joomla

На Великій вечірні
На Господи, взиваю: стихири, глас 1.
Подібний: Небесних чинів:
Від сходу зі славою засяявши,/ наче сонце, для Гори Афонської/ вогненосна ікона Божої Матері./ О дивне чудо, – ченці вигукнули,/ що в морі явися стовп вогняний,/ подібний до того,// який бачив в давнину Ізраїль.
Так само, як Мойсеєві на Синаї/ колись купина явилася,/ що вогнем палала і неушкодженою перебувала,/ так Всенепорочної Богородиці священний образ вогнем огорнутий,/ але неопалимий перебуває,// світлосяйно освячує тих, хто з вірою споглядає.
Грядіть веселими ногами, зібрання посників,/ почерпніть благодать невичерпну/ від ікони Богоматері, що вогнем палає,/ кріпость і стіна обителям нашим преславно даруються,/ голосно викликуйте до всіх:/ прийдіть земнородні,/ за образом Божим сотворені,// образ Пречистої піснями вшануємо.
Слава і нині, глас 8:
Прийдіть, люди, побачмо світлоносне сяйво,/ чудотворному і всечесному образу Божої Матері поклонімось,/ який з моря приходить/ в дар ченцям обителі Іверської/ і невсипущим і непереможним сторожем стає/ для всіх посників Афону,/ місце для Себе на вратах обравши/ і через преподобного благодать сповіщає,/ бо Гору обрала за насліддя для Себе/ і бажає постійно спасати тих,/ хто благочестиво живе в ній,/ радісно її приймаючи// Непорочну і Присноблаженну величаємо.
Вхід, прокимен дня. Паремії три.
Буття читання (28, 10-17).
Вийшов Яків із Вирсавії і пішов у Харан, і прийшов на одне місце, і залишився там ночувати, тому що зайшло сонце. І взяв один із каменів того місця, і поклав собі під голову, і ліг на тому місці. І побачив сон: ось, ліствиця стоїть на землі, а верх її торкається неба; і ось, ангели Божі піднімаються і сходять по ній. І ось, Господь стоїть на ній і промовляє: Я Господь, Бог Авраама, отця твого, і Бог Ісаака; не бійся. Землю, на якій ти лежиш, Я дам тобі і твоєму потомству; і буде потомство твоє — як пісок земний; і поширишся ти до моря і на схід, і на північ, і на південь, і благословляться у тобі й у твоєму потомстві всі племена земні; і от, Я з тобою, і збережу тебе всюди, куди ти не підеш; і поверну тебе в цю землю, бо я не залишу тебе, доки не виконаю того, що Я сказав тобі. Яків прокинувся від сну свого і сказав: істинно Господь присутній на цьому місці; а я не знав! І убоявся він і сказав: яке страшне це місце! Це не що інше, як дім Божий, це врата небесні!
Пророцтва Єзекиїля читання (43, 27-44, 1-4).
Так говорить Господь: після закінчення цих днів, у день восьмий і далі, священики будуть приносити на жертовнику всепалення ваші і мирні жертви ваші; і Я буду милостивим до вас, говорить Господь Бог. І привів Він мене назад до зовнішніх воріт святилища, що звернені на схід, і вони були зачинені. І сказав мені Господь: врата ці будуть зачинені, і не відкриються, і ніяка людина не пройде крізь них, бо Господь, Бог Ізраїлів, увійшов через них, і вони будуть зачинені. Лише князь — як князь — сяде в них, щоб їсти хліб перед Господом; увійде через притвор цих врат і тим самим шляхом вийде. Потім привів мене через північні ворота до храму, і я бачив, і ось, слава Господня наповнила дім Господа.
Притч читання (9, 1-11).
Премудрість збудувала собі дім, витесала сім стовпів його, заколола жертву, розчинила вино своє і приготувала у себе трапезу; послала слуг своїх проголосити з височин міських: хто нерозумний, звернися сюди! І нерозумним вона сказала: йдіть, їжте хліб мій і пийте вино, мною розчинене; залишіть безумство, і живіть, і ходіть шляхом розуму. Той, хто повчає кощунника, наживе собі безславність, і хто викриває нечестивого — пляму собі. Не викривай кощунника, щоб він не зненавидів тебе; викривай мудрого, і він полюбить тебе; дай наставляння мудрому, і він буде ще мудріший; навчи правдивого, і він примножить знання. Початок мудрости — страх Господній, і пізнання Святого — розум; тому що через мене примножаться дні твої, і додасться тобі років життя.
На літії стихири самогласни, глас 2:
Сьогодні пришестя священної ікони Богоматері/ що милосердно явилася нам,/ радісно святкуючи, прославмо,/ так само, як колись нею полчище варварів Ти знищила,/ так і нині, Царице всіх,/ над безбожними агарянами перемогу нам даруй/ на утвердження вірних і світлу радість.
Ось, як труба гучно взиває Афон,/ на веселе торжество скликаючи, христолюбивих людей,/ прийдіть, побачте преславне чудо,/ з нами Ту, що породила Слово Боже звеличмо,/ бо Вона відвідала пришестям Своїм насліддя Своє/ і не покине до кінця вірних Своїх/ і устрашає всіх ворогів роду християнського,/ Її ж достойно, як Заступницю нашу, прославимо, разом промовляючи:// радуйся, Діво, уповання християн.
Слава, і нині, глас 1:
Благодать пречистої ікони приймаючи, браття,/ достойно заплещімо руками/ і звеличмо радісними похвалами Ту, що дарувала її,/ і хранителя невсипущого поставила нам/ на Афонській Горі стража твердого і за православних велике заступництво,/ тому, чесно радіючи, Богородиці співаємо:/ піднеси силу християн// і страшну перемогу покажи ворогам, як Всесильна.
На стиховні, глас 2.
Подібний: Доме Євфрафів:
Прийдіть, зібрання отців,/ ікону Діви приймімо,/ що по морю прийшла, Божественно благодаттю приведена,/ яка ворогів устрашає// і вірних звеселяє.
Стих: Воскресни, Господи, у спокій Твій/ Ти і кивот святині Твоєї.
Зійдімось з вірою/ з радістю душі і радістю серця,/ бо тут Діва милостиво відвідує нас/ в залог благодаті/ ікону Свою як стража нам даруючи.
Стих: Клявся Господь Давиду істиною/ і не зречеться її.
Дивіться зі страхом і дивуйтесь:/ Ось Діва, що Бога породила/ священному старцю велить, промовляючи:/ вийди, Гавриїле, мужньо на води/ і прийми ікону Мою,/ яка до Афону прийшла.
Слава, і нині, глас 5:
Прийдіть, всі монахи і миряни,/ Єдину Пречисту і Нескверну прославимо,/ бо сьогодні заради священної ікони,/ путі якої в морі і стежки її у великих водах,/ і сліди в чудесах несказанних,/ бо з Нікеї в стовпі вогняному/ по хвилях морських до Афону приходить,/ і дар пришестям Своїм вірним подає,/ ми ж, просвічені благодатними променями,// одноголосно Заступницю спасіння нашого ублажаємо.
Тропар, глас 1:
Зухвалість тих, що ненавиділи образ Господній/ і безбожна влада нечестивих в Нікею прийшла,/ і посланці нелюдяно катували вдовицю,/ яка благочестиво шанувала ікону Богоматері,/ але вона вночі з сином ікону в море пустила,/ взиваючи: слава Тобі, Чиста,/ бо й непрохідне море плечі свої підставило,// слава праведному пришестю Твоєму, єдина Нетлінна.

на Ранній
Після 1-ої кафизми сідальний, глас 1.
Подібний: Гроб Твій, Спасе:
Веселяться світло обителі Афону,/ безліч пісень складають, з любов'ю Непорочну вшановуючи,/ величністю благодаті прикрашені,/ яку прийняли через пришестя ікони Всенепорочної Отроковиці,/ що світлосяйним промінням осяює всіх,/ хто побожно прославляє Її.
Після 2-ої кафизми сідальний, глас 3.
Подібний: Красо дівства:
Чудо преславне бачимо сьогодні,/ як у водах вогненосна ікона Богоотроковиці з’являється,/ і промені знамення виточує,/ і місце перебування посників через чудо спасає,/ тому до Неї з вдячністю співаємо:/ Радуйся, Благодатна.
Полієлей і величання:
Величаємо Тебе,/ Пресвятая Діво Богомобрана Отроковице,/ і шануємо образ Твій святий,/ що ним подаєш зцілення всім,// хто звірою приходить.
Достойно є величати Тебе, Богородице,/ Чеснішу від Херувимів/ і незрівнянно славнішу від Серафимів.
Псалом вибраний: Боже, суд Твій цареві дай.

Після полієлея сідальний, глас 5.
Подібний: Собезначальное Слово:
Уві сні явилася, Всеблаженна,/ і преподобному Гавриїлу сповіщає промовляючи:/ «Йди рано, і швидко зійди,/ разом із чернечим зібранням, до берега,/ наблизься, сміливо піди по хвилях// і прийму ікону Мою.
Степенна: 1-ий антифон 4 гласу – «Від юності моєї…»
Прокимен, глас 4: Пом’яну ім’я Твоє у всякому роді і роді.
Стих: Слухай, Дочко, і споглянь, і прихили вухо Твоє.
Все, що дише… Євангеліє від Луки, зачало 4 (1, 39-49, 56).

Стихира після 50-го псалма, глас 6. Самогласна:

Коли було явлення пречистого Твого образу,/ тоді афонські отці стовп вогняний на морі побачили,/ страхом охоплені, не домислювали,/ Гавриїл же, як другий Петро,/ по морю йдучи, зі сльозами до Тебе взивав:/ о Пресвята! Прийди і збережи насліддя Твоє// ворогами неушкодженим.

Канон зворушливий до Пресвятої Владичиці нашої Богородиці. Творіння ченця Герасима. Глас 8.
Пісня 1
Ірмос: Фараона з колісницями/ чудотворний жезл Мойсеїв колись потопив,/ навхрест ударивши й розділивши море;/ Ізраїля ж спас — втікача, пішоходця,// що співав пісню Богові.
Від скверних уст прийми похвалу, Всенепорочна,/ як колись Син Твій, Бог і Господь мій/ прийняв дві лепти вдовиці/ і відпущення гріхів моїх подай мені,/ щоб належно вшановував Тебе.
Ангели прославляють Тебе, Матір Божу,/ бо Ти їхнього Творця дивно і понад розуміння народила,/ але прийми Царице всіх,/ мале приношення, і від нас,/ що чесну ікону Твою вшановуємо.
Бажаючи допомогти рабам Твоїм,/ Всемогутня, Владичице,/ полчища супротивних ворогів силою Сина Твого і Твоєю,/ відігнала від пастви Твоєї,/ щоб збудований був храм для захисту (обителі Іверської),/ на вратах забажала перебувати Ти, Богоневісто.
Вийшло від нечестивого царя повеління/ не поклонятися первісному Божественному зображенню Сина Твого, Діво,/ і Твоєму, Богомати, і всіх святих,/ і схвилювало зібрання вірних,/ але Ти його незабаром знищила.
Пісня 3
Ірмос: Небеса напочатку премудро утвердив Ти, Христе,/ і землю на водах поставив,/ утверди мене на камені заповідей Твоїх,/ бо нема святого крім Тебе,// єдиний Чоловіколюбче.
Почувши про наміри нечестивих іконоборців, чесна і побожна вдовиця,/ трепетними руками всечесну ікону Твою,/ віднесла до моря і на хвилі плачучи пустила.
Прихована була ікона Твоя промислом Сина Твого довгий час у глибинах морських,/ але повелінням Божим до уділу Твого приплила.
Чудо трепетне і славне побачили на морі,/ насельники Афонської Гори,/ бо вийшло світло Твоє/ і утішило сяйвом ікони Твоєї всіх, хто шанує Тебе.
Безліч ченців з радістю, надіялись, Чиста,/ отримати ікону Твою,/ але Ти державною рукою Твоєю/ її для обителі Іверської подала,/ як пристановище невичерпне.
Сідальний, глас 4:
Сьогодні Заступниці нашої радісне торжество,/ нехай заграє творіння, нехай торжествують зібрання людей,/ скликає нас Свята Богородиця побачити Вогненосну ікону Свою,/ що променями милості вірних світло виточує./ Тому, радіючи, взиваємо:/ спаси, Володарко, від голоду, вогню, меча і всіх бід тих, що з вірою шанують явлення Твоє.
Пісня 4
Ірмос: Ти моя кріпость, Господи,/ Ти моя і сила, Ти мій Бог,/ Ти моя радість,/ що не залишив лона Отчого і нашу убогість відвідав;/ Тому з пророком Авакумом взиваю до Тебе:// слава силі Твоїй, Чоловіколюбче.
Навали нечестивих відганяючи від пастви Твоєї,/ Воротаркою забажала Ти бути, Всеблага,/ тож збережи її, щоб повіки з волі Твоєї перебувала/ прославляючи чесне зображення світлоносної ікони Твоєї, Владичице.
Побач, Чиста, собори ченців пастви Твоєї,/ що зібралися навколо преславної ікони Твоєї,/ відпущення гріхів благаючи і виправлення житія,/ щоб вони, Всенепорочна, причасниками Божественної слави стали.
Всією душею і праведними помислами в уділі Твоєму всі разом радіють,/ псалмами і піснями духовними, і співом Божественним ікону Твою шанують,/ благаючи прощення і спасіння душ,/ Ти ж його подай, Владичице Богоневісто.
Храм Твій просвічується, Владичице, світлом Твоїм,/ і прикрашається Божественними піснями,/ бо збагатився великим скарбом, іконою Твоєю Пречистою,/ а Божественний уділ Твій силою благодаті Твоєї духовним Небом стає.
Пісня 5
Ірмос: Навіщо відкинув мене/ від лиця Твого, Світло незаходиме?/ Темрява ворожа покрила мене, окаянного;/ але наверни мене і до світла заповідей Твоїх// путі мої направ, молюся.
Нехай посоромляться лиця безбожних/ і замовкнуть уста тих, що заперечують і применшують світлу і Божественну ікону Твою, Владичице,/ і у вогонь незгасимий і темряву вічну нехай підуть мучитися.
Храм Твій, Діво, нині наче раєм другим став,/ маючи древо життя – ікону краси Твоєї Отроковице,/ яку старанно з благоговінням всі й з любов'ю цілуючи, спасаємось.
Тебе Отроковице, ріку солодку і потік насичення,/ манну Небесну, мед з каменя,/ достаток і благодать невисихаючу придбавши,/ всі, хто в (Іверській) обителі мешкає вдячно прославляє різдво Твоє.
Дивно піднеслася велич ікони Твоєї, Богородице Діво,/ бо усюди промені виточує і просвічує тих, що старанно прославляють, Владичице,/ невимовне різдво Твоє.
Пісня 6
Ірмос: Очисти мене, Спасе,/ великі бо беззаконня мої,/ і з глибини зла виведи, молюся,/ до Тебе бо взивав я, і почуй мене,// Боже спасіння мого.
Поглянь милосердно на паству Твою, Пречиста,/ і всякі напасті і змову тих, що повсякчас повстають проти неї розвій,/ і збережи її неушкодженою.
Покровом і пристановищем стала ікона Твоя, Владичице,/ бо нею від духовних ворогів визволяються всі, що до Тебе прибігають,/ ченців зібрання і собори вірних,/ які душею і серцем славословлять Тебе, Богомати.
Призивання імені Твого Богородице Приснодіво воістину є для душ очищенням/ і викоріненням поганих думок,/ і прогнанням лукавих духів.
Прославляємо всі благоговійно пречисту ікону Твою Богоневісто, в храм Твій входячи,/ Божественну радість,/ і душам зцілення черпаючи.
Кондак, глас 4:
Засяяло сьогодні разом зі Світлом Воскресіння/ світло чистої ікони Твоєї,/ їх разом весело святкуючи співаємо:// благодаттю збережи рабів Твоїх, Владичице.
Ікос:
Господь, що в давнину ізраїльський народ стовпом вогню супроводжував/ і хвилями Червоного моря і знаменнями визволив від рабства мучителя,/ Він і нині ікону Своєї Матері, яка у вогненному стовпі морем пливе, як хранительку показує,/ і для Святої Гори подає,/ щоб зрозуміли безмірне милосердя Його./ Тому належно благодать приймаючи співаємо:/ збережи рабів Твоїх благодаттю, Владичице.
Пісня 7
Ірмос: Божого зшестя/ вогонь посоромився колись у Вавилоні;/ тому юнаки в печі, немов у квітнику,/ веселими ногами ходили і, радіючи, співали:// благословен єси, Боже отців наших.
Чиста Діво будь Заступницею за земний уділ Твій,/ бо Ти, Бога породила,/і древні милості Твої яви на рабах Твоїх,/ що православно Сина Твого призивають,/ благословенний Бог отців наших.
Зрозуміли роди агарянські силу Твою, Владичице,/ що нападали на улюблений уділ Твій,/ і справедливо впали безчесною смертю, Чиста Богоблаженна.
Блаженним є храм Божественний Твоєї світлості, Владичице,/ що надбав, як великий скарб для себе,/ образу Твого Божественне зображення,/ його ж цілуючи, славословимо Христа, Який прославив Тебе.
Сповнилося, Пречиста, Божественне пророцтво уст Твоїх,/ ублажають Тебе ангели, і безліч людей і прославляють разом Різдво Твоє:/ благословенний Бог отців наших.
Пісня 8
Ірмос: Семикратно піч халдейський мучитель/ для побожних отроків у люті розпалив/ і, побачивши, що вони спасенні Силою Вищою,/ до Творця й Визволителя став взивати:/ отроки, благословляйте, священики, оспівуйте,// люди, прославляйте по всі віки.
Богом зібрану паству Твою полюбила Ти/ і перебувати завжди з нею забажала/ приборкуючи хвилі безбожних агарян,/ мирне життя подаючи, тим, що з вірою взивають:/ священики благословляйте, люди прославляйте Благодатну на всі віки.
Дивні і преславні чудеса Твої, Владичице,/ море, земля і небо слухають Тебе,/ тож збережи тих, що плавають в безодні житейського моря,/ бо Ти спасаєш і відводиш від всіх бід і до висоти Небесної підводиш тих, що співають:/ люди, прославляйте Божу Матір.
Хто зможе розповісти про безодню чудес Твоїх/ і велич всечесної ікони Твоєї,/ що від неї виливаються для священної обителі Твоєї і для всіх, що приходять багатство всіх благ,/ які приймаючи, побожно оспівують Благодатну у всі віки.
Радіючи прославляє Тебе, Всехвальна Богородице,/ благочестива і блаженна паства Твоя,/ приймаючи, від Тебе Діво, Божественну благодать/ і стати причасниками Царства Сина Твого просить за Твоїм заступництвом, всім хто взиває:/ Радуйся, Благодатна, у всі віки.
Пісня 9
Ірмос: Жахнулося небо,/ і кінці землі здивувалися,/ як то — Бог явився людям тілесно,/ і утроба Твоя стала просторішою небес;/ тому Тебе, Богородице,// ангелів і людей чиноначальства величають.
Здивувалося воїнство Ангелів і людські роди, Всенепорочна,/ від дивного і надприродного різдва Твого,/ як Ти Дівою перебуваючи, і Матір’ю Божою стати сподобилася,/ тому належно прославляємо, благословимо і поклоняємося іконі Твоїй.
Захист і стіна духовна,/ стовп великий і утвердження для обителі Твоєї і всім вірним даровано Богом,/ збережи їх неушкодженими, що Божественне зображення ікони Твоєї звеличують.
Зруйнуй Діво, нечестивих ради і беззаконні хитрощі,/ які часто повстають проти стада Твого/ і прожени їх далеко з соромом/ і повністю знищ,/ щоб вони знали силу і владу Твою, Богоневісто.
Поглянь, Владичице Діво, нині на нас з висоти слави Твоєї,/ що благоговійно ікону Твою шануємо/ і прохання наші наповни Божественних дарів,/ і даруй відпущення гріхів.
Екзапостиларій.
Подібний: У Дусі Святому:
Як по сухому увійшовши в море священний Гавриїл,/ прийняв ікону Твою, Всенепорочна,/ взивав з трепетом, вшановуючи Тебе:/ О Пречиста, великі Твої чудеса і благодать невичерпна,/ якою освячуєш всіх, хто з любов'ю прославляє Тебе.
На хвалітніх стихири, глас 8.
Подібний: О, преславне чудо:
О, невимовне милосердя!/ Сяйво світиться від ікони,/ сяючи чудесами і просвічує благодаттю/ тих, хто з вірою приходить,/ напасті ворогів перемагає/ і відразу ж в безодню занурює,/ її ж приймаючи,/ Чисту Богоотроковицю, як належить,// достойно піснями шануємо і ублажаємо.
О, який Твій за нас, промисел Владичице!/ бо Ти дивну ікону Свою нині посилаєш/ і стража невсипущого подаєш благодаттю,/ Надіє і Покрове тих, що з вірою звертаються/ і утіху подорожі нашій,/ тому пізнавши чесні Твої чудеса,/ піснями Тебе почитаємо і ублажаємо.
О, преславне чудо!/ Як Вогненосна ікона прямо на хвилях морських, як на колісниці, переходить,/ яскравим промінням благодаті розум вірних просвіщає,/ її ж торжество піснями шануючи,/ радісно славу возсилаємо, Подательці блага.
Слава, і нині, глас 8:
Коли прийняв священну ікону священний Гавриїл,/ за повелінням Всенепорочної,/ то трапилось чудо із чудес,/ бо пішов по воді сухими стопами,/ легко взявши вогненосну ікону,/ цей образ поставивши й урочисто святкуючи,/ цьому і ми, дивуючись,/ співаємо Першопричинцю всього:/ слава Тобі, що сотворив чудо,/ Єдиному Царю і Богу,/ заради Богородиці збережи країну нашу/ і даруй перемоги над ворогами,// як Всесильний.
Славослів'я велике і відпуст.

На літургії
Блаженні з канону, пісні 3-я і 6-а, на 8. Після входу тропар свята. Слава: і нині, кондак.
Прокимен, глас 3.
Пісня Богородиці: Величає душа Моя Господа, і зрадів дух Мій у Бозі, Спасі Моїм.
Стих: Бо зглянувся на смирення раби Своєї; ось бо віднині ублажатимуть Мене всі роди.
Апостол до Євреїв, зачало 320 (9, 1-7).ІТУЛА
Алилуя, глас 2: Воскресни, Господи, у спокій Твій, Ти і кивот святині Твоєї.
Стих: Клявся Господь Давиду істиною і не відрікся від неї.
Євангеліє від Луки, зачало 54 (10, 38-42).
Причасний: Чашу спасіння прийму і ім’я Господнє призову.

 підготував протоієрей Миколай Капітула