joomla


Тут на горбочку, в зеленім віночку
Маленька церковка стоїть,
На мові чудовій, моїй українській
Молитва до Бога звучить.
Усі ми тут – на короткий час, ніби в дорозі.
А куди приведе ця дорога, залежить від того,
що знайде Бог у нашім серці,
коли ми підійдемо до порога вічності.


На заході нашої України в Рівненській області Острозькому районі є село Плоске. Воно знаходиться на території, яка досить багата на історичні події.

В променях сонця виблискує золотом величних бань Свято-Різдво-Богородична церква. Але значно цінніші за золото куполів, зерна віри, що плекають у своїх душах і серцях пастирі та парафіяни цього храму. Це місце овіяне Божою благодаттю. Віруючі люди вирішили спорудити церкву на славу Різдва Богородиці. І ось у 1876 році на пагорбі села постала Свято-Різдво-Богородична церква.

Історія храму, який є перлиною села Плоске сягає сивої давнини. Церква з початку свого існування бачила на своєму віку і польсько-литовських феодалів, і німецьких завойовників під час Першої і Другої світових війн. Її було збудовано з дошок, які привезли з с. Дерманя. Там вирішили знести дерев'яну загорожу та обвести монастир кам'яною загорожею. Жителям села Плоске запропонували забрати готовий матеріал з дерева для будівництва церкви.

Та завжди у недільні і святкові дні ранкову тишу змінювали церковні дзвони. Тут слухають Слово Боже, беруть перше причастя, хрестять дітей, проводжають в останню дорогу.

Адже, кожен рано чи пізно у своєму житті приходить до Бога. Якщо, нам вдається зробити це раніше і органічно побудувати взаємозв'язок дитини з Богом, їй потім у житті легше. Ми повинні допомогти зрозуміти дітям, що на першому місці у житті кожного християнина має бути БОГ, навіть не батьки, навчання, спорт, чи інші корисні речі, а БОГ. Як сказав св. Августин: «Коли Бог на першому місці, то все на своїх місцях..»

Відомо, що дитина не народжується моральною чи аморальною, вона поступово стає такою залежно від того, у якому середовищі, у яких умовах живе, яке отримує виховання. Виховання є плідним тільки тоді, коли воно звернене до духовного життя, просякнуте вірою в силу Божу.

При церкві діє недільна школа, мета якої є підготовка дитини до повноцінного церковного життя, яке неможливе без формування православного світогляду. Про людину як сформовану особистість можна говорити тільки тоді, коли вона не просто усвідомила, що існують поняття "добро" і "зло" та їхню сутність, а коли її воля узгоджується з волею Бога, коли вона направлена на творіння добра і здатна до справжнього діалогу зі світом, але не розчиняється в ньому. Тому очевидно, що християнська освіта не може бути обчислена як сума богословських знань. Шкільні уроки і посібники корисні тільки в тому випадку, коли вони стають частиною особистого життя дитини - життя в богослужінні, в істинно християнській сім'ї, у неформальній християнській общині й, звісно, в оточуючому світі. Християнське виховання - це побудова внутрішньої системи цінностей, яка визначає життя людини як таке.

Метою парафіяльної школи є духовно-моральне та естетичне виховання дітей є духовно-просвітницька місія, вивчення Закону Божого й утвердження основ віри у дітей.

Ми запалюємо дитячі душі любов'ю до добра і правди, допомагаємо усвідомити шлях до спасіння, даємо дітям духовне спрямування, щоб могли встояти перед різними спокусами і йти в житті правильним шляхом.

Вчителі недільної школи прагнуть за допомогою добра і любові зробити дитину кращою. Вчать любити життя, людей, красу – бо все від Бога. І хто дарує любов – той любов отримує.

Зміст християнської освіти полягає у комплексному розвиткові особистості, набутті нею необхідних богословських понять і знань, навчанні застосовувати ці поняття і знання на практиці при постійному благодатному впливі церковних таїнств. У процесі розвитку дитина починає більш глибоко усвідомлювати себе й активно прагнути до духовного життя. Необхідно намагатися (але дуже обережно, не перекреслюючи індивідуальні особливості розвитку дитини, а скеровуючи їх) забезпечити певну послідовність знайомства дитини зі Святим Писанням, з богослужінням, з творіннями святих отців, з церковною історією, з церковним мистецтвом і, врешті, з життям реальної общини.

Убачаючи призначенням недільної школи допомогу сучасній молодій людині приєднатися до повноцінного церковного життя і усвідомлюючи, що для цього необхідна співпраця з родиною дитини, керівництво школи налаштоване на роботу як з дітьми, так і з їхніми батьками. Тому, батьки беруть максимально активну участь у житті школи: разом з дітьми, що вчаться, та іншими членами родини відвідували богослужіння, прилучалися до спільних шкільних справ.

Вперше недільну школу було відкрито у 1994 р. за сприяння о.Віктора. У 1995 р. владика о.Серафим і благочинний о. Анатолій Мирончук відвідали нашу церкву на свято Іоанна Златоустого.

У 2008 р. продовжувачем був о.Ярослав, який проводив уроки з дорослими, а з дітьми проводила заняття Матушка Ярослава. Пізніше учителями школи стали Кушнерук Ганна Максимівна, Гончарук Ганна Михайлівна та Українець Ганна Якимівна.

За період 2008-2014років відбулося три випуски учнів недільної школи. Перші випускники нашої школи, які закінчили з відзнакою, стали вчителями цієї школи. Це Якимюк Наталія, Цюх Юлія та Титенко Ірина. З 2014 року естафету вчителя прийняла Цюх Наталія Василівна.

Програма навчання розрахована на 3 роки. Діти діляться на дві групи: перша – діти 6-10 років, друга – діти 11-12 років. Учні займаються у спеціальних класах, які оснащенні необхідним приладдям та літературою для навчання. Заняття проводяться щосуботи (інколи в щонеділі). Навчальний день складається з трьох уроків: Закон Божий, співи, урок майстерності. Між уроками є маленькі перерви, щоб дітки відпочили і підготувалися до наступного уроку.

Кожен урок розпочинається привітання «Слава Ісусу Христу!» та молитвою «Царю небесний..». По закінченню занять учні «чаюють». Усі разом сідають за великий стіл і діляться своїми враженнями про заняття та своє життя і одночасно смакують чай із печивом. Кожна нова дія розпочинається і закінчується молитвою. За планом роботи недільної школи дітки відвідують богослужіння у храмі, проводять уроки на природі.

Наші учні не тільки навчаються, але і змістовно проводять своє дозвілля. Організовуються табори відпочинку на природі, конкурси, ігри на тематичні теми.

Таке дозвілля не тільки розважальне, але й формує позитивні якості характеру, удосконалює особистісні стосунки з Богом, вчить дбайливо ставитися до природи і шанобливому відношенню до людей.

Гарною традицією школи є привітання дітей з Різдвяними святами наших прихожан у церкві. Щороку учні з радістю чекають св. Миколая, адже у цей день вони мають можливість зустрітися з ним у храмі на святковому концерті і отримати подарунок.

Учні беруть активну участь у житті нашого села. З перших днів подій на Сході України долучилися до волонтерської допомоги воїнам АТО.

Учні готували обереги і подарунки, малювали малюнки, писали листи-підтримки для жителів нашого села, які були у той час на Донбасі.

Наші учні неодноразово виявляли милосердя. Часто відвідують реабілітаційний центр «Передзвін» для дітей з особливими потребами в м. Рівне. Грають з ними ігри, спілкуються. При зустрічі дітки обмінюються подарунками, які зробили своїми руками. Такі зустрічі залишають у серці неабиякі враження і розуміння того, що комусь потрібна більша допомога, ніж тобі.

Згідно плану недільної школи на літній період та благословення о. Ярослава щороку діти відвідують духовні пам'ятки історії та культури рідного краю. Учні подорожують разом із вчителями та батьками. Поїздки відбуваються за рахунок пожертв прихожан церкви.

Так, вони відвідали Свято-Успенську Почаївську лавру, Божу гору, джерело св. Анни, Кременецький та Дерманський монастирі. Там вони побували на богослужіннях, монахи розповіли цікаві історії про монастирі, про їх історії заснування і розвитку. Учні приклонялися до чудотворних ікон і мощей святих.

Учні також побували в м. Дубно, де відвідали музей Лісу. Лісники розповідали про виникнення різних порід дерев, показали цікаві дерев'яні вироби. Ознайомилися з відомими місцями, Соколиними горами, Надслучанською Швейцарією, Пересопницею.

Незабутня подорож була і до міста Львова. З метою толерантного ставлення до різних конфесій, учні оглянули костел св. Івана Хрестителя, Домініканський собор, дзвіницю Вірменської церкви. Відвідали і один з найвідоміших цвинтарів в Європі – Личаківський цвинтар. Відвідали Рівненський краєзнавчий музей відділ «Ікони», побували на Козацьких могилах.

Але найулюбленішим місцем у дітей є джерело св. Миколая, адже воно знаходиться неподалік нашого села у селі Гільча. Учні залюбки купаються у джерельній воді, що надає духовного очищення тілу.

Цього річ учні недільної дитячої школи відвідали Марійський духовний центр у Зарваниці. Адже, Зарваниця є вогнищем релігійного і національного життя українського народу. Побували на богослужінні, піднялися на Дзвіницю (найвища споруда Мірійського духовного центру). Діти освіжилися у джерелі Святої Анни. Усі разом пройшли «Хресну дорогу». На згадку сфотографувалися біля архітектурної композиції Зарваницькій Матері Божій.

Наталія Цюх