joomla

На Малій вечірні
На Господи, взиваю: стихири, глас 5:
Преподобний отче Варлааме,/ ти, ярмо Христове на плечі взяви,/ мужньо перетерпів напади ворожі/ і, не повертаючись тісним шляхом пройшов,/ почесті небесного покликання отримавши,/ але, о преблаженний, ченців похвало,/ безперестанно моли Христа,// щоб дарував душам нашим велику милість.
Отче богомудрий Варлааме,/ ти з молодості Христа полюбивши/ і просвітивши, серце своє, Божественним сяйвом Пресвятого Духа/ став воістину сяйвом подібний до світла,/ тому виконай для спасенної користі/ прохання, тих, що приходять до храму твого/ і моли Христа Бога,//щоб дарував нам велику милість.
Отче Варлааме,/ ти, хрест свій на плечі взяв/ і прекрасним шляхом Христа Царя твого з любов’ю пройшовши,/ став ти перед Тим, Хто в святому Небесному граді живе,/ звідки зглянься нині на тих,/ хто шанує подвиги твої, святий,/ моли Христа Бога// щоб направив і наші стопи на шлях миру.
Слава, глас 8:
Великою стриманістю, преподобний, прикрасивши,життя своє/ шлях показав ти, який проводить до життя через надбання чеснот,/ від світу відрікся і всю красу світу знехтувавши,/ суворим житієм плоть свою виснажуючи,/ гордого змія смиренням потоптав ти,/ тому й оселившись, на небесах,/ молися, щоб спасенні були душі наші.
І нині, Богородичний.
На стиховні стихири, глас 2:
Подібний: Доме Евфрафів:
Земним скороминущим Життям,/ знехтував ти, блаженний,/ щоб отримати життя безкінечне.
Стих: Блажен муж, що боїться Господа і заповіді Його любі йому.
Заради любові Христової,/ преподобний Варлааме,/ умертвив ти плоті надмірні мудрування.
Стих: Чесна перед Господом смерть преподобних Його.
Ревними твоїми молитвами/ Богоблаженний допоможи в напастях тим,// хто з любов'ю прославляє пам'ять твою,
Слава, глас 2:
В печеру увійшов ти преподобний,/ звідти заради чеснот до Небесного міста прийшов/ і досяг спокою праведних і радості святих,/ тому з ними старанно молися за всіх,/що з вірою вшановують, Богомудрий Варлааме, пам'ять твою,// щоб визволилися від усяких напастей ворожих.
І нині, Богородичний.
Владичице, прийми молитви рабів Твоїх і визволи нас від усякої недолі і скорботи.
Тропар глас 1:
Красу і славу світу цього залишивши,/ прийшов ти в печеру, де зростаючи від сили в силу,/ був ти вождем Христового стада, всеславний Варлааме,/ тому як своє стадо добре доглядав,/ доглянь і нас, молимо тебе, зберігаючи від усякого зла,// всіх тих, що ублажають тебе.
На Великій вечірні
Блажен муж: 1-й антифон.
На Господи, взиваю: стихири, глас 4.
Подібний: Покликаний з вище:
Бачачи невичерпне джерело медоточивих слів,/ що виливалось з уст великого отця,/, блаженний Варлааме,/ як олень, до потоків джерела води живої,/ з любов’ю прагнучи, приходив ти./ Через що, напоївши душу свою розчулення,/ всією красою світу цього знехтував ти/ і від слів за Словом пішов ти./ Нині перед Ним, з радістю стоячи,// молися щоб спас і просвітив душі наші.
Коли великі світила,/ що ховалися під спудом святої печери,/ духовними очима побачив ти, преподобний,/ тоді, світлом чеснот в юності просвітивши серце/ і Божественним вогнем до перебування з ними полум’яніючи,/ ти дім, батька і друзів залишив/ і приєднався до ченців./ Нині ж будучи на Небесах зарахованим, до світлоносного зібрання,/ променями благодаті нас земних просвіти/ і подай дари, молячись до Христа,// щоб спас і просвітив душі наші.
Коли Божественне піклування про майбутні блага/ і вічну славу, що сяє в Чертозі Небесному/ достоблаженний отець тобі показав,/ відразу земні благаю, за ніщо почав вважати ти:/ багатством, славою і величністю роду свого,/ прекрасними палатами і зарученою з тобою нареченою знехтувавши,/ Єдиного Христа полюбив,/ і, Його убогість вподобав,/ тісний в подвигах і трудах шлях пройшов ти,/ і після закінчення життя бажану нагороду успадковував ти,/ якою нині насолоджуючись,/ моли Владику, щоб втихомирив світ// і спас душі наші.
Слава, глас 8:
На землі в тілі живучи,/ житіє Безплотних наслідував ти,/ преподобний отче Варлааме,/ відкиданням слави своєї людей здивував ти,/ убогістю і стриманістю бісів посоромив ти,/ чистотою Ангелів звеселив ти/ і через великі подвиги твої став ти взірцем для ченців./ Тому достойно ублажаємо тебе,/ підживленого Небесним Владикою,/ Його ж моли повсякчасно, блаженний,/ щоб мир Церкві Православній дарував/ і душам нашим велику милість.
І нині, Богородичний: Цар Небесний з чоловіколюбства на землі з’явився/ і з людьми пожив,/ бо, від чистої Діви тіло прийнявши/ і з Неї з прийнятим тілом вийшовши,/ Він є єдиний Син, двоїстий за єством,/ але не за іпостассю;/ тому, проповідуючи Його як воістину довершеного Бога/ і довершеного чоловіка,/ ми визнаємо Христа Бога нашого./ Моли Його, Мати Неневісна,// щоб були помилувані душі наші.
Вхід. Прокимен дня і паремії 3
Премудрости Соломона читання (5, 15-6, 3).
Праведники живуть повіки; нагорода їх — у Господі; і піклування про них — у Всевишнього. Тому вони приймуть царство слави і вінець краси від руки Господа, бо Він захистить їх правицею і охоронить їх раменом. Він візьме за зброю ревність Свою і озброїть створіння на помсту ворогам; зодягнеться у справедливість, як у броню, і накладе на Себе шолом — нелицемірний суд; візьме непереможний щит — святість; загострить, як меч, гнів суворий; і весь світ піде з ним на битву проти безумних. Понесуться влучні стріли блискавок із хмар, як із туго натягнутого лука, полетять у ціль. І, як із каменеметального пристрою, посиплеться град гніву; розлютується на них вода морська, і ріки нещадно затоплять їх; повстане проти них дух сили і, як вихор, розвіє їх. Так беззаконня спустошить усю землю, і злочинство повалить престоли сильних. Тож слухайте, царі, і розумійте; навчіться, судді кінців землі. Прислухайтеся, що володієте безліччю і гордитеся перед народами. Від Господа дана вам влада, і сила — від Всевишнього.
Премудрости Соломона читання (3, 1-9).
Душі праведних в руках Божих, і муки не торкнуться їх. В очах безумних вони здавалися мертвими, і їхня кончина вважалася загибеллю, і відхід від нас — знищенням; але вони перебувають у мирі. Бо хоч вони в людських очах і приймають страждання, але надія їхня повна безсмертя. Зазнавши невеликого покарання, вони сподобляться великих благодіянь, тому що Бог випробував їх і знайшов їх достойними Його. Він випробував їх, як золото в горнилі, і прийняв їх, як жертву довершену. В час воздаяння їм вони засяють, як іскри, що біжать по стеблу. Вони будуть судити племена і владарювати над народами, а над ними буде царювати Господь повіки. Ті, що покладають надію на Нього, пізнають істину, і вірні в любові перебуватимуть у Ньому; бо благодать і милість зі святими Його і Провидіння про обраних Його.
Премудрості Соломона читання (4, 7-5, 7).
Праведник, якщо і помре передчасно, знайде спокій, бо не в довголітті — чесна старість, і не кількістю років виміряється; мудрість — сивина для людей, і непорочне життя — вік старости. Як той, що благовгодив Богу, він улюблений, і, як той, що жив серед грішників, преставився, вознісся, щоб злоба не змінила розуму його або лукавство не спокусило душу його. Бо вправляння в нечесті затьмарює добре, і жадання похоті розбещує розум нелукавий. Досягнувши довершености за короткий час, він виконав довгі роки; душа його стала угодною Господу, тому і прискорив Він — узяти його з середовища нечестя. А люди бачили це і не зрозуміли, навіть і не подумали про те, що благодать і милість зі святими Його і Провидіння про обраних Його. Праведник, помираючи, осудить живих нечестивців, і молодість, що швидко досягла довершености, — довголітню старість неправедного; бо вони побачать кончину мудрого і не зрозуміють, що Господь так визначив про нього і для чого поставив його в безпеку; вони побачать і знищать його, але Господь насміється над ними; і після цього вони стануть ганебним трупом і соромом між померлими навік, бо Він кине їх ниць безмовними і зрушить їх з основ, і вони вкінець запустіють і будуть в скорботі, і пам’ять про них загине; усвідомлюючи гріхи свої, прийдуть зі страхом, і беззаконня їхні осудять їх в особах їхніх. Тоді праведник з великою сміливістю стане перед лицем тих, що ганьбили його і зневажали подвиги його; вони ж, побачивши, збентежаться з великим страхом і здивуються несподіваності спасіння його і, розкаюючись і зітхаючи в тривозі духу, будуть говорити самі в собі: «Це той самий, якого колись ми ганьбили і він був предметом глузування. Безумні, ми вважали життя його божевіллям і кончину його безчесною! Як же він причислений до синів Божих і частка його між святими? Отже, ми збилися з дороги істини, і світло правди не світило нам, і сонце не сяяло над нами. Ми переситилися ділами беззаконними і загибельними і ходили пустелями непрохідними, а путі Господньої не пізнали».
На літії стихири, глас 1:
Сьогодні радісно торжествує свята печера,/ маючи святі мощі твої, блаженний Варлааме,/ подаєш ти здоров'я тим, хто з вірою прибігає до чесної раки твоєї./ Тому й ми, просвітившись, промовляємо:/ сподоби нас дарів твоїх, блаженний,/ і стадо твоє зберігай молитвами твоїми,/ спасіння подаючи душам нашим.
Преподобний отче Варлааме,/ ти, з молоду полюбив красу Владики Христа/ і за Ним йти маючи непохитне бажання,/ ти батьківщину і рід залишив,/ багатство і славу зненавидівши/ і, за Ним Єдиним пішовши,/ рівноангельськи в печері пожив ти,/ тому, нині на небесах з Ангелами стоячи перед Ним,/ з відвагою молися за душі наші.
Глас 4:
Правицею Вседержителя укріплений,/ преподобний отче наш Варлааме,/ утримувався в їжі ти,/ а безперестанною молитвою і непохитним стоянням/ спільником стати блаженного Антонія сподобився,/ потоками сліз всі бісівські напасті потопив ти./ Тому й Христос, Якого бажав ти/ і заради Якого тягар дня поніс ти,/ даром чудес прославив тебе,// Його ж моли, щоб спас душі наші.
Глас 3:
Прийдіть сьогодні, всі собори ченців,/ псалмами і піснями побожно вшануємо/ чесне торжество преподобного,/ бо хоч і пізніше засяяв,/ але честі древніх отців сподобився/ і молиться до Христа,// щоб спас душі наші.
Був ти, преподобний Варлааме/ чесною оселею Пресвятого Духа/ бо до безплотних у плоті уподібнився,/ житієм їх наслідуючи,/ тому увінчаний правицею Вседержителя,/ хоч і відійшов ти від землі,/ але живим, зі святими, стоїш перед Богом/ і молишся за душі наші.
Слава, глас 8:
Красу світу цього з молодості зненавидівши, преподобний,/ Кращого за всіх синів людських всім серцем полюбив/ і, з Ним усією душею з’єднався,/ як безплотний на землі,/ в мертвенному і тлінному тілі живучи,/ отримав ти почесть нетління,/ і нині, чистий, бачачи Святу Тройцю,/ молися старанно, преподобний,/ щоб в мирі перебував світ// і спасенні були душі наші.
І нині, Богородичний: Діво Пречиста,/ спаси нас молитвами Твоїми,/ бо Ти як Мати прийняла в утробі Своїй// Сина Твого й Бога.
На стиховні стихири, глас 8:
Подібний: Як назвемо вас, святі:
Як тебе назвемо, преподобний?/ Чи Ангелом, у плоті?/ Бо як ангел на землі пожив ти;/ чи світильником для преподобних?/ Бо їх подвигами здивував ти,/ бісів посоромив ти,/ підкоривши духу пристрасті тілесні./ І нині стоячи перед Христом,// молися, щоб спасенні і просвічені були душі наші.
Стих: Чесна перед Господом смерть преподобних Його.
Як про тебе звіщати, славний?/ Чи як про стовпа одухотвореного?/ Бо ти непохитним проти спокус був;/ Чи річку води живої,/ що виливає струмки духовної благодаті?/ Особливого наставника монахів,/ і до безплотних подібного,/ і щирого молитвеника за душі наші.
Стих: Праведник, як фінік, розцвіте,/ і, як кедр, що в Лівані, примножиться.
Як тебе назвемо, святий?/ Непокараних карателя і хворих лікаря істинного,/ запашний паросток печери,/ ченців утвердження,/ нескінченне джерело чудес/ і мужнього подвижника,/ скорого заступника всіх,/ хто з вірою до тебе приходить.
Слава, глас 6:
Преподобний отче,/ ти, від юності Бога полюбивши,/ нічого більше за Нього не бажав,/ світу і суєти життя цього уникаючи,/ до безмовного пристановища святої печери прийшов ти/ і, в ній, як в прекрасному чертозі, оселився,/ душу свою з Єдиним Владикою з’єднав ти,/ очистивши її постом і молитвами;/ тому став ти прекрасною палатою Святої Тройці,/ перед Нею ж нині, з радістю стоячи,/ поминай тих, хто шанує всечесну пам'ять твою.
І нині, Богородичний: Богородице, Ти єси виноградна лоза істинна,/ що зростила нам плід життя./ Благаємо Тебе: молися, Владичице,/ з апостолами й з усіма святими,// щоб були помилувані душі наші.
Перед благословенням хлібів тропар святого співається двічі, потім Богородице Діво радуйся… один раз
Тропар глас 1:
Красу і славу світу цього залишивши,/ прийшов ти в печеру, де зростаючи від сили в силу,/ був ти вождем Христового стада, всеславний Варлааме,/ тому як своє стадо добре доглядав,/ доглянь і нас, молимо тебе, зберігаючи від усякого зла,// всіх тих, що ублажають тебе.
На Ранній
Після 1-ої кафизми, сідальний, глас 5.
Подібний: Співбезначальне:
Прийдіть, собори ченців Руси-України,/ і бачачи в святому славу Божу його,/ відкривши уста прославте його,/ благословляючи Творця свого Владику,/ Який прославляється в святих Своїх,/ заспівайте псалми, промовляючи:/ для нас пречесними є друзі Твої, Христе Боже,/ бо вельми утвердилась влада Твоя в них,/ Спасе і Визволителю душ наших.
Слава, і нині, Богородичний:
Утвердилось Всенепорочна Діво, серце моє/ прославляти, Пречисте Твоє Різдво,/ яким Ти визволив нас від прокляття прабатьківського і піднесла занепале людське єство до висоти,/ тому й Тебе належно прославляємо і величаємо.
Після 2-ої кафизми, сідальний, глас 1.
Подібний: Лик Ангельський:
Духовні крила знання і діяння/ від слів великого отця прийняв ти, богомудрий Варлааме,/ і, ними підносячи розум свій до висоти,/ уник ти, як птах від сітей, ловців,/ і досяг вершини блаженства,/ де гніздяться зібрання праведних./ Слава Тому, Хто укріпив тебе у бажанні,/ слава Тому, Хто дав перемогу тобі над пристрастями,/слава Тому, Хто привів тебе у вічні оселі.
Слава, і нині, Богородичний:
Ти Діво Чиста зачала в утробі, від Духа Святого,/ і породила, перше віків від Отця народжене Слово,/ нас, що своїми діяннями до безмовних тварин уподібнились/ до розуму приведи і виправ життя,/ щоб повсякчасно величали Тебе.
Полієлей. Величання: Ублажаємо тебе,/ преподобний отче наш Варлааме,/ і шануємо святу пам’ять твою,/ наставнику монахів/ і співбесіднику ангелів.
Псалом вибраний: Терплячи, потерпів від Господа і визволив мене.
Після полієлея, сідальний, глас 8.
Подібний: На груди Премудрості схилившись:
Просвітившись світлим сяйвом божественних слів,/ все, що в мороці життя цього перебуває залишив ти/ і, до духовного Світла прийшовши,/ прийняв ти у плоті з безплотними житіє духовне;/ тому й наперед очистившись благодаттю Духа,/ став ти, богомудрий Варлааме, наставником монахів,/ зради цього з похвалами взиваємо до тебе:/ моли Христа Бога,/ щоб гріхів відпущення дарував тим,// що з любов'ю шанують святу пам'ять твою.
Слава, і нині, Богородичний:
У бруд гріхолюбства впав, і не маю надії піднятись,/ ще більше через відчай потопаю,/ але Ти, що породила надію спасіння, зглянься наді мною, рабом Твоїм,/ і визволи від згубного гріха, і душетлінних пристрастей,/ і постійних напастей підступного ворога,/ Богородице Непорочна, моли Христа Бога,/ щоб дарував мені відпущення гріхів,// на Тебе бо надію покладаю, раб Твій.
Степенна, 1-й антифон, 4-го гласу.
Прокимен, глас 4: Дивний Бог у святих Своїх,/ Бог Ізраїлів.
Стих: В церквах благословляйте Бога,/ Господа від джерел Ізраїлевих.
Євангеліє від Матфея, зачало 43.
Стихира по 50-му псалмі, глас 6:
Славу і окрасу преподобних,/ Небесного Сиону громадянина,/ земного ангела і Небесну людину,/ помічника посників і дівствеників похвалу,/ ченців вождя і окрасу,/ Прийдіть собори шанувальників свята,/ в сьогоднішній день з нами заспіваймо,/ з любов'ю похвальні вінці сплівши,/ духовне зібрання біля чесного гробу Богоносного отця нашого утворімо/ і принесімо достойні пісні, за псалмами співаючи:/ чесна смерть твоя перед Господом, преблаженний Варлааме,/ бо ти, духом хоч і відійшов до Владики,/ але тілом завжди з нами перебуваєш,/ і тих, що поклоняються мощам твоїм духовних дарів наповнюєш,/ і нині, придбавши велику сміливість перед Господом,/ молися за тих, що прославляють чесне твоє упокоєння,/ щоб даровано було нам однодумність// і для всього світу утвердження.
Канон молебний Богородиці Параклисис, з ірмосом на 6. Канон святому на 8, глас 1.
Пісня 1
Ірмос: Із гіркої неволі визволився Ізраїль,/ пройшовши море наче по суші,/ побачивши ворога потопленим, пісню співав благодійнику Богу,/ що чудодіяв силою великою,// бо Він прославився.
Приспів: Преподобний отче наш Варлааме моли Бога за нас
Бачачи багатьох поневолених лютою неволею печалей світу цього,/ помишляв ти блаженний,/ що немає того, хто б звільнив від неї, хіба що, хто піде слідом за Христом Визволителем,/ тому ти був старанним Його ревнителем./ старанною твоєю молитвою, отче,/ і мене, безнадійного, до прославлення подвигів твоїх швидко підведи,/ щоб враз заспівав пісню Богу, бо Він прославився.
Будучи напоєним медоточивими словами великого отця,/ не захотів ти повертатися назад,/ але, забувши про колишнє життя,/ як птах вперед до гори, злетів ти,/ тільки про одне помишляючи,/ щоб шукати всім серцем Бога/ і повсякчас співати Йому пісню,/ бо Він прославився.
Після бесіди з преподобним Антонієм з теплою любов’ю до Бога,/ з розпаленим наче полум'ям, серцем своїм, блаженний,/ радісний, ніби знайшовши якийсь скарб,/ до дому свого повернувся ти,/ прагнення ж своє ти біля ніг достоблаженного отця залишив,/ потім до нього знову прийшовши,/ повсякчасно співав Богу, бо Він прославився.
Слухаючи Богонатхненні бесіди великого Антонія,/ розпростерті сіті любові до світу розірвав ти/ і, прийшовши до нього,/ був ти невтомним слухачем його вчення,/ співаючи разом з ним Богу, бо Він прославився.
Слава, і нині,
Богородичний: Ворожі напади, що постійно охоплюють мене/ розжени заступництвом Твоїм, Чиста Діво,/ і не посороми мене, що сподіваюсь на милість Твою:// бо Ти Єдина з Сином Твоїм надія безнадійних.
Пісня 3
Ірмос: Камінь, Який зневажили будівничі,/ став наріжним каменем;/ Він є камінь, на якому Христос утвердив Церкву,// яку відкупив для народів.
Приспів: Преподобний отче наш Варлааме моли Бога за нас
Камінь зневажений, був Ти Христе,/ і став наріжним каменем,/ і на Тобі преподобний Твій, бажав збудувати дім своєї душі,/ подбавши, щоб звести стіни смирення, убогості та інших чеснот,/ тому, прийшовши до великого отця, благав його, промовляючи:/ утверди мене на камені заповідей Господніх, преподобний.
Зі славою і багатством з багатьма отроками прийшовши до печери святої,/ скинув ти під ноги старця все прекрасне начиння і також сам нахилився,/ перемагаючи гординю лукавого.
Ти святий зрозумів, що скарб духовний прихований в печері святій,/ тому все багатство принесене тобою і самого себе продав Антонію/ і, як розважливий купець, купив ти поле те,/ яким збагатився ти,/ тому й через це, тебе і після смерті прославляємо.
Багатство віку цього, слава і вся суєта,/ подібні до скороминучої пари, розмірковував ти, преподобний./ Тому, все за ніщо вважаючи,/ щоб лише Одного Христа знайти,/ полюбив ти йти до Нього чернечою стежкою.
Слава, і нині,
Богородичний: Шлях життя мого,/ беззаконними пристрастями засмічений,/ облаштуй і очисти, Чиста,/ правицею, якою Сотворителя Вишнього носила Ти,/ щоб стежка чеснот в мені з'явилася,/ і дух праведний оновився в нутрі моєму.
Сідальний, глас 8:
Твоє непохитне бажання бачачи великий серед отців,/ поклав на тебе шолом спасіння,/ зодягнув тебе в броню правди,/ зарахував до чернечого полку,/ ти ж – воїн, до Царства Небесного зарахований,/ добре боровся проти ворогів видимих і невидимих,/ яких перемігши, прийняв вінець Небесних почестей,/ благай, преподобний Варлааме, щоб його отримали і ми,/ що з любов'ю шануємо святу пам'ять твою.
Слава, і нині:
Проти ворогів, що борються зі мною/ подай небесну допомогу, Непорочна Діво,/ і навчи мене, як знаюча їхні хитрі підступи, перемагати:/ бо їх без помочі Твоєї ніхто не може перемогти,/ тільки ті, що особливо, з любов'ю шанують Непорочне Твоє Різдво.
Пісня 4
Ірмос: Духом передбачив пророк Авакум/ втілення Слова, проповідуючи, взивав:/ коли наблизяться літа - пізнаєшся;/ коли прийде час - явишся;// слава силі Твоїй, Господи.
Приспів: Преподобний отче наш Варлааме моли Бога за нас
Почувши три войовничих супостати,/ що виявилася любов твоя, коли зодягнувся ти в ризу спасіння,/ повстали проти тебе і, злобою розпаленого, налаштовували проти тебе батька твого,/ ти ж поклав серце своє в силі Господній.
Прибіг до стада святого, до печери нерозумний батько з багатьма отроками/ і, розігнавши всіх, витягнув тебе, полум’яною любов’ю з Богом з’єднаного,/ ти на Нього надіючись, взивав:/ слава силі Твоїй, Господи.
Твій батько, витягнувши тебе, блаженний,/ стягнув святу мантію і вкинув в хащі,/ також і шолом спасіння, який був на голові твоїй, знявши, викинув,/ потім одягнув тебе в одяг світлий і дорогий./ Ти ж, все це знехтувавши,/ Ангельське житіє неухильно наслідував, виголошуючи і взиваючи:/ слава силі Твоїй, Господи.
Примушений зодягнутися в пресвітлий одяг,/ потоптав ти його в багні,/ разом з нею зневажаючи гордого підступного ворога,/ який через різні суєтні спокуси наближався співаючи:/ слава силі Твоїй, Господи.
Слава, і нині,
Богородичний: Мене покритого великих беззаконь роздягни, Богородице,/ знявши осквернену ризу мою,/ подаючи мені покаяння і розчулення,/ благодаттю Твоєю чистим сотвори,/ щоб вдячно постав перед Тобою, взиваючи:/ радуйся, одежо сміливості для нагих, Владичице.
Пісня 5
Ірмос: Світло Твоє незахідне засяло, Христе,/ в серцях вірних, що прославляють Тебе,/ що подаєш мир нам незбагненно;/ тому, від ночі невідання/ до дня світлом Твоїм просвітлені,// славословимо Тебе, Чоловіколюбче.
Приспів: Преподобний отче наш Варлааме моли Бога за нас
Коли тебе блаженний, у світлому одязі силою приведено було в дім,/ світло Боже незахідне осяяло серце твоє,/ тим не споглянув ти на світло спокус,/ але, Єдиного Бога бачив ти поруч з собою,/ Його славословив ти як Чоловіколюбця.
Послухавши Владику, Який на безсмертний обід кликав, преподобний,/ батьківської трапези не скуштував ти,/ але, опустивши очі, розум зводив ти до висоти,/ розмірковуючи про трапезу Небесного Царя/ і про блаженство, споживання обіду в Царстві Небесному.
Прекрасну палату творячи в серці своєму Пресвятому Духу,/ не сів ти на славному місці в палаті твоїй, але з боку,/ бажаючи тісне місце для життя обрати/ дякуючи Господу Чоловіколюбцю.
Не прихилив ти серця до слів лукавих нареченої твоєї,/ не ліг ти на ложе її, за сказаним:/ зрадіють преподобні у славі на ложах своїх,/ нині ти став їхнім спільником і спадкоємець.
Слава, і нині,
Богородичний: Мене, що лежу на ложі гріхів підніми, Богородице,/ і Твоїм керівництвом направ життя моє,/ щоб останок часу в покаянні провів і славословлячи Тебе,/ Матір Милосердного Христа Бога нашого.
Пісня 6
Ірмос: Весь пристрастями безмежними поневолений/ і китом гріха поглинутий;/ але визволи мене із тління, Боже,/ як раніше Іону,/ і вірою даруй мені безстрастя,/ щоб я гласом хваління і духом спасіння// приносив Тобі жертву.
Приспів: Преподобний отче наш Варлааме моли Бога за нас
Весь оточений напастями спокус,/ до Чоловіколюбця взивав, ти преподобний, щоб визволив тебе з сітей ловців,/ і голодним три дні перебув ти,/ молитвою тільки душу підживляючи і з пророком промовляючи:/ від тління цього виведи мене, Боже,/ і я останок життя істинно духовно проживу перед Тобою.
За тебе, блаженний, що в такій спокусі перебував,/ старанно молилися святі, в печері,/ бо взивали праведні, і Господь почув їх/ і тебе визволив від печалі, перемінивши серце батька твого на милість,/ що жалкував через те, що довелося тобі перетерпіти/ і, з любов’ю цілуючи тебе, відпустив з миром в святу печеру.
Голос плачу тоді було чути в домі батька твого:/ батьки плакали за тобою, улюбленим сином своїм,/ дружина дуже ридала за тобою, обручником своїм,/ раби і рабині стогнали з криком за володарем своїм,/ і проводили тебе всі зі сльозами;/ ти ж, святий, радісний вийшовши, наче з Єгипту в обітовану землю,/ дякуючи Богу,/ що визволив тебе від лютого світоправителя.
Слава Тобі, Богу Єдиному, у Тройці Святій славимому,/ що спас раба Твого від підступного ворога,/ від нього ж спаси і нас, молитвами угодника Свого,/ що шанують пам'ять його.
Слава, і нині,
Богородичний: Спаси, Владичице, нас що в пристрастях потопаємо і простягни руку нам, що в відчаї перебуваємо,/ щоб, спасшись за Твоєю допомогою,/ істинним духом хвалу принесли Тобі з Єдинородним Твоїм Сином і Богом.
Кондак глас 2:
Батьківського покарання не злякався ти,/ і ласкам його не піддався єси,/ також спокусу жіночу відкинув ти, всечесний Варлааме,/ але непереможеним ними виявився ти,/ надіючись на Господа свого,// Його ж моли за душі наші.
Ікос:
Добровільне страждання твоє бачачи,/ хто не здивується, преблаженний Варлааме?/ Бо ти викрив демонські підступи/ і, проти похоті пристрастей мужньо повстав,/ скільки ти від напастей постраждав,/ щоб чисту душу твою віддати Богові,/ Йому ж молися старанно, святий, і за нас/ щоб визволилися від злих плотських і невидимих ворогів/ за допомогою твоїх до Бога молитов за душі наші.
Пісня 7
Ірмос: Увійшли як у чертог/ у нестерпне полум'я печі святі юнаки,/ які колись явно показали своє благочестя співаючи пісню:// отців Боже, благословенний Ти.
Приспів: Преподобний отче наш Варлааме моли Бога за нас
Пройшов ти, преподобний, полум'я спокуси/ і, не був ним опаленим,/ сильно обпалив ти ворога, який невидимо боровся з тобою,/ допомагали тобі молитви наставника твого,/ бо він безперестанно взивав:/ отців Боже, благословенний Ти.
Дивувався Антоній терпеливості твоїй,/ бо ти з лютим веліаром борючись,/ не злякався підступних його спокус,/ ними ж хоч і був ти спокушений,/ але завдяки терпінню і смиренності переміг/ і пісню отроків заспівав:/ отців Боже, благословенний Ти.
Коли ти повернувся з перемогою до отців у печеру,/ тоді радості всі наповнилися, бо побачили тебе, переможцем,/ зрадів же і старець твій, прийнявши тебе здоровим,/ тому й заспівав:/ отців Боже, благословенний Ти.
Бачив Антоній, як з кореня навчань його чеснотами зростав ти, преподобний,/ як добре квітуче дерево,/ паросток юності твоєї приніс плоди старечої благодаті, і дивувався/ і з вдячністю взивав:// отців Боже, благословенний Ти.
Слава, і нині,
Богородичний: Гниюче в гріхах дерево життя мого/ окропи росою благодаті Твоєї, Діво Чиста,/ щоб на ньому виросли хоча б малі гілки/ і приніс Тобі прекрасний плід, безсмертя смирення і молитви, взиваючи:/ радуйся, надбання плоду безсмертного.
Пісня 8
Ірмос: Образ чуда надприродного показала в давнину вогненосна піч;/ вогонь бо не обпалив юнаків,/ являючи безмужнє від Діви божественне Різдво Христове;/ тому, оспівуючи, взиваймо:/ нехай благословляє все творіння Господа// і прославляє по всі віки.
Приспів: Преподобний отче наш Варлааме моли Бога за нас
Чудо! Бо обдарування ще в юності твоїй почало діяти,/ яке бачачи, Антоній тебе ігуменом замість себе поставив для братії,/ і був ти добрим пастирем для отців,/ що оспівували та прославляли Господа повіки.
Розпочавши керівництво,/ ти святий, розпочав, також і нове твоє житіє,/ бо поєднав труди з трудами і подвигами в посиленому бдінні,/ бо всі мали тебе за взірець для тих, хто хоче прославляти Господа повіки.
Добрим наставником і отцем був ти, блаженний:/ бо як сам ніколи не змінив ти правила твого,/ так і братію навчав і благав ти/ мати ревність до спасіння і піклування за душу, єство безсмертне,/ якщо хочуть з Ангелами прославляти Господа навіки.
Духовного Єрусалиму шукаючи,/ мудро подорожував ти до видимого,/ усякі труднощі на шляху заради Христа з насолодою терплячи;/ Його ж життєдайний Гріб з любов’ю поцілувавши,/ повернувся ти, прославляючи Господа навіки.
Слава, і нині,
Богородичний: Всехвальна Мати, Володорко Небесних чинів,/ небес і землі Царице,/ від земного мене відверни і навчи тільки небесного шукати,/ сподоби ж в Небесному Єрусалимі Тебе прославляти і оспівувати Господа навіки.
Пісня 9
Ірмос: Невимовне Діви таїнство;/ бо Вона небо і престол херувимський,/ і світлоносний чертог Христа Бога Вседержителя;// Її побожно як Богородицю величаємо.
Приспів: Преподобний отче наш Варлааме моли Бога за нас
Ти отче, нині насолоджуєшся, Невимовної радості:/ бо з ангельськими чинами стоїш перед Невечірнім світлом/ і нас навчи ходити у світлі заповідей Господніх за молитвами твоїми.
Від цього життя до життя вічного переселився ти, преподобний,/ і прийняв ти місце упокоєння./ Наше життя, яке охоплене напастями супротивників, неушкодженим збережи/ і допоможи райських осель досягнути під твоїм керівництвом.
Повертаючись з Константинополя,/ відійшов ти душею до найяснішого міста Царя Небесного,/ мощі ж свої залишив в Святогірському Зимненському монастирі,/ заповівши перенести їх в печеру, де нині лежать нетлінними,/ виточуючи невичерпне джерело чудес.
Єдиний Боже, що Прославляєшся у святих Своїх,/ прослав всіх вірних, що поклоняємось величній славі Твоїй:/ бо приводимо Тобі в молитву угодника Твого,/ заради нього ж спаси всіх нас.
Слава, і нині,
Богородичний: Прославляємо Тебе, Діво,/ незмовкними устами і належно величаємо:/ бо Ти Єдина Блаженна в жонах,/ народила Отче Єдинородне Слово,/ ми вірні, Тебе разом з Ним, величаємо.
Світильний:
Солодким бажанням любові Христової вразивши душу твою, преподобний,/ і її завжди бажаючи насичувати,/ тлінного світу з похотями відрікся ти,/ дім і батьків залишив ти,/ заручену з тобою покинув ти;/ тому й нагороду прийняв ти з сторицею і життя вічне успадкував,/ допоможи, щоб і ми не лишилися його за молитвами твоїми.
Слава, і нині, Богородичний:
Прекрасна палато, Маріє Богоневісто,/ її ж краси бажаючи Вишній,/ дією Всесвятого Духа оселився у всеосвяченій утробі/ і заради нас плоть прийняв:/ душу мою сотвори палатою для перебування Небесного Царя,/ щоб повсякчасно величав Тебе, непотрібний раб Твій.
На хвалітніх стихири, глас 4.
Подібний: Дав єси знамення:
Чисте житіє,/ терпіння, лагідність і нелицемірну любов до Бога,/ велику стриманість, Божественне розчулення,/ отче, надбавши,/ як ангел пожив ти в плоті, блаженний Варлааме,// молитвенику за душі наші.
Красу душі своєї/ дім для Духа Святого приготовляючи,/ красу світу цього відкинувши,/ на камені заповідей Господніх непорушну основу поклавши,/ висотою смирення збудував ти/ і був оселею Пресвятої Тройці,/ Її ж моли за нас,/ щоб душі наші отримали красу/ і прийняли духовну благодать.
Духовне дерево твого житія/ відкиданням світу виростивши,/ приніс ти Богу плоди чеснот, отче блаженнійший,/ від Нього ж прийнявши нагороду за труди,/ насолоджуєшся в раю нині деревом життя,/ благай, Ісуса Чоловіколюбця і Спаса душ наших,/ щоб і ми сподобились спожити, його солодких плодів.
Слава, глас 8:
Наставник монахів, великий серед отців,/ бачачи отче, твою старанність перед Богом,/ прикрашеного багатьма чеснотами,/ доручив тобі Богом зібране стадо,/ яке на пасовищах керівництва твого добре випасши,/ ти цілим привів до Пастиреначальника Христа Бога,/ Його ж нині ублагай,/ щоб духовне стадо твоє в мирі зберіг// і захистив від вовків, що нападають на нього.
І нині, Богородичний:
Владичице, прийми молитви рабів Твоїх/ і визволи нас// від усякої недолі і скорботи.
Славослів'я велике і відпуст.
На Літургії: Блаженні з канону Пісня 3 і Пісня 6 на 8:
Прокимен, глас 7: Чесна перед Господом смерть преподобних Його. Стих: Що віддам Господу за все, що Він воздав мені. Апостол до Галатів, зачало 213 (5, 22-26, 6,1). Алилуя, глас 6: Блажен муж, що боїться Господа, заповідей його дуже бажає. Стих: Сильним буде на землі сім’я його. Євангеліє від Луки, зачало 24 (6, 17-23). Причасний: В пам’ять вічну буде праведник, лихої слави він не убоїться. Алилуя.

Упорядкував протоієрей Миколай Капітула