joomla

fullДержава на крайньому сході Європи та великої частини Азії, яка б назву не мала: Московія, Російська імперія, СРСР чи тепер РФ, завжди була і є ворогом цивілізованого світу. Це державне утворення несе деспотію в усі сфери громадського життя. Коли в Європі творилося Магдебурзьке право, а влада королів обмежувалася парламентами, в Московії творилося самодержавство у найгіршому значенні. 

 

Московська князівська влада впитала в себе золотоординську форму правління. І не тільки на державному рівні. Після 1454 року, падіння під навалою турків-османів впав Константинополь, Московія проголосила створення Третього Риму. Обманом і відвертою брехнею московські царі знищили вільне православіє й насадили своє лжевчення про цезаріанство, вищість держави над Церквою. Невірне використання постулату "Всяка влада від Бога" в Московії призвело до того, що царі й державні чиновники настановляли керівників єпархій і митрополитів. А через них вели пропаганду імперії, як найкращої форми правління. Таку ж практику царі й імператори через Церкву, Віру – найсвятіше, насаджували і в завойованих країнах, зокрема в Україні, Білорусії, Литві,  Грузії, Молдові. Це залишається й дотепер у практиці РПЦ і їхніх філій на всьому пострадянському просторі і не тільки.

 

Україна – один з головних напрямків російської імперської політики й донині лишається в пріоритеті як світської держави, так й ідеологічного відділу КДБ, Російської православної Церкви і її складової УПЦ МП. Багато зі священників цієї Церкви в Україні говорять про те, що очолювана митрополитом Онуфрієм є незалежною. На щастя, ця брехня спростовується статутними документами РПЦ та УПЦ МП та діями священників і єпископату. Це стало дуже помітним у 2014 році, коли після Революції Гідності Росія анексувала Крим та розпочала бійню на Донбасі. Натхненниками цього всього в Україні стали ієрархи РПЦ та їхньої філії УПЦ МП. Багато хто скаже, що треба навести приклади.

 

З чого розпочалися події у 2014 році? З привезення в Україну так званих "дарів волхвів". Супроводжував їх в подальшій історії російсько-української війни, працівник російського ГРУ Ігор Стрєлков (Гіркін). Разом з "дарами" в Україну була привезена зброя, а під виглядом ченців заїхали бойовики теперішніх "ЛДНР". Про це сам Ігор  Стрєлков розповів на у своєму інтерв'ю російським ЗМІ. "Уся моя особиста охорона складалася з духовних синів, ченців, ієромонахів Святогірської лаври. Повністю. До останньої людини. Вона була не дуже велика, але була. У нас одним із підрозділів у слов'янській бригаді командував послушник Святогірської лаври. До того ж послушник, який займав досить серйозне становище у Лаврі, але господарське". Фотографія благословення на вбивство українців  терориста священиком УПЦ МП розійшлася мережею.

 

Більш того попи РПЦ в Україні попри канони Церкви, які забороняють торкатися зброї не тільки допомагали терористам "ЛДНР" обстрілювати мирні українські міста, а й самі брали участь у військових діях.  Заклики до знищення України лунають не тільки з вуст російських можновладців, а церковних діячів Московії. Зокрема від такого спікера, хоч і колишнього РПЦ, Всеволода Чапліна. Після президентських виборів в Україні він заявив: "Не повинно бути такої держави як Україна в принципі. Нам треба відокремити Новоросію – вісім  областей від Харкова до Одеси, включити в склад Росії. В 2014 році ми спробували це зробити, були близькі до успіху, але на жаль обрання Порошенка зруйнувало наші плани. Тепер спроба 2." І ніхто з церковної еліти РПЦ й філії УПЦ МП не засудив висловлювання цього одіозного священика, спікера патріарха Кіріла.

 

Не стояли осторонь  і яничари у рясах з УПЦ МП й на підконтрольній території українською владою у пропаганді "русского міра".  Й до сьогодні у всіх трьох Лаврах можна побачити книги й брошури антиукраїнського характеру. А на службах Божих моляться в ектеніях за Московського патріарха Кіріла. А молитва за Україну є лицемірною. 

 

Так під час відзначення сімдесятиріччя  перемоги над нацизмом 8-го травня 2015 року у Верховній Раді України представники УПЦ МП на чолі з митрополитом Онуфрієм не вшанували пам'ять загиблих героїв у цій неоголошеній війні Росії проти України. Встали усі. Навіть закордонні гості. Не встали тільки ці "панотці". Свою поведінку митрополит Онуфрій під час урочистостей пояснив наступним чином:  "Ми не встали, бо це був наш знак протесту проти війни як явища. Ми не хочемо, щоб війна тривала на нашій землі. Ми не хочемо, щоб люди вбивали один одного. Ми хочемо миру, і щоб на нашій землі було Боже благословення…" Відразу напрошується запитання: Чи вони є представника українського християнства. Чи релігійної структури держави-окупанта. На початку війни, та і тепер священики УПЦ відмовлялися здійснювати чин поховання воїнів загиблих українських воїнів, пояснюючи це "громадянською війною, братовбивчим конфліктом". Натомість на окупованій території Донбасу клірики УПЦ МП здійснюють обряди без докорів сумління. Називають "ополченців" – "защитниками отечества российского". Сказане вище підтверджують і міжнародні організації.   У спільному дослідженні організації Міжнародне партнерство за права людини (Брюссель), правозахисної організації "Центр Громадянських Свобод" (Київ) за підтримки Інституту релігійної свободи наводяться приклади із конкретними іменами священнослужителів, які надавали чи надають активну підтримку бойовикам. "Багато священиків УПЦ (МП) Донецької та Луганської областей надавали моральну та духовну підтримку протизаконним озброєним угрупованням, що порушували права людини та закон, переслідуючи українську владу та громадян, які відкрито висловлювали свої проукраїнські погляди. Багато фото- та відео матеріалів, поширених через інтернет, зображають священиків, які освячують прапори, контрольно-пропускні пункти, вогнепальну зброю та благословляють дії бійців проти "грішників", "розкольників" і "американських агентів."

 

Складною долею Церкви є в Криму. Зруйнуванню ПЦУ на пів острові протистоїть архієпископ Кримський Климент. Російська окупаційна влада переслідує священиків та мирян ПЦУ. Так нещодавно у Євпаторії окупаційна адміністрація прийняла рішення демонтувати церковну будівлю. За повідомленням  інформаційного агентства Крим-реалії "Раніше архієпископ Кримської єпархії Православної церкви України Климент повідомив, що влада Криму вимагає «звільнити приміщення» Кафедрального собору святих рівноапостольних Володимира і Ольги в Сімферополі. Російська влада Криму направила припис про «звільнення приміщень» собору. У окупаційному Мінмайна Криму пояснили вимогу до Кримської єпархії покинути будівлю Кафедрального собору в Сімферополі закінченням терміну дії договору з єпархією УПЦ КП, яка перейшла в утворену Православну Церкву України.

 

Комітет ООН з прав людини двічі просив Росію не виселяти Кримську єпархію Православної церкви України з кафедрального собору Володимира та Ольги в Сімферополі.

 

Влада Криму стверджує, що не отримували рекомендацій ООН щодо храму ПЦУ в Сімферополі." Натомість, на відміну від інших конфесій і деномінацій, УПЦ МП має найбільше сприяння влади РФ. Хоч у Конституції Російської федерації зафіксовані релігійні права усіх громадян і немає якогось вивищення тих чи інших релігійних напрямків у державі.

 

Церква в руках російських імперіалістів на чолі з їхніми лідерами патріархом Кірілом та президентом РФ В. Путіним намагаються знищити Україну та нашу Святу Православну Церкву. Та марні їхні справи. Українська Церква відродилася і вкорінилася в суспільстві, набирає з кожним днем сили. І ніхто не поруйнує її. Це Воля Всевишнього. А ми, браття і сестри з поки що Московського Патріархату,  не будьмо рабами. "…та що, звільнившися від гріха, стали слугами праведности. Я говорю по-людському, через неміч вашого тіла. Бо так, як ви колись віддавали ваші члени на служіння нечистоті і беззаконню, щоб жити беззаконно, так тепер віддайте ваші члени на служіння праведності, на освячення. Коли ж ви були слугами гріха, ви були вільні від праведности. Які ж плоди ви тоді мали? Того ви тепер соромитеся, бо кінець їхній - смерть. Тепер же, звільнившися від гріха і ставши слугами Богові, маєте ваш плід на освячення, а кінець - життя вічне.  Бо заплата за гріх - смерть, а дар ласки Божої - життя вічне в Христі Ісусі, Господі нашім." (Послання апостола Павла до Римлян 6:18-23). Господь нам дарував волю вибирати і не спати на волі. Про це нам заповідав і наш національний пророк Тарас Шевченко: «Страшно впасти у кайдани, умирать в неволі, а ще гірше – спати, спати… І спати на волі».

 

протоієрей Тарас Баїк,

Настоятель Свято-Покровського

храму, села Берестя Дубровицького благочиння