joomla

З благословення архієпископа Рівненського і Острозького Іларіона паломницьким центром «Воскресіння» з 22 по 31 жовтня 2017 р. було організовано прощу до святинь Православної Греції.

Слід зазначити, що паломництво до святих місць від самого початку прийняття християнства з Візантії Руссю-Україною завжди вважалося однією з найбільш шанованих традицій нашого народу. Віруючі люди рушали, щоб поклонитися значущим християнським святиням, отримати благословення в своїх починаннях і вшанувати пам'ять своїх предків. І сьогодні паломництво не втратило своєї актуальності, і багато наших співвітчизників прагнуть відвідати християнські святині Греції, оскільки ця країна є справжнім оплотом Православ'я. Багато в чому ми можемо і зараз повчитися у греків. Саме тут були зведені перші храми і засновано багато духовних традицій.

Під час цікавої паломницької подорожі прочани побували з молитвою у православних храмах та монастирях Румунії, Сербії, Болгарії та Греції.

Помолилися паломники у Свято-Троїцькому соборі румунського міста Арад та відвідали монастир преподобного пустельника Іоана Рильського. Рильський монастир є найбільшим в Болгарській Церкві. Заснована ця обитель була преподобним Іоаном Рильським чудотворцем, великим духоносним подвижником і небесним покровителем Болгарського народу. Саме в Рильському монастирі знаходяться мощі преподобного Іоана, що залишаються благодатним джерелом зцілень до нашого часу, адже після молитви біля мощей цього пустельника зціляється велика кількість людей, які з вірою вдаються до молитовного заступництва преподобного Іоана.

Однією з найбільших святинь не тільки Рильського монастиря, а й усієї Болгарії є чудотворна ікона Божої Матері «Свята Богородиця Осеновіца», її ще називають «Одигітрія» або «Покровителька». Цей образ Пречистої є іконою-мощовиком. У центрі ікони - невеликий образ Божої Матері, що тримає Богонемовля на лівій руці. Навколо образу в квадратних поглибленнях поміщені у восковій мастиці частки мощей тридцяти двох святих, чиї імена написані на срібних перегородках-пластинах. Над самою іконою - великий іконопис, який відтворює лики тих святих, чиї мощі знаходяться у відділеннях мощовика. Про її походження є кілька версій, але основна, якої дотримуються Рильські ченці, наступна. У XII столітті, коли мощі преподобного Іоана Рильського перебували в Средці, візантійський імператор Мануїл I Комнін, який перебував в цьому місті зі своїм військом серйозно захворів. Він довго молився перед мощами преподобного Іоана Рильського і отримав зцілення, а на знак подяки подарував цю ікону Божої Матері братії Рильського монастиря.

Подолавши майже дві тисячі кілометрів паломницька група прибула до невеликого містечка Уронаполіс, яке знаходиться неподалік Афону. Саме тут видаються (діамонітріони) - дозволи на відвідування Афонських монастирів. Сотні паломників, щодня вирушають паромами із порту м. Уронаполіс до Афонського півострову звершуючи прощу до монастирів Святої Гори.

Припливши на паромі до пристані монастиря Зограф паломники найперше завітали до цієї болгарської обителі, яка була заснована в Х ст. В цьому святому монастирі, як і в кожній з обителей Афону зберігається велика кількість святинь, насамперед ікона Пресвятої Богородиці, звана «Акафісною»; три чудотворні ікони великомученика Георгія Побідоносця. Окрім цього в Зографі знаходяться такі святині: частина Животворчого Древа Хреста Господнього, глава преподобної Матрони Хійської і дві частини її ніг; щелепа преподобномученика Стефана Нового; частина мощей святого великомученика Георгія і його кров, частини мощей святого архідиякона Стефана; святого священномучеників Ігнатія Богоносця, Антипи і Харалампія; святих мучеників: Микити, Нестора, Варлаама, Кирика; святого великомуч. Феодора Стратилата; преподобного Феодосія Великого; святих великомучеників: Прокопія і Меркурія; святого апостола Андрія Первозванного; святого Авксентія; святого Апостола і Євангелиста Матфея; святого великомученика Якова Персянина; святителя Євтихія патріарха Царгородського; святих безсрібників Косми і Даміана; святих Кира й Іоана; свв. Пантелеймона і Трифона; святих Петра і Афанасія патріархів Олександрійських; священномученика Климента; святого Ферапонта та інших.

Окрім Зографської обителі українські прочани з молитвою відвідали, також «Чорний вир» - cтаровинний козацький скит, заснований запорозькими козаками в 1747 році на горі Афон. Як відомо Засновником скиту «Чорний Вир» був Григорій Голубенко, який прийняв чернечий постриг у Києво-Печерській лаврі та пішов на Афон, де 1747 р. і заснував за допомогою запорожців «Чорний Вир». Послушників собі для Афону старець ієросхимонах Григорій (Голубенко) теж підбирав на Запорозькій Січі. Благодійником афонського скиту, був останній кошовий отаман Запорозької Січі святий праведний Петро Калнишевський Багатостраждальний. Зберігся лист старця Григорія (Голубенка) та інші документи, з яких випливає, що Калнишевський надсилав чимало щедрих пожертв на «Чорний Вир» і підтримував давні стосунки з ієросхимонахом Григорієм. Він був також ктитором відомого українця, афонського святого преподобного Паїсія Величковського. Козаки-запорожці називали цю обитель «Духовним Запоріжжям». Нажаль зараз монастир є повністю закинутим, проте маємо надію і віримо в те, що під Покровом Пречистої українці повернуться на Афон і залунає молитва не тільки у «Чорному вирі», але й в інших скитах і келіях заснованих нашими побожними предками, яких є дуже багато на Святій Горі, але вони знаходяться у запустінні і частково, або повністю зруйновані.

Також паломники помолилися перед іконою Пресвятої Богородиці «Скоропослушниці» в «Дохіарській» обителі, яка розташована на схилі гори в південно-західній частині Афону і була заснована в X столітті преподобним Євфимієм, учнем преподобного Афанасія Афонського і колишнім ключником (грецьк. Дохіар) монастиря Великої Лаври. За переданням маленький монастир на честь святителя Миколая, спочатку перебував недалеко від порту Дафні, але пізніше він був зруйнований, а в XI столітті, під тиском піратів ченцям довелося перенести обитель на нинішнє місце, де він отримав нове найменування на честь свого засновника - Дохіар. Пізніше монастир освятили на честь архангелів Михаїла та Гавриїла.

Окрім чудотворної ікони Богоматері «Скоропослушниці» тут перебувають частки мощей Пророка Предтечі і Хрестителя Іоана, рівноапостольної Марії Магдалини, священномучеників Харалампія і Діонісія Ареопагіта, мучеників Міни, Кирика та Меркурія, святителя Іоана Золотоустого, преподобних Ніла Мироточивого, Петра Афонського, святих Ахілія, Іоана Милостивого і Якова Персянина та інших.

Також, паломники помолилися в скиту праведної Анни матері Пресвятої Богородиці. Це найбільший на Святій Горі і найдавніший скит. Заснований в XIV столітті преподобним Геронтієм. За молитвою преподобного Геронтія в горах забило джерело. Братія використовувала воду для прання та господарських потреб. Тоді святому Геронтію явилася Богородиця і сказала, що це джерело святе. Воно існує до цих пір і води в ньому завжди вистачає на всю братію. В адміністративному відношенні він підпорядковується Великій Лаврі. Скит праведної Анни відомий строгістю свого уставу. Дібратися до нього не так легко, адже знаходиться на висоті 300 метрів над рівнем моря. Ченці, що проживають в цій обителі не сплять вночі перед причастям, не виїжджають в світ у дні Великого посту, ієромонахи не служать за межами Афону. Ченці скита святої праведної Анни займаються іконописом, виготовленням ладану та чоток. Тут вирощують рослину, яку на Святій Горі називають «сльози Панагії», вона використовується для виготовлення чоток. Славиться цей афонський скит також тим, що звідси вийшов цілий сонм новомучеників, які постраждали за Христа під час турецького панування. Головна святиня скиту - стопа святої праведної Анни. Велика кількість паломників щодня приходячи до скита святої Анни моляться перед чудотворним образом матері Цариці Небесної. Відомо, що свята Анна має особливу благодать заступатися за безплідні подружжя та стражденних немовлят. Кіріакон (головний храм) був побудований стараннями Вселенського патріарха Діонісія III. У 1752 році він був відреставрований стараннями старця Філофея Пелопонеського, а в 1757 році розписаний відомими іконописцями Філофеєм і Афанасієм. У 1774 році було зведено дзвіницю.

У скиту трудилося багато прославлених Церквою подвижників і сучасних старців. Наприклад, архімандрит Херувим - автор книг «З уділу Божої Матері» та «Афонські Подвижники». Він заснував недалеко від Афін знамениту обитель Паракліта, яка дотримувалась афонського уставу і стала одним з найбільш відомих монастирів на Балканах. Учні архімандрита Херувима заснували ще кілька обителей в різних частинах Греції.

Окрім вище перерахованих монастирів паломники мали можливість побачити з моря монастирі, скити та келії Афону, які мов перлини прикрашають схили Святої Гори.

Після Афонської гори прочани прибули до монастиря святого апостола і євангелиста Іоана Богослова в Суруті, де вшанували преподобного Паїсія Святогорця помолившись на його могилі. Преподобний Паїсій подвизався на Святій Афонській Горі і на Святій Горі Синай. Він проводив життя в безвісності, цілком присвятивши себе Богу. Протягом цілих днів Старець Паїсій невтомно забирав у людей їхній біль, подаючи божественну втіху. Він воістину виснажував себе заради ближнього, роблячи біль, тривогу і труднощі людей своїми власними. Старець говорив: «Бог творить чудо, коли ми щиро співчуваємо болю іншої людини».

Вшанувавши преподобного Паїсія паломники вирушили до древнього міста Салоніки де взяли участь у вшануванні пам’яті святого великомученика Димитрія Солунського. Прочани мали можливість прикластися до його святих мощей та вшанувати мощі святителя Григорія Палами, святителя Василія Нового та інші святині міста Салонік. Слід зазначити, що саме це місто було обрано великим апостолом народів святим Павлом в 50 році місцем, де він побудував перший храм і де почав проповідувати нову релігію. Саме звідси християнство почало поширюватися по Європі. Апостол Павло саме жителям Салонік присвятив два послання, які увійшли в «Новий Завіт» під назвою I і II послання до Солунян.

Також під час прощі паломницька група побувала в монастирі преподобного Діонісія Олімпійського. Це один з найстаріших грецьких монастирів в Центральній Македонії, центр грецького Православ'я та освіти, а також повстанської діяльності греків-македонян. Розташований на північному схилі Олімпу, на висоті 900 м над рівнем моря, на укріпленому природою місці, між двома гірськими річками і знаходиться в 18 км від міста Літохоро.

Заснований великим подвижником віри преподобним Діонісієм Олімпійським, котрий ще з дитинства був відзначений Божим знаменням для ревного служіння Господу, адже над його колискою сяяв хрест. Святий Діонісій після смерті батьків вирішив прийняти чернецтво і з цією метою вирушив на Святу Афонську Гору. Там він оселився у благочестивого старця пресвітера Серафима і під його керівництвом став вести подвижницьке життя, ревно дотримуючись суворого посту. Так, в Страсний тиждень він, йдучи в ліс, харчувався одними каштанами. Незабаром його висвятили на диякона, а потім у пресвітера.

Висота житія преподобного стала відомою, і до нього в безлічі почали приходити ченці, щоб почути від нього слово повчання. Преподобний наставив на шлях спасіння і багатьох беззаконних людей, в тому числі розбійника, який хотів пограбувати келію святого і наведеного лагідністю і мудрою бесідою до глибокого покаяння. Братія Філофеевской обителі, втративши свого ігумена, прохали святого Діонісія бути їх настоятелем. Між ченцями, однак, знайшлися і незадоволені його обранням, виникали чвари. Цінуючи найвище мир і любов, преподобний Діонісій склав із себе звання ігумена і пішов в Верра, а потім на Олімпійську гору. Сюди стали приходити до нього ревнителі чернецтва. Діонісій побудував для них келії і церкву і разом з ними проводив час в пості і молитві. Досягнувши духовної висоти, він творив багато чудес. Неодноразово, за молитвами преподобного, Господь карав тих несправедливих людей, які гнобили ченців Олімпу, або порушували заповіді Христові, - так тяжкої посухою і градом розорені були володіння турка, який вигнав ченців і зруйнував їх обитель; здиханням худоби і хворобою покараний був пастух, який утискав обитель, дівчина одного з селищ піддалася нападу біса, за безсоромність. Однак всі вони, також за молитвам святого, отримали зцілення і звільнення від бід, були приведені незлобивістю преподобного Діонісія до покаяння.

Преподобний склав правила чернечого життя, будучи і сам прикладом чернечого діяння. На Олімпі він побудував храм, а потім і обитель на честь пророка Божого Іллі. Братії залишив передсмертний заповіт про чернече життя за Уставом Святої Гори.

В монастирі преподобного Діонісія паломники мали можливість прикластися до багатьох святинь: правої руки і щелепи преподобного. Діонісія Олімпійського, часток мощей святої Параскеви, святителя Григорія Чудотворця, єпископа Неокесарійського, мученика Кирика, мучениці Матрони, священномученика Харалампія, єпископа Магнезійского, мученика Трифона, апостола Андрія Первозванного, апостола Луки, священномученика Діонісія Ареопагіта.

Після відвідання монастиря преподобного Діонісія Олімпійського прочани вирушили до монастирів Метеори.

Метеори (грецьк. Μετέωρα) — один із найбільших монастирських комплексів у Греції, відомий, насамперед, своїм унікальним розташуванням на вершинах скель.

Цей чернечий центр було створено близько X ст. і з тих пір історія його не переривалася. У 1988 році монастирі були включені в список об’єктів всесвітньої спадщини.

Метеори розташовані в горах Фессалії на півночі Греції, на півночі Нома Трікала. Вони знаходяться в горах Хасія (гірський масив Пінд) неподалік від річки Пініос, що за 1-2 км на північ від міста Каламбака (колишня Стаг) і за 21 км на північний захід від міста Трікала.

Шість православних монастирів, які функціонують і зараз, розташовані на вершинах величезних скель, що знаходяться на рівній поверхні Фессалійської рівнини. Скелі сягають у висоту до 600 м. над рівнем моря і є рідкісним геологічним явищем. Вони утворилися більш ніж 60 мільйонів років тому і були кам’янистим дном доісторичного моря, яке було на місці рівнини. У результаті дії води, вітру і перепадів температур вийшли масивні, наче завислі в повітрі кам’яні стовпи, які й отримали назву Метеори (від грец. μετέωρα – «ширяти у повітрі»).

За переданням, перші відлюдники піднялися на ці кам’янисті й неприступні, відрізані від світу вершини скель ще задовго до X ст. Вони жили в печерах і в скельних заглибленнях, а поруч засновували невеликі майданчики, так звані «молитовні місця» для спільних молитов і вивчення духовних текстів.

Однак для участі в богослужіннях і церковних таїнствах (насамперед Причастя) пустельникам доводилося спускатися до старої церкви Архангелів у місті Стаг, а пізніше у відбудовану (чи побудовану заново) церкву Богородиці. Більшість дослідників вважають, що першим пустельником тут був якийсь Варнава, який у 950-970 роках побудував найстаріший скит Святого Духа (Σκήτη του Αγίου Πνεύματος). Потім критський чернець Андронік почав зведення Преображенського скиту (1020). У 1160 році було споруджено скит Стаг або Дупіані. Спорудження цього скиту дало початок створенню організованої чернечої «держави» (громади) – Метеорів, і общинного монастирського життя.

Протягом двох-трьох століть Метеори жили в атмосфері миру і спокою, але в XIII ст. почалися вторгнення хрестоносців, сербів, албанців і турків, які прагнули захопити Фессалію.

У 1334 р. в Метеори прибув преподобний Афанасій, вигнаний зі Святої гори Афон навалою корсарів, якого супроводжував його ж духовний наставник Григорій. Вони влаштувалися на стовпі Стаг («Стовп Капель») і прожили там близько 10 років. Мав мету – створити добре організований монастир за подобою афонських.

У 1334 р. він зібрав 14 ченців із прилеглої округи і піднявся на «Платіс Літос» (широкий камінь) – гігантську скелю висотою 613 м над рівнем моря, і 413 – над рівнем містечка Каламбака, і розпочав будівництво перших споруд знаменитого згодом монастиря «Великий Метеор». Преподобний Антоній Метеорський уперше й визначив правила поведінки, яких мали дотримуватися ченці, виконувати закони монастирського життя в Метеорах. Дослідники вважають, що саме Афанасій дав назву цим скелям «Метеори».

Розквіт цієї чернечої країни припадає на XVI ст. Велич цього місця і його природну безпеку від нападів грабіжників і розбійників, яку відчували монахи завдяки висоті стрімких скель, дозволило створити з часом велику організовану чернечу громаду з безліччю монастирів, які росли і зміцнювалися за допомогою численних дарів і вкладів правителів жертводавців. Як результат було засновано аж 24 монастирі. Сьогодні ж діючими залишилось тільки шість монастирів: Чоловічі — «Преображення», «Варлаама», «Святого Миколая Анапавсаса» та «Святої Тройці»; Жіночі — «Русанов або монастир святої Варвари», «Святого Стефана». А інші обителі або перетворилися на руїни, або взагалі зникли.

До 20-их років ХХ ст., коли до монастирів були прокладені дороги і зроблені кам’яні сходи для підйому, монахи і відвідувачі могли потрапити в монастирі тільки підвісними сходами, або за допомогою ченців, які піднімали їх у спеціальних сітках. Так само на вершину скель піднімали всі будівельні матеріали, а також продукти харчування та інші необхідні для монастирського життя речі.

Монастирі відкриті для відвідування паломниками і туристами у встановлені дні та години, тому потрапити туди досить проблематично. Паломницька група Рівненської єпархії відвідала три з діючих монастирів Метеорів.

Останнім місцем паломницької подорожі був острів Керкира (Корфу). Прибувши в Ігуменицю – прибережне мале місто на північному заході Греції прочани на паромі потрапили на острів Керкіру.

Острів Корфу або Керкіра знаходиться в найзахіднішій частині Греції. Він розташований в Іонічному морі. Це дуже красивий, зелений острів з невисокими горами, зі знаменитими оливковими гаями, апельсиновими і лимонними садами, кипарисовими лісами, з чистою морською водою і пляжами.

Керкіра добре відома в християнському світі, як духовне і святе місце. На острові багато православних церков і монастирів. Головний храм острова – це церква святого святителя Спиридона Чудотворця. Вона розташована в центрі столиці місті Керкіра. Тут в срібному саркофазі зберігаються мощі святого Спиридона Триміфунтського, привезені на острів в 1453 році. Дзвіниця церкви височить над усіма будівлями міста. Святий Спиридон є небесним покровителем острова Корфу.

Святитель Спиридон, великий чудотворець, народився в кінці III століття на острові Кіпр. На іконах святий Спиридон зображений в пастушій шапочці, оскільки з дитячих років він пас овець і кіз.

Будучи лагідним, милосердним, надзвичайно доброзичливим з дитячих років і сповненим християнських чеснот, перебуваючи у безперестанних молитвах, виконуючи заповіді Божі в зрілому віці святий Спиридон отримав благодатні дари прозорливості, зцілення хворих, творення чудес.

Після смерті дружини, в царювання Костянтина Великого святий Спиридон стає єпископом міста Триміфунта. Багато добра зробив у своєму житті єпископ. Одного разу святий Спиридон перетворив змію в золото і дав його бідняку в борг до наступного врожаю. Після того, як бідняк повернув борг, за молитвою святого золото знову перетворилося на змію. За молитвами святого Спиридона змінювалася погода, зупинялися бурхливі потоки річки. Одного разу він воскресив на час свою померлу доньку, щоб вона розповіла, де знаходяться віддані їй на зберігання коштовності.

Беручи участь у 325 році у Першому Вселенському соборі в Нікеї святитель, осяяний Божою благодаттю, сотворив чудо, навернувши до Православ'я аріан. Святитель Спиридон так пояснив аріанам сповідувану православними єдність трьох Божественних Іпостасей Святої Тройці: взявши в руки цеглу, він стиснув її – вгору вийшов вогонь, до низу потекла вода, а глина залишилася в руках чудотворця. «Ось три стихії, а цеглина одна. Так і в Пресвятій Тройці: Три Особи, а Божество Єдине», – сказав святитель.

Тіло святителя Спиридона Бог зберіг нетлінним, воно має вагу людського тіла. В мощей святого росте волосся, нігті і температура нетлінних останків святителя 36,6 градусів. Його ноги взуті в м'які розшиті чобітки. Ці чобітки часто замінюються, оскільки підошви зношуються. І в наш час святий Спиридон ходить по землі і допомагає кожному, хто просить його заступництва. Частинки зношених чобітків (філахту) роздаються віруючим людям як святиня. Рівненські прочани також отримали ці частинки в подарунок. Святого Спиридона просять про зцілення і полегшення важких хвороб. Йому молитовного просять про допомогу різноманітних ситуаціях: повернути борги, знайти житло, визволитися від голоду та ін. Паломники мали можливість прочитати акафіст перед мощами святителя Спиридона, а наступного дня взяли участь у Божественній літургії. Окрім храму святителя Спиридона рівненські паломники відвідали на острові Корфу, також, храм святого Елефтеріоса і святої Анни, церкву святих Ясона і Сосіпатра, , монастир Пресвятої Богородиці Касопітри, що знаходиться на відстані п'яти кілометрів від центру міста Керкіри на півострові Канони, в тій його частині, яка носить назву Фігарето, храм Преображення Господнього на острівці, церкву Влахернської ікони Божої Матері, що знаходиться в Каноні на невеликому острові Понтіконіссі. Ця церква є символом острова Корфу.

Монастир Богородиці Касопітри знаходиться неподалік від одного з найбільш знакових місць околиць – острівця Пондіконіссі з маленьким монастирем Влахернської ікони Божої Матері. Приводом для створення монастиря Пресвятої Богородиці Касопітри послужило неймовірне чудо, що сталося в рибальському селищі Касьопі на північному сході острова Керкіра в 1530 році. У храмі селища при великому скупченні молільників Пресвята Богородиця повернула очі підлітку Стефану, якого несправедливо звинувачували і осліпили за вироком венеціанського суду. Неможливо описати всі ті враження, які отримали рівненські прочани перебуваючи і молячись біля великої кількості святинь Древньої Еллади.

Відвідавши святині та визначні місця Православної Греції паломники сповненні вражень і з духовним піднесенням благополучно повернулися до своїх домівок.

протоієрей Миколай Капітула,
головний координатор
паломницького центру «Воскресіння»