joomla

Минулої суботи вся Україна поминала тих, кого ковтнув геноцид, уособлений з вусатим Кобою. Відбулися жалобні заходи і в Млинові. Процесія з псалмами та хоругвами прийшла до пам’ятного знака постраждалим від більшовиків через півтора десятки літ після голодного мору, але уже на наших теренах.

Молилися гуртом за усіх, щоб їх душі оселилися у Раю, бо вони жертвою своєю заслужили це. Благочинний церков Київського патріархату у Млинівському районі протоієрей Володимир (Левандовський) та настоятель Свято-Михайлівського храму райцетру Тарас (Варварук) провели заупокійну відправу.

«Чому ж народ не розгледів звірячої сутності більшовизму, чому не згуртувався та не дав відсічі цим «маасковським» зайдам ще у 20-і роки однойменного сторіччя?» – думалося, коли разом з колоною містян йшов від центру селища до стели-хреста репресованим скласти молитву у пам'ять поглинених голодомором 1932-33 років. Нічого нас історія не вчить та й навряд чи научить таких всепрощенських, добрих та милосердних українців. Згадати тільки зафіксовані на паперах інородних істориків не образи та приниження, а відверті зради північних нащадків Золотої орди, які вони відверто демонстрували впродовж сторіч. Ба’ навіть назву країни нахабно вкрали з первинної і вічної Русі – тільки за це їх належало посадити на палю – братами вони вимагали себе величати та ще й старшими! А ми ще й тисячами пудів збіжжя ділилися з ними, бо ж не мали вони чи швидше не вміли виростити та зібрати. Та й у 32-33-х, а потім у 46-47-х роках минулого сторіччя рятували «брянських», а про рідних полтавських, київських, черкаських, дніпровських та херсонських чомусь навіть не згадували, бо вони уже й не приходили – виморили їх! Дякувати Богові, що Україна була у 30-і роки розділена – хоча б частка люду врятувалася.

Правда, окупанти не додумалися, а «визволителі» вчинили голодомор у найурожайніші роки! Ті, що століттями знущалися та знищували українців, припхалися черговий раз «визволяти» їх у 39-му, благо що урожай господарі уже зібрали, а то б чінгісханова кіннота спасла б – вони ж вічно немиті та голодні. Але шість літ перед тим ці «визволителі» морили голодом та розстрілювали за «три колоски» східних братів наших дідів та батьків, а на увесь світ репетували про щасливе життя в Радянській Україні. Вони й нині брешуть, не моргаючи, та виставляють бажане за дійсність, ще трішки – і знов з тлумаками попруть в Україну рятуватися від безхліб’я, бо тільки того й навчилися, що забирати, загарбувати чуже!

По завершенні відправи до присутніх звернувся протоієрей Тарас Варварук. У своїй промові він зазначив, що братовбивство прийшло на землю ще в часи Старого Завіту, коли Каїн убив свого брата Авеля. По тому минуло багато часу, пройшло чимало воєн, сталося безліч природних та економічних катаклізмів, змінилося багато режимів, однак найстрашнішим в історії залишається факт, коли влада прагне знищити свій народ, про який повинна піклуватися. Такі чорні та страшні сторінки нашої історії повинні змусити нас задуматися над своїми вчинками, над тим, чи звіряємо ми своє життя з Божим Законом, яку відповідь дамо перед Престолом Всевишнього.

Присутні по крихті розділили хлібину між собою у пам'ять за жадними цього скарбу у ті далекі часи. Проте ми пам’ятаємо, пам'ятаємо на генетичному рівні, як сестер та братів. Нехай Всемилостивий Господь дарує їх душам ласку і любов, а ми ніколи не забуваймо того штучного людського мору, який вчинили на найродючіших землях більшовицькі нові Каїни!

Олександр Жогло