joomla

6 жовтня, з благословення архієпископа Рівненського і Острозького Іларіона, паломницьким центром «Воскресіння» було організовано паломницьку поїздку до Батурина. Це місто є найяскравішою пам'яткою козацької доби, оскільки довгий час воно було резиденцією гетьманів Лівобережної України, зокрема Івана Мазепи, Пилипа Орлика і Кирила Розумовського.

Прибувши до Батурина рівненські паломники найперше відвідали місцеву Свято-Покровську церкву. Ця святиня дуже відома своїм минулим ще на території гетьманської столиці. За часів козацтва, храм був сповідальнею самого гетьмана Мазепи.

Першу Покровську церкву звели в ХVII столітті. Однак вогонь повністю знищив її під час Батуринської трагедії, яка сталася в 1708 році. На місці згорілої церкви побудували нову кам’яну святиню у стилі українського бароко з п’ятьма куполами. А зовсім неподалік розташували будівлю церковно-парафіяльної школи. Але й цьому храму не вдалося встояти перед натиском більшовицької армії, яка повністю погубила її в 1936 році. Довгий час про цю святиню не згадували, і лише у 2007-2008 роках, за благодійні кошти, які з благословенням Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, було зібрано українською діаспорою, зведено нову п'ятикупольну церкву.

В цьому храмі було відслужено Божественну літургію, під час якої більшість прочан приступили до таїнств Сповіді і Причастя.

По завершенні літургії та трапези рівняни відвідали Цитадель Батуринської фортеці, яка являє собою відтворену козацьку фортецю, з гетьманським будинком в центрі. Фортеця повністю дерев'яна, оскільки у 17-18 столітті артилерія досягнула таких висот, що руйнувала будь-які замки, тому звичайне дерево, обмазане глиною, давало рикошет від ядер і бомб артилерії.

Автентична цитадель з фортецею була повністю зруйнована у 1708 році московським військом на чолі з князем Олександром Меньшиковим. А усіх мешканців фортеці московити жорстоко вбили. Причиною стало те, що гетьман Іван Мазепа виступив проти Петра І у війні на боці Шведського королівства.

У 2008 році Цитадель була відтворена на виконання Указу Президента України Віктора Ющенка. Приємно відмітити, що багато об’єктів, які розміщені у Цитаделі відновленні за сприяння Рівненської облдержадміністрації та ВАТ «Рівнеазот». під час якого були піднесенні прохання за Україну та Українське військо, після чого для прочан була проведена екскурсія по Цитаделі та Музею археології Батурина.

Покидаючи територію Цитаделі рівняни також відвідали ще одну пам'ятку архітектури Батурина – Воскресенську церкву, яка побудована у 1803 році, одночасно з палацом Розумовського. Церкву побудували на місці зруйнованого мазепинського Троїцького собору, і, за легендою, вона була побудована з цегли розібраної вежі Мазепи. Розумовський помер у рік завершення будівництва храму, і, згідно з заповітом гетьмана, він був похований у склепі на території Воскресенської церкви. Це одне з небагатьох поховань українських гетьманів, яке збереглося до наших днів.

Наостанок паломниками було відвідано центральним об'єкт заповідника "Гетьманська столиця", триповерховий палац останнього гетьмана України Кирила Розумовського, побудованого у 1799–1803 роках архітектором Чарльзом Камероном. Довгий час палац був у занедбаному стані, проте у 2003-2008 роках його реставрували і він набув свого теперішнього вигляду.

На першому поверсі палацу в залі №29 представлені родинні портрети Розумовських ( копії з оригіналів). У вітрині зали - палаш Кирила Розумовського (XVIII ст.), яку нащадок гетьманського роду Григір Розумовський передав до палацу в день його відкриття. В залі № 28 - портрет царевича Олександра І (невідомий художник, кінець XVIII ст.), портрет Єлизавети Олексіївни, дружини імператора Олександра І (невідомий художник – школа В.Боровиковського, ХІХ ст.), портрет Катерини ІІ (художник О.Антропов, XVIII ст.).

В залі №24-А облаштована Каплиця. Вражають вівтар XVIII ст., ікони XVIII ст.: Страсті Христові, Свята мучениця Варвара, Свята Трійця.

Інтер’єри другого поверху, відновлені за аналогами збережених робіт Ч. Камерона, захоплюють витонченою композицією, гамою кольорів – все тут: і розпис та ліпнина стелі та стін, і освітлювальні прилади, і паркет, і штори, виготовлялося за зразками ХІХст. Історія нам зберегла інформацію про функціональне призначення кімнат цього поверху (зберігся план підписаний Ч. Камероном), відповідно до цього і здійснювалась його музеєфікація. Наступна зала, згідно з експлікацією Камерона - житлова кімната для гостей. В експозиції представлено м’який куточок ХІХ ст. у стилі неорококо з фондів заповідника та картини ХVІІ-ХІХ ст. з фондів Львівської галереї мистецтв.

В залі, де Кирило Розумовський планував влаштувати свій кабінет – оформлено його куточок - стіл ХІХст. із фондової колекції заповідника «Гетьманська столиця», на ньому письмові приладдя італійської майстерні Бедіньє ХVІІІ ст., годинники та комодик тієї епохи, порцеляна ХІХ ст. – скринька фірми «Майсен» та статуетка «Галантний танець».

Поряд з кабінетом – бібліотека. Відомо, що унікальним надбанням родини Розумовських була бібліотека, яка на 1774 р. нараховувала 2000 примірників. Центральним експонатом приміщення палацової бібліотеки є книжкова шафа 1732 року. Цей рідкісний експонат переданий на тимчасове експонування Львівським етнографічним музеєм.

Завершує знайомство з палацом зала «Антична». За призначенням ця зала слугувала великою їдальнею, а тому домінуючим експонатом тут є бенкетний стіл та двадцять стільців до нього, виготовлені сучасними майстрами в стилі ХVІІІ-ХІХ ст. На столі – чудові бронзові з позолотою канделябри ХІХ ст. на одинадцять свічок. Мармуровий камін, який влаштовано в цьому залі, прикрашає камінна трійка ( Франція, третя чверті ХІХ ст.) – годинник « Амур та Психея», парні канделябри на п’ять свічок .

«Неймовірна історія відродження Гетьманської столиці. Це справжня гордість України. Ми просто вражені!», «Неперевершено! Пишаємося, що ми українці!», «Вражені побаченою красою і щиро вдячні всім, хто доклав своєї праці, натхнення, таланту до створення цього дива. Ми горді за Україну», «Висловлюємо велику вдячність за цю святу справу, яка дозволяє почувати себе гідним українцем і рівним серед рівних» – такі записи у книзі відгуків палацу. Подібні слова доводилось чути із вуст рівненських паломників, які відвідали перлину і життєдайне духовне джерело України – Батурин.

прот. Василій Рудніцький