joomla

IMG 4834В ім'я Отця і Сина і Святого Духа!

Слава Ісусу Христу, дорогі браття і сестри!

Сьогодні в нас сьома неділя після святої П'ятидесятниці, і ми чули євангельське читання, в якому розповідається відразу про два чуда, які звершив Христос, - зцілення двох сліпих і біснуватого німого.

Кожна євангельська подія, що читається за богослужінням, відбулася майже дві тисячі років тому, однак актуальність євангельських істин, євангельських подій і чудес, які звершував Спаситель, цілковито відображаютьсяу теперішньому житті. Тому і священнослужитель, який проповідує у храмі, говорить про Христа завжди  в теперішньому часі. Бо Христос не був, а Христос є. Він «учора й сьогоднi i навiки Той же» (Євр. 13.8).

Євангельські події попередніх неділь - четвертої, п'ятої, шостої - мають беззаперечний зв'язок. Кожна з них закликає, щоб ми бачили і відчували, наскільки важливою у житті людини є віра. Так було, коли ми згадували про зцілення Христом слуги сотника, і зцілення біснуватих у Гадаринській країні, і зцілення розслабленого через віру тих, які його принесли.

Сьогоднішня євангельська подія не є винятком і звертає нашу увагу на те, щоб ми побачили  боротьбу віри і невір'я, світла і темряви, німоти і слова.

Перше чудо, яке сьогодні описує святий апостол і євангеліст Матфей, про зцілення Христом двох сліпих, котрі йшли за ним і, в буквальному розумінні, кричали, щоб він зглянувся і змилосердився над ними та зцілив їх. Невідступно просячи вони дійшли аж до оселі, в яку прийшов Христос, і отримали те, що просили.

Дивно, а водночас і лячно, для нас зрячих розуміти те, яким чином вони, будучи у цілковитій темряві, у звичайному проповідникові побачили «Сина Давидового» і  «Господа», до якого вони і звертаються. Будучи сліпими тілесно, не бачачи безлічі чудес та зцілень, які звершував Христос, бо вони вірили більше, аніж ті люди, які бачили ці чудеса.

Бо і  ми зазвичай хочемо перш за все побачити і тоді вже віруємо. У сліпців же відбулося все навпаки: вони спочатку повірили, а тоді побачили. І як для кожного з нас зокрема, так і загалом щодо цієї євангельської події  стають актуальними слова Спасителя, промовлені до апостола Фоми: «Блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ін. 20.29).

На прохання Спасителя не розголошувати про це чудо сліпі йдуть і говорять про нього скрізь, бо «Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори. І не запалюють світильник, щоб поставити його під посудину, але на свічник, — і світить всім у домі. Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного»(Мф. 5. 14-15), вони просто стали «світлом – світу» (Мф. 5.14).

Після цього Христос виганяє з біснуватого духа німоти, який зв'язав його мову, і німий після зцілення починає розмовляти. 

Чудеса, які звершив сьогодні Христос, в одних викликали захоплення і ще більше ствердження їхньої віри, а в інших, навпаки, - злобу. Чому? Бо вони, не маючи сорому і жодного морального права, звинувачували Христа, що Він виганяє бісів силою князя бісівського. У даному випадку фарисеї "дихали" злобою, яка живилася їхньою заздрістю.

У сьогоднішньому євангельському читанні ми бачимо наш теперішній світ - світ, що потребує допомоги Господа, який творив чудеса не тільки в час Свого проповідницького служіння, а творить чудеса і сьогодні. 

У цій євангельській події ми бачимо нас - кожен сам себе: чи то у сліпці, чи у німому,  які повсякчас потребують допомоги від Бога. Зрештою, ми бачимо і тих, які відкидають Його і не хочуть мати нічого спільного з Ним і Церквою, забувають слова священномученика Кіпріана Карфагенського: «Кому Церква не мати, тому Бог не Отець». Хто це? Це ті, хто зневажає, а інколи і насміхається з віруючих людей.

Ми ж будьмо зрячими, як душевними, так і тілесними очима. Звільнімось від німоти, щоб наші вуста стали «джерелом води, що тече в життя вічне» (Ін. 4.14). 

Амінь.

архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон