які за давньою українською традицією піднесли священноархімандриту обителі хліб та квіти.

У Миколаївському соборі до архієпископа Іларіона звернувся намісник монастиря ігумен Меркурій (Бікіра) який запросив архієрея очолити святкове богослужіння.

Під час літургії владиці співслужили: намісник монастиря ігумен Меркурій (Бікіра); благочинний Дубенського міського благочиння протоієрей Василій Лозинський; ректор Рівненської Духовної Семінарії протоієрей Віталій Лотоцький, насельник обителі ієромонах Миколай (Хмарний) та прибуле духовенство.

За богослужінням разом з духовенством та чисельною паствою молились представники місцевої влади: Дубенський міський голова Василь Антонюк, голова Дубенської РДА Юрій Парфенюк та голова Дубенської районної ради Олександр Козак.

Під час Малого входу архієпископ Іларіон, з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета нагородив ігумена Меркурія (Бікіру) правом носіння палиці, а ієромонаха Миколая (Хмарного) правом носіння набедреника.

Після Євангельського читання владика Іларіон звернувся до вірних з повчальним словом в якому розповів про життя та подвиги святителя Миколая Чудотворця.

За літургією були піднесенні додаткові прохання про мир в Україні та прохання про подолання розділення Української Православної Церкви.

Помолились також за упокій убитих на Донбасі воїнів, які віддали своє життя за волю, незалежність і цілісність Української Держави та всіх загиблих на Майданах.

По завершенні літургії був відслужений молебень, по завершенні якого владика Іларіон прочитав молитву до святителя Миколая Чудотворця та молитву за об'єднання Української Православної Церкви.

Потім архіпастир привітав намісника, братію та вірних із престольним святом, а насельника монастиря ієромонаха Миколая (Хмарного) з Днем Тезоіменитства.

Також архієпископ Іларіон, з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, вручив економу обителі Миколі Смолійчуку та постійній благодійниці монастиря Світлані Строці медалі «За жертовність і любов до України».

Патріаршими та Архієрейськими благословенними грамотами були відзначені активні парафіни.

Довідка: Свято-Миколаївський чоловічий монастир в місті Дубно

Найстарішою будівлею сучасного Свято-Миколаївського чоловічого монастиря в Дубно є масивна триповерхова будівля – Луцька брама. Колись через неї був в'їзд у місто. Назву вона отримала тому, що стоїть на дорозі, яка вела з Дубна до Луцька.

Збудована у стилі ренесансу з каменю і цегли у кінці XV на початку XVI століть, До брами колись вів міст, перекинутий через рів з водою. Початково вона була двоярусною з підвалом, на першому поверсі був наскрізний арочний проїзд. 1785 року проводились ремонтні роботи, про що свідчила таблиця над входом у браму. Тоді ж проїзд був замурований, а вулицю проклали поруч з брамою, надбудували третій ярус. Брама з'єднувалась підземним ходом із Дубенським замком. Наприкінці XVIII ст. у брамі збиралася масонська ложа під верховенством князя Михайла Любомирського. Луцька брама відігравала роль в'їзних воріт і оборонної вежі у системі міських укріплень. Спочатку до брами примикав земляний вал, який захищав місто із західного боку.

Луцька брама - рідкісний різновид барбакана (округлої будівлі з бійницями). Крім Волині, ніде більше таких споруд немає.

Брама дала назву передмістю Дубна - Забрама. У давніх документах зустрічаємо назву цього передмістя – Запаркання, Забрам'є. Поруч з Луцькою брамою, доповнюючи її оборонні функції, домінуючи над міською забудовою, розташований костел колишнього бернардинського монастиря. Він являє собою тринавну, шестистовпну базиліку з нартексом. До витягненої п'ятиярусної східної частини прилягає невеликий об'єм і п'ятиярусна башта-дзвіниця з бароковим завершенням. Костел та монастир заснував Януш Острозький у 1614 році. Будівництво розпочалося при нових власниках Дубна - князях Заславських - і тривало при Любомирських і Сангушках. Підземелля костелу було усипальницею фундаторів, світських та духовних осіб. Архівні матеріали засвідчують, що крипти містили у собі гробівці шляхетських родів Любомирських, Іллінських, Франковських. На жаль, час та обставини не сприяли збереженню останків.

Це спонукало до проведення археологічних досліджень, що проводились влітку 2000 року, завдяки яким було впорядковано крипти і перепоховано останки.

У другій половині XVIII століття у костелі споруджено декілька вівтарів у стилі рококо. Судячи по скульптурі, що нині зберігається у Львівському національному музеї, у створенні цих вівтарів брали участь учні відомого у світі майстра різьби Іоана Пінзеля. Зокрема, тут працював його учень Франциск Оленський, згодом вівтарі були перенесені у новопобудований костел. У бернардинському костелі збереглися й фрески XVIII століття.

При зведенні муру довкола монастиря утворилось два двори. Монастир бернардинів проіснував більше 200 років, до 1852 року. Невдовзі тут вже був православний Свято-Миколаївський собор. Саме у той час згорів старий дубенський православний собор, який знаходився неподалік костелу. Місцева влада зобов'язала тогочасного власника Дубна Любомирського збудувати новий собор. Він відмовився, тоді всі будівлі бернардинського монастиря були передані православним. Роботи по реставрації фасадів та інтер'єрів почались 1869 року, завершились 1875 року. Дах костелу, колись критий черепицею, а пізніше ґонтами, покрили бляхою, добудували одну муровану та п'ять дерев'яних бань, стінний розпис в католицькому дусі перероблено на православний, латинські написи замінили слов'янськими, чотирьох римських пап перемалювали на чотирьох євангелістів.

У 1909 році, з побудовою напроти Миколаївського собору нового православного храму, тут заснували жіночий православний монастир, який проіснував до 1920 року, коли будівлі знову були передані римо-католицькій єпархії. В монастирі знову розмістилися ченці-бернардини. Викинули іконостас, перемалювали настінний розпис і зрізали дерев'яні бані.

1931 року тут розташувалась папська місія та духовна семінарія. У 1937 році відбулася знову реставрація костелу - замінили пірамідальне завершення фігурним у стилі бароко, яким воно було наприкінці ХІХ століття.

Довгий час за радянської влади будівля використовувалася не як культова споруда, а як звичайний склад. У 1990-х роках вона була передана православній громаді УПЦ Київського Патріархату, яка розпочала реставрацію собору. У 2000 році в приміщенні Луцької брами було зареєстровано Миколаївський жіночий монастир Української Православної Церкви Київського Патріархату. У 2001-2002 рр. стараннями монахинь були проведені ремонтні роботи в Луцькій брамі.

13 грудня 2014 року Священний Синод УПЦ Київського Патріархату затведив зміни до статуту Свято-Миколаївського жіночого монастиря міста Дубно у новій редакції як статут Свято-Миколаївського чоловічого монастиря міста Дубно Рівненської єпархії.

 Прес-служба Рівненської єпархії