joomla

95122476 2931447916931330 6373698980131373056 oУ вівторок другого після Пасхи тижня звершується особливе загальноцерковне поминання всіх від віку спочилих православних християн. Цей день носить назву Радониця – від слова «радість», якою ми ділимося з нашими рідними, душі яких вже у вічності, і вітаємо їх словами «Христос Воскрес!». 

В день Радониці у храмах звершується перша уставна Панахида після Великого четверга Страсного тижня, бо під час Великого посту поминання померлих звершується у визначені дні, а з Чистого четверга до Радониці зазвичай взагалі не звершується. 

Для християн місця поховань людей є особливо шанованими. Історично цвинтарем називалася освячена територія навколо православного храму, а, отже, поведінка на кладовищі, як і в храмі, має бути відповідною. Слово «цвинтар» має лексичне значення місця спочинку: від грец. κοιμητήριον – «місце спочинку», κοιμούμαι – «спати». Отже, цвинтар, або кладовище, – це таке місце, де покладені тіла покійних для спочинку, очікуючи часу Другого пришестя Господнього та загального воскресіння померлих.

Цьогоріч у зв’язку з карантином ми зможемо відвідати місця спочинку наших рідних не в день Радониці, а дещо пізніше – у Троїцьку батьківську поминальну суботу, 6 червня. Але це не є перешкодою для вшанування померлих молитвою. Як вчать святі отці Церкви, найкращий вияв нашої християнської любові – це саме щира молитва та милостиня. Вони є угодними Господу, де б і коли б ми їх не звершували. «Намагаймося, скільки можна, допомагати померлим, замість сліз, замість ридань, замість пишних гробниць – нашими молитвами за них, милостинею та приношеннями, щоб таким чином і їм, і нам отримати обіцяні блага», – закликає святитель Іоан Золотоустий. Тож нехай Господь за вашими молитвами та молитвами всієї Церкви простить гріхи померлим і упокоїть спочилих вірних у Своїх небесних оселях!

Пресслужба Православної Церкви України