joomla

IMG 0915В ім'я Отця і Сина і Святого Духа!

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри, сьогодні, у 22-гу неділю після святої П'ятидесятниці, у храмах ми чуємо євангельське читання від святого апостола і євангеліста Луки, в якому Спаситель розповідає притчу про багача і Лазаря.

Серед усіх притч, промовлених Спасителем, ця притча стоїть осторонь від інших. Чому?  А все через те, що події, про які в ній іде мова, не обмежуються лише цим світом: бо поряд з розповіддю про життя багача і Лазаря тут, на землі, нам ще розповідається про життя після смерті,  потойбічний світ.

Для кращого розуміння змісту притчі нам необхідно розповісти і про її головних персонажів. Отож Лазар. Це єдиний випадок у Євангелії, коли Спаситель вживає у притчі персональне ім’я. Грецьке ім’я “Лазар” є відповідником єврейського імені “Єлеазар”, що перекладається як “Бог мій помічник”. Це ім’я було досить поширене в єврейському народі, і його ми неодноразово зустрічаємо у Старому Завіті. Власне, дане ім’я є більшим, ніж  назва однієї з осіб у притчі. Ім’я “Лазар”, або  “Бог мій помічник”, є віддзеркаленням віри і надії жебрака, на кого він у своєму житті уповав.

Натомість Спаситель, розповідаючи про іншу особу, для її назви вживає слово «багач», що, власне, характеризує також його життя і уповання на земні блага. Він настільки зрісся зі своїм добром, що багатство стало його ідентичністю.

Проте опис всього життя цих двох осіб займає лише три коротких рядочки, як раптом неочікувано змінюється ситуація – помирає Лазар і відразу потрапляє в рай, помирає і багач – і потрапляє в пекло. Дана притча явло ілюструє нам, що що матеріальний достаток багача не є ознакою Божого благословення, бо приводить свого господаря до пекла. Так само і бідність Лазаря не є ознакою того, що Бог його відкинув, бо Лазар опиняється на лоні Авраамовому.

Лазар опинився в раю не тому, що був бідним, а тому, що зробив Бога своїм помічником. Слово Боже не вчить, що усі бідні опиняться в раю. Так само і багатий опинився в пеклі не тому, що був заможним, а тому, що свою надію, поміч і опору бачив у власному достатку. Ось основний посил сьогоднішнього євангельського читання.

Напевно, кожен з нас може навести подібні ситуації з власного життєвого досвіду, бо дивлячись на навколишній світ і людей, які нас оточують, ми неодноразово задумуємося про справедливість і про те, чому така нерівність у матеріальних благах серед людей. І, як бачимо, Христос дає відповідь.

Бо багатство й інший достаток - це насправді випробовування нас у вірі і розумінні від Кого це все. Отож поряд із зростанням якості життя кожного з нас потрібно бути обережними щоб наша безтурботність не привела нас до егоїстичності та духовної "сліпоти".

Водночас ця притча в особливий спосіб закликає нас не бути байдужими до чужого горя, не легковажити духовними благами, коли стаємо засліплені матеріальними. Задаймо собі запитання: кого ми бачимо навколо себе - потребуючих чи багатих?

Кожен з нас у своєму житті може щось вділити ближньому, бо ми потребуємо одне одного через наші життєві чи то проблеми, чи потреби, які для нас стають можливістю творити добрі діла.

Пам'ятаймо, потребуюча людина для нас не ворог! Вона не хоче всього нашого майна, вона хоче тільки хвилин спілкування, добрих слів, а можливо, інколи і милостині. Гріх багача полягав не в тому, що він зробив  Лазарю, а в тому, що він для нього не зробив.

Отож не закриваймо двері нашого серця і не стуляймо повік, щоб нам не тільки дивитися, але і бачити тих, кому ми потрібні. Амінь.

ІЛАРІОН

архієпископ Рівненський і Острозький