joomla

DSC 1606В ім'я Отця і Сина і Святого Духа.

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри сьогодні у Неділю святих Праотців, пам'ять яких ми згадуємо завжди за дві неділі до Різдва Христового, ми чули благовіствування від апостола і євангеліста Луки про покликаних на вечерю (Лк. 14. 16-24).

 

Що це за Праотці? Хто це? І чому ми напередодні Різдва Христового згадуємо про них? На вечірньому богослужінні свята ми у своїх молитвах промовляємо: «Прийдіть, шанувальники свята, щоб прославити собор праотців: Адама праотця, Єноха, Ноя, Мелхиседека, Авраама, Ісаака та Якова; після Закону — Мойсея, і Аарона, Ісуса, Самуїла і Давида, з ними ж Ісаю, Єремію, Єзекиїля і Даниїла, і дванадцятьох патріархів; разом Іллю, Єлисея і всіх; Захарію і Хрестителя, що проповідували Христа, життя і воскресіння роду нашого». Ми сьогодні прославляємо всіх старозавітних праведників, які жили з вірою в Бога та повсякчасній надії приходу у цей світ Спасителя.

 

Їхні життя різниться між собою, Не тому, що кожен з них у земному бутті був, чи то пророком, чи царем, чи суддею. Ні. Під словом "різні" потрібно розуміти їхній особистісний духовний досвід богоспілкування. У Біблії розповідається, як про їхнє благочестиве життя, так і про їхні прогріхи і досвід покаяння і боротьби з ними. 

 

Згадаймо хоча б Давида, будучи Божими помазаником, праведником, він все одно згрішив (2 Сам. 11), однак і каяття після гріхопадіння було настільки щирим та сердечним, що ось вже 3 тисячі років він є «Гімном покаяння» і сердечного скрушення.

 

І сьогоднішнє євангельське читання, ніби в унісон з праотцями закликає нас відгукнутися на заклик Спасителя і бути не лише покликаним, але і обраним на «Трапезі Господній». Бо будь-яке згадування чи то євангельської події, чи пам'ять святих отців скеровує нашу увагу не тільки на історичну подію чи особу, але ще й для того, щоб ми пережили цю подію у собі.

 

Власне дана притча про покликаних на вечерю, яка нам пропонується, актуальна і правдива протягом всього існування людства. Сьогодні у розповіді друзі відмовилися від гостини посилаючись кожен, або на поле, або воли, або сімейний стан, тобто особисті інтереси, стали причиною, щоб не проявити вдячність і відгукнутися. Чи були це настільки вагомі виправдання, які поставили під загрозу дружбу? Напевне, що ні!

 

Бо кожне виправдання це не правда, а шукання причини відмовитись. 

 

Кожен з нас неодноразово потрапляє у різні ситуації і випробування у житті, які можуть стати ключовими у нашій дорозі до Царства Небесного. І такими є: влада, багатство, бідність, друзі, навіть рідні. І кожного разу для нашого наставлення і підтримки Христос кличе до Себе на «Вечерю» кожного з нас нагадуючи нам, що Він є«путь, і істина, і життя» (Ін. 14. 6).

 

Проте цей заклик дуже часто буває проігнорований, як нами особисто так і нашими ближніми і причини відмовок виглядають доволі не переконливо з огляду на те, Хто нас запрошує. Проте можливість вибирати, проявляючи свою свобідну волю, яку Бог дав людині засвідчує Його велику любов навіть і до людини, яка була його «другом». І навпаки той, який був далеким, стане ближнім. І тому багато серед покликаних будуть тими людьми, яких ми найменше сподівалися побачити. Бо Бог є доступний для тих, яких більшість відкидає. Дуже часто тільки відкинуті прихильно відповідають Богові.

 

Кожен наший прихід до храму, є прийняття запрошення від Отця. Однак не будьмо самонадійні, бо якщо ми думаємо, що одного відгуку на покликання достатньо, то ми помиляємось. Бо кожне заклик Господній є прояв Його любові, а наша відповідь є її віддзеркаленням. Так ці покликання у нашому житті можуть бути некомфортними, та незручними, але в жертовності і проявляється правдива любов.

 

Отож, дорогі у Христі брати і сестри, звертаймо увагу на Боже покликання пам'ятаючи про слова книги Апокаліпсис: «Ось, стою при дверях і стукаю; якщо хто почує голос Мій і відчинить двері, увійду до нього, і буду вечеряти з ним, і він зі Мною» (Одкр. 3. 20). Амінь.

ІЛАРІОН                                                    

архієпископ Рівненський і Острозький