joomla

З благословення архієпископа Рівненського і Острозького Іларіона, під керівництвом нашої вчительки Мирослави Хоміцької, наприкінці березня, учні Недільної школи Свято-Покровського собору вирушили в подорож до країн Європи.

Діти протягом чотирьох днів відкривали для себе духовність та пишність величної Австрії та неповторної Угорщини.

Австрію впевнено можна назвати країною контрастів. Її столиця займає всього 414 км.кв ( майже в 2 рази менше Києва), проте на такому маленькому клаптику землі проживає близько 4-ої частини від усього населення країни. Тут можна зустріти туристів з усіх куточків Землі – від темпераментних італійців до,здається, завжди спокійних японців.

«Країна гір і потоків» вражає своєю помпезністю. Просто в центрі самого міста на майдані Св.Стефана розташований костел Святого Стефана, національний символ Австрії й символ міста Відня, який вражає своєю величністю. Хоча перший храм на місці костелу було зведено ще у XII ст., костел у сучасних межах збудовано у XIII-XVст. й набув сучасного вигляду до 1511 року, а зараз перебуває на реставрації, хоча служби проходять безперервно. Слід зазначити, що в Австрії досить багато храмів, які знаходяться поза центральною частиною міста.

В самому центрі міста можна зустріти велику кількість історичних пам’яток та музеїв. Цікавим є те, що ці музеї не є невеличкими будинками. Доволі часто це величезні палацові комплекси, на обходження яких туристи затрачають не одну годину, а всі екскурсії для дітей та молоді до 19 років абсолютно безкоштовні.

Ось тут прослідковується перший і, напевно, найголовніший контраст. Незважаючи на всю вишуканість та довершеність, Відень зустрічає мандрівників щирою привітністю.

Чи могли б ви подумати, що перше слово для характеристики міста з такою історичною спадщиною буде не «гордість», «величність», «коштовність», а просто «комфорт». І справді, Відень посідає першу сходинку у рейтингу комфорту та якості проживання у цілому світі.

Здається, вся столиця бурлить у безперервному потоці іноземців, проте залишається у гармонії. Будь-який перехожий може відпочити на лавці прямо під вікнами адміністрації Президента. Самого главу держави, а також канцлера країни тут можна зустріти і в будень, і майже кожної неділі без охорони, коли вони просто вигулюють собак або зустрічаються з друзями.

Угорщина постала перед юними прочанами-мандрівниками як країна гірських хребтів з постійним, на щастя, теплим вітерцем. Наша екскурсія розпочалася в старовинній частині Будапешта в «Таємничій Буді». Ми ніби поринули в маленьке середньовічне містечко з мальовничими вуличками і стародавніми будівлями. Нас вразили: Будайська фортеця, Рибацький бастіон та лабіринт, Королівський палац і, звичайно, собор Св.Матяша та пам’ятник Святій Трійці.

Сам Будапешт називають «перлиною Дунаю», адже це місто з древньою історією,культурою та традиціями. Мандруючи площею Свободи, споглядаючи на Ланцюговий міст, який охороняють величезні кам’яні леви, ми могли побачити і зміну караулу біля грандіозного Парламенту.

Особливо нас вразила базиліка Святого Іштвана, яка є духовним центром Будапешта і збудована на честь засновника Угорського королівства Іштвана І, бо саме він сприяв процесу християнізації угорців та об’єднанню роздріблених мадярських племен. Храм будували з 1851 по 1905р.р., але в часи Другої світової війни він серйозно постраждав. Його відновлення тривало 20 років, починаючи з 1983 року. Саме тоді і виникла ідея спорудити оглядову терасу та ліфт для зручності підйому, адже з цього місця відкривається неповторна панорама міста та річки Дунаю.

Незважаючи на величність собору, кожен відвідувач може усамітнитися для молитовного спілкування з Богом, в чому ми самі переконалися.

Дуже запам’яталося нам і відвідування Океанаріуму і тропікаріаму, який є найбільшим в Центральній Європі. Тут ми зустрілися з величезними пітонами, сонними черепашками, алігаторами, а в 11-ти метровому тунелі ми споспостерігати за тигровими акулами та іншими рибками різної форми та розмірів.

Однією з окрас столиці є безперечно Дунай. Пропливаючи під сімома мостами ми могли відчувати усю чарівність вечірнього міста.

Про що була наша подорож? Про пізнання історії, духовності, культури цих країн, а також в пам’яті залишаться довга дорога та щирі до сліз емоції.

Уже в храмі Успіння Пресвятої Богородиці м. Львова ми всією групою подякували Богові за повернення в Україну та можливість подорожувати і відкривати для себе незвідане.

Маєте можливість подорожувати? Не втрачайте її. Вирушайте в паломницьку подорож!!!

Бо кожна мандрівка – це мрія, пізнання нового, свобода, суцільна яскрава емоція. Це шанс привідкрити завісу сакральності та сірої буденності і щиро подякувати за це Богові.

Дарина Гриб,
учениця Недільної школи Свято-Покровського собору