joomla

Об’єднавчий собор українських православних церков, який відбувся 15 грудня 2018 року, назавжди змінив історію українського народу, українську державу та найголовніше українське православ’я. Можна навіть сміливо сказати, що ця подія змінила все світове православ’я, бо це була перемога правди та істини над несправедливістю та обманом. 

 

У житті кожної людини є період, коли вона розуміє: для чого живе у цьому світі та яке її призначення у земному житті? Таким часом для мене, як єпископа й ченця, є покликання до архіпастирського служіння. Покликання єпископа чітко визначив святитель Кипріян Карфагенський: «якщо єпископ не прагне єдності, розкол у Церкві чинить». І кожен із відомих мені архієреїв УПЦ КП, УАПЦ та УПЦ МП часто при зустрічах висловлювали бажання, що в Україні має бути єдина Помісна Автокефальна Українська Православна Церква. Та коли настав час об’єднатися в єдиній Українській Церкві, не всі архієреї УПЦ МП прибули на об’єднавчий собор. Чесно кажучи, я сподівався, що наші співбрати із «канонічної церкви» проявлять більшу активність. На передодні Об’єднавчого собору, Вселенський патріарх Варфоломій кожному особисто надсилав листа із запрошенням прибути на собор для створення єдиної Православної Церкви України. 

 

Коли собор почав свою роботу, в храмі Святої Софії – найголовнішої православної святині України, я та всі учасники відчули особливу атмосферу. Ми уподібнилися древнім отцям та вчителя Церкви, котрі збираючись на Вселенських та Помісних соборах, перед тим як розв’язати суперечності взивали до Святого Духа. Просили сходження благодаті Божої, щоб просвітила наш розум і серця до спільної мети зміцнити та утвердити Церкву. 

 

І саме до цього нас закликав Вселенський патріарх Варфоломій. Тому після спільної молитви, завершення всіх організаційних процедур, до делегатів собору звернувся голова собору митрополит Гальський Емануїл Адамакіс, який зачитав послання від архієпископа Константинополя і Нового Риму, вказавши: «Материнська Церква не може вже терпіти, що мільйони християни приречені на так званий «розкол» … Ми всі діти Божі, частина Тіла Господнього, тому мільйони українських вірних не можуть бути відірваними від Вселенської Церкви». 

 

Після цього митрополит Емануїл закликав усіх часників перейти до процедури обрання предстоятеля майбутньої об’єднаної Української Православної Церкви, наголосивши, що згідно домовленостей кожен присутній архієрей може бути обраним главою Церкви, за виключенням предстоятелів УПЦ КП, УАПЦ та УПЦ МП. 

 

І згадуючи про Об’єднавчий собор 15 грудня 2018 р., хочу по особливому наголосити для критиків справжньої незалежної Автокефальної Української Православної Церкви, що серед делегатів собору не було ні яких суперечок щодо вибрання однієї конкретної особистості. Кожен учасник голосував за своїм власним вибором, тому панувала на соборі не вимушена, піднесена та благочестива атмосфера, бо всіма нами керував Святий Дух, щоб обрати достойного предстоятеля. І цей вибір випав на Митрополита Епіфанія, котрий не одноразово представляв, на той час Київський патріархат, на всіх закордонних візитах, пов’язаних із визнанням Вселенським православ’ям автокефальною Українську Православну Церкву. 

 

Враження, відчуття та переживання від цієї події є настільки великі та піднесені, що цей день можна назвати духовною незалежністю України. На чому і наголосив президент України Петро Порошенко, подякувавши делегатам за проявлену мужність, сміливість та терпіння у здобутті автокефалії для Православної Церкви України. 

 

Особливість цього дня проявлялася і в тому, що на площі біля храму Святої Софії нас підтримували тисячі православних віруючих із усієї України на чолі із своїми душпастирями, серед яких була делегація духовенства й мирян із Рівненської єпархії. За це я дуже вдячний Богові, що у той час моя вірна паства була поряд зі мною. Ми разом несли цей хрест, і всі стали свідками дії благодаті Святого Духа на славу Українській Православній Церкві та на Славу Господу нашому Спасителеві Ісусу Христу. 

архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон