joomla

Протягом перших трьох століть християни не мали окремого свята Різдва Христового. Вперше Різдво Христове почали святкувати лише в IV ст. Різдво довгий час святкувалося разом із святом Богоявлення 6 січня. Цей празник поєднував у собі Різдво Христове і Хрещення Господнє (Богоявлення) . Західна Церква перша відділила Різдво Христове від Богоявлення і почала святкувати його окремо. Вперше святкування Різдва 25 грудня було в Римі, в 353 р.

У Східній Церкві вирішальну роль у впровадженні окремого свята Різдва Христового зіграли три Отці: Василій Великий, Григорій Богослов та Іоан Золотоустий. Святий Василій Великий був першим, хто почав святкувати Різдво Христове 25 грудня в Кападокії між 371 і 374 роками. Григорій Богослов запровадив цей празник у Константинополі з 379 року. Святитель Іоан Золотоустий закликав віруючих в Антиохії у 386 р., до шанування свята Різдва Христового, приводячи докази: свято швидко розповсюджується; 25 грудня є днем народження Спасителя, що підтверджується документами про перепис при Августі, які зберігаються в Римі, та інші. (Бесіда на Різдво Христове).

В Єрусалимі Різдво святкувалося разом із Богоявленням аж до 634 р.

Історія встановлення дати народження Христа
У Священному Писані не вказується ні день, ні рік, коли, саме народився Христос. Але чому вибрано саме 25 грудня за юліанським календарем (старий стиль), днем народження Христа, коли Євангелисти не дають щодо цього дня жодної вказівки - є декілька версій.

Дату 25 грудня було встановлено не відразу. Климент Олександрійський (150—б. 215рр.) писав не без іронії про тих, що покладають точну дату народження Христа. Хоча сам він указував на 17 листопада, як на день народження Ісуса Христа, але, на жаль, не залишив жодних вказівок, чим він цю дату обгрунтував.

День 25 грудня встановився у Римській Церкві на початку IV ст. Перше свідчення цього проявляється у так званому «Календарі Філокала» . Вибір 25 грудня пов'язаний з язичницьким солярним (сонячним) святом «Народження Сонця Непереможного» (після зимового сонцестояння починає збільшуватись сонячний день). Це язичницьке свято з прийняттям у Римі християнства наповнилося новим змістом: народження Христа стало сприйматись, як «Народження Сонця Правди». В той же час у Cхідних Церквах: Єрусалимській, Антиохійській, Олександрійській і Кіпрській — свято Різдва Христового поєднувалось зі святом Хрещення Господнього 6 січня під загальною назвою Богоявлення (святкування Різдва разом з Богоявленням в деяких східних Церквах продовжувалось до кінця IV ст., в інших — аж до VI ст. Отці Церкви не раз вказували на символічне значення цього дня. Св. Іоан Золотоустий говорив: "Люди називають святий день Народження Господнього днем нового сонця. ...". І св. Авґустин: «Ми святкуємо день 25 грудня не задля народження сонця, а задля народження Того, хто те сонце сотворив».

Пізніше, день народження Христа пов'язували з початком весни, який, за юліанським календарем, припадав на 25 березня - день народження світу. Ще одним тлумаченням дати святкування Різдва Христового 25 грудня стало наступне: місяць і день смерті Христа точно відомий з Євангелій, а (за поширеним уже в ранній період церковним переказом) Христос повинен був знаходитись на землі повне число років (як число досконале); звідси випливало, що Христос був зачатий в той самий день, в який постраждав, у день єврейської Пасхи, яка того року припала на 25 березня; відраховуючи від неї 9 місяців, отримували дату народження Христа 25 грудня.

Згідно з однією сучасною гіпотезою, вибір дати Різдва стався по тій причині, що спочатку християни святкували в один і той самий час Боговтілення (під яким розумілось зачаття Христа, тобто Благовіщення) і Пасху. Ісус Христос, як істинний другий Адам, зачався в утробі Пресвятої Діви Марії в час весняного рівнодення – 25 березня – саме тоді, коли, за найдавнішим переказом, був створений Богом Адам, а через 9 місяців мало бути й Різдво Христове 25 Грудня - у день зимового сонцестояння.

Також серед дослідників Писання була думка, що Захарія був первосвященик і подія явлення Ангела йому сталася за завісою у Святая Святих Єрусалимського храму, куди первосвященик входив лише один раз на рік, в день очищення. Цей день припадав за нашим сьогоднішнім календарем на 23 вересня. Саме цей день і стали вважати днем зачаття Іоана Предтечі. У шостий же місяць після цієї події сталося Благовіщення Пресвятій Діві Марії, яке і стали за логікою святкувати 25 дня місяця березня, а через дев’ять місяців, тобто 25 грудня, вважається, і народився Господь наш Ісус Христос — Світло світові, Cонце правди, під час зимового рівнодення., коли день вже починає збільшуватися, а ніч зменшуватися. На основі різних версій і пояснень дат народження Христа, було остаточно прийнято рішення на Третьому Вселенському Соборі в 431 році у Ефесі про святкування Різдва Христового 25 Грудня.

Історія встановлення року народження Христа.

Серед вчених та дослідників Писання існує багато думок з приводу точної дати народження Христа, але визначити рік Різдва Христового дуже важко через відсутність хронологічних даних. Тому думки різних дослідників суттєво відрізняються між собою. Климент Олександрійський, Єпіфаній Кіпрський, церковний історик Євсевій Кесарійський, вказують на 42 р., а Іриней та Тертуліан на 41р. Рік народження Ісуса Христа, прийнятий й донині, вивів римський монах, папський архіваріус Діонісій Малий. На думку Діонісія, Христос народився наприкінці 754-го року від заснування Риму, який, в свою чергу, як свідчить Верон, був заснований в 4-й рік 6-ї Олімпіади. Розрахунки, покладені в основу нашої ери, були зроблені ним в 525 році. Він керувався даними Хронологічного збірника за 354 рік. У ньому народження Ісуса значиться в рік консульства Гая Цезаря й Емілія Павла, тобто у 1-ий рік н.е. Запис у Хронографі 354 р. виглядає так: «При цих консулах Господь Ісус Христос народився на 8-й день до січневих календ. У п'ятницю, 15-го місяця».

Пізніші дослідники знайшли, що ця дата є також помилковою - Христос народився на 5 чи 6 років раніше, бо на те вказує рік смерті Ірода І Великого, який помер трохи раніше 754-го року, а це незаперечно свідчить, що і сам Христос народився раніше 754-го року. На час народження Ісуса Христа за життя Ірода І Великого вказує нам і першоджерело — Євангелія від Матфея (Мф. 2:16), а також і астрономічні підрахунки, які врахували також згадку про затемнення місяця. Окрім того, Ісусу Христу в момент Його Хрещення, тобто в 15-й рік царювання Тиберія, було близько 30-ти років, як про це свідчить апостол і євангеліст Лука у своєму Євангеліє (Лк. 3;1; 21-23). Якщо ж рахувати за «діонісієвим календарем», то якраз рік Хрещення Ісуса припадає на 724-й рік від дня заснування Риму, а цей рік зовсім не збігається з 15-м роком правління імператора Тиберія. Якщо ж рахувати початок правління, імператора Риму Тиберія, від часу спільного правління його з імператором Августом (764-го року), то тоді 15-й рік припадає на 779-й рік від заснування Риму, а якщо від смерті Августа , то тоді 15-й рік припадає вже на 782-й рік від року заснування Риму. Тому у хронологів виникли різні думки щодо року Різдва Христового. Сучасні ж вчені та хронологи, наводячи досить вагомі докази, говорять, що Спаситель Світу народився в кінці 751-го року від року заснування Риму. Це був 5506-й рік за грецьким літочисленням та 4001-й рік від сотворіння світу за юдейським літочисленням. Православна церква звертає увагу на рік та дату Різдва Христового, тому, що ці дати є важливим у розробці плану богослужінь всього року і Пасхалії.

Святкування Різдва Христового різними Церквами:

25 Грудня (Новий стиль).

Римо-католицька церква, більшість протестантських церков, а також частина православних: Константинопольська (крім Афону), Антіохійська, Олександрійська, Кіпрська, Болгарська, Румунська, Албанська і Грецька церкви.

7 Січня Новий стиль ( 25 Грудня старий Стиль).

Єрусалимська, Російська, Сербська, Грузинська, Чорногорська, та Польська Православні Церкви. Монастирі Афону. Бесарабська митрополія Румунської Православної Церкви, усі Українські Православні Церкви, а також СхіднІ Католицькі церкви.

Вірменська апостольська церква святкує Різдво 6 січня, в один день із Хрещенням Господнім.

cвященик Михайло Сапанюк