joomla

Архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон 16 вересня, у 16-у неділю після П'ятидесятниці, очолив Божественну літургію у Свято-Покровському кафедральному соборі Рівного.

За богослужінням владиці співслужили клірики кафедрального храму.

За літургією були виголошені додаткові прохання за створення в Україні єдиної Помісної Православної Церкви, за Святійшого Патріарха Варфоломія, за Президента України, Верховну Раду та за розпочате діло рук їх.

Після Євангельського читання владика Іларіон звернувся до пастви з повчальним словом:

Притча про таланти завжди була, є і буде актуальною для кожного із нас. Головний зміст цієї притчі полягає у тому, щоб ми ніколи не були байдужими. Саме байдужість і є причиною, коли той, хто отримав один талант, закопував його. Часто ми звертаємо увагу на великі гріхи і не помічаємо менші. Але ми чуємо слова, що вірний малому й великому буде вірним. А це означає, що все наше християнське побожне життя має значення навіть у дрібницях. І є моменти, які приводять нас до байдужості, роблять серце кам'яним, а душу черствою. І тоді ми дивуємося, а чому ж ми не відчуваємо любові. І тут маємо згадувати цю притчу. Під талантами варто розуміти наші почуття, а головним нашим талантом є справжня любов. Так, коли ми любимо, то примножуємо наші таланти, стаємо милостивими та милосердними, починаємо робити багато добрих справ. Адже у добрі можна вдосконалюватися усе життя. Але можна один раз проявити байдужість, не допомігши ближньому, не подавши тієї самої кружки води, не нагодувавши убого, не проявивши інших добродійств, якщо ми бачимо, що цього потребує наш ближній, і тоді у байдужості ми самі не помічаємо, як втрачаємо те Царство, у яке кличе нас Господь.

І нині багато всього відбувається навколо нас, навіть якщо говорити про загальноцерковні події. Адже зараз звершується одна з найбільших подій за останні кілька століть у церковній історії. Тому що рана церковного розділення мала багато причин, особливо політичних, а сьогодні ми стоїмо на порозі єдиної церкви. Але знову прокидається той великий і лукавий змій та починає під маскою так званої канонічності багатьох людей приводити на неправильний шлях. Знову лякають розколами, але вже не нас, а Вселенський Патріархат. У цих подіях ми ще раз переконуємося, як добре та вчасно 27 років тому ми стали на довгий шлях творення Української Православної Церкви. А третє відродження Української автокефалії, яке відбулося у 1990 році та завершилося у 1992, виявляється уже вилікувало ту глибоку рану, яка була в українській душі більш ніж три століття.

Сьогодні ж я хочу звернутися до усіх нас - будьмо терпимими, не вірмо московським байкам, вони вже не мають сили, залишаємося у правді, а правда одна - божий народ має визнавати одного єпископа, а українці мати свою незалежну церкву, незалежну від ідей "русского мира". І ми маємо стояти на правдивих засадах, звершувати богослужіння рідною українською мовою, розуміти про що ми молимося та що просимо. Адже якщо ми матимемо тверду віру, то досягнемо своєї мети. Будьмо терпимими, творімо добрі справи та ведімо благочестиве побожне життя, зберігаючи любов у серці. Ось головне завдання і основа нашого життя. Якщо ми, не дай Бог це втратимо, ніякі події не принесуть нам користі, навіть якщо вони, на перший погляд, будуть добрими. Адже найбільш цінним для Бога є наша душа і якщо ми житимемо в любові, то ми по-справжньому будемо відтворювати Божу подобу, за якою створені, мир буде в нашому житті, ми досягнемо єдності та переможемо.

Тому молімося, дорогі браття і сестри, та просімо у Бога, щоб любов й надалі наповнювала наше серце.

По завершенні літургії був відслужений молебень, під час якого архіпастир прочитав молитву за об'єднання Української Православної Церкви.

Наостанок, владика Іларіон, із благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, за заслуги з відродження духовності в Україні та утвердження Української Православної Церкви відзначив благодійника Ігоря Кочергіна орденом святого рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня.

 

Прес-служба Рівненської єпархії