joomla

У вівторок, 11 вересня, у підземеллі Дубенського чоловічого Свято-Миколаївського монастиря, вперше за всю історію існування цієї святині відбулась Божествена літургія. Нині планується, що в ближчому часі крип слугуватиме ченцям та парафіянам, як нижній храм, де періодично звершуватиметься служба Божа.

11 вересня, коли церква згадує події Усікновення Іоана Хрестителя, богослужіння в підземеллі очолив ігумен Меркурій (Бікіра), якому співслужили протоієреї Анатолій Матвійчук та Тарас Гордійчук. До храму прийшло чимало люду. Для багатьох було доволі незвично молитися і підземеллі. Різні були відчуття: одні казала, що трішки бракує свіжого повітря, інші навпаки – вдихали його на повні груди.

Цього дня ігумен Меркурій проповідував про життя Іоана Хрестителя. Говорив тогочасні події, про сьогодення, про правду і про тих, хто за неї боровся та бореться. Люди уважно слухали священослужителля. Здавалося, що якби в ці хвилини там пролітала муха, то обов’язково її було б чути. Рідко буває така увага, особливо коли служиться у верхньому храмі.

По завершені літургії була відслужена поминальна панахида. У підземеллі горіли свічки за душі тих, хто там знайшов спочинок.

Наступного дня наш кореспондент газети «Дзеркало плюс» знову завітав у Свято-Миколаївський монастир, аби ігумен Меркурій розповів читачам про підземелля і що там планується зробити найближчим часом.

- Цей склеп заплановано облаштувати, як справжній храм із іконостасом та всім необхідним для богослужіння. Ми плануємо посвячувати його в пам’ять Усікновення Іоана Хрестителя. Цього дня буде там празник. Чому саме це свято ми вибрали? В першу чергу, це є свято поминання воїнів. Поминання тих, хто загинув за істину, за правду. А те приміщення пов’язане багато з такими людьми, які були замордовані за те, що відстоювали позицію, яка була кардинально протилежна окупаційній тодішній владі.

Цими днями там був завершений невеличкий ремонт. Ми старалися прибрати там, щоб можна було провести літургію. Бо в попередні роки, щороку, на свято усікновення Іоана Хрестителя ми спускались туди і служили там панахиду. Але літургії там ще ніколи не було, оскільки там неможливо було її служити. Річ в тому, що там , де є зараз є вівтар – був пісок. І це було не зручно. Віднедавна там є плитка.

- Отче, а можете розказати трішки про історію цього крипта?

- Коли в 90-их роках сюди спустилися, то знайшли останки людей, які були змішані. Бо ж, що тут могло ще бути, якщо це був склеп, поховальння? Це таке приміщення, де хоронили в першу чергу фундаторів. Власники міста Дубно, князі опікувалися цим монастирем. Це було дітище їхнє. Якийсь процент із всього доходу міста йшов на утримання монастиря. Тут не жило багато монахів, але сам монастир був доволі багатий. І вони тут робили собі усипальниці. В головному склепі хоронили людей князівського роду, інших поважних осіб, жертводавців та монахів і настоятелів.

Вже по історії ми знаємо, коли прийшла російська імперія, то монастир перетворили на православних храм. Дуже багато всього католицького того періоду було перероблено, завалено і тд. Але крипти там були незмінно. Всього тут криптів є п’ять. Науковець, археолог Віра Гупало їх всіх дослідила. Один крипт є в притворі, а чотири в самому храмі, між колонами. Вони маленькі. Там є тільки вхід і домовини лежали.

Тоді пані Віра із командою дослідила все. Вона тут десять років працювала. Але деталі про це треба з нею говорити. Це до розкопок ці крипти були розграбовані. Проте вона знайшла там чимало цікавих знахідок. Знаємо, що поховання були всі розграбовані. І жодної домовини не було знайдено в такому вигляді, як вони були з самого початку. Але факт той, що їх тут хоронили.

Конкретних відомостей нема, що тут було за Росії. Але знаємо, що там точно богослужінь ніяких не було і там вже нікого не ховали. Коли до влади прийшли «червоні азіати», то достеменно невідомо, що вони тут робили. Це була закрита зона. Одні люди кажуть, що тут була катівня і тут мучили людей. Але я чув від старожилів, що у 50-их роках вони туди заходили і бачили, що там були ще труни. Казали, що люди лежали забальзамовані. Були, як живі. Були одягнені у гусарські польські лати. Вони були великі. Можливо великими вони здавалися через те, що вони були дітьми і все видавалось великим. Ніяк не можна знайти істини. Потрібно робити дослідження, щоб дізнатися правду. Бо дуже все заплутано. Можливо, історики та археологи докопаються до істини. Бо багато інформації було засекречено. Знаю, що в 90-их роках було по коліна всипано все людськими кістками. Очевидно, що ті, що були замордовані були привезені сюди. Це факт. Бо в свідченнях про тюрму є інформація, що трупів вивозили в Миколаївський монастир і скидали в підземелля. Це слова тих, які сиділи в тюрмі, але вони того не бачили. Можливо, десь чули від когось…

Зараз ігумен Меркурій працює над тим, щоб у підземеллі облаштувати справжній храм. З часом бут з’явиться іконостас та все, що потрібне для літургії. Планується, що іконостас буде кований, оскільки під землею сиро і тому має бути залізо, щоб не псувалося. По ідеї він бає бути строгий і простий, без всяких прикрас. Вже є приблизні ескізи, які ігумен продемонстрував нашому виданню. Після цього мінімуму, який планується зробити у монастирі ченці запросять архієпископа Рівненського і Острозького Іларіона, щоб він освятив нижній храм в монастирі. Після цього божественні літургію будуть служитися частіше, можливо й навіть кожного тижня. Розповідає ігумен Меркурій.


Ксеня ГАЛИЦЬКА ,

газета «Дзеркало плюс»