Українська Православна Церква
(Православна Церква України)
Рівненська єпархія

Деталі

Опубліковано: Неділя, 02 січня 2022, 06:17

Перегляди: 723

В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри! Минулої неділі ми згадували старозавітних праотців. Сьогоднішня ж неділя має назву - перед Різдвом Христовим, або неділя святих отців. І сьогоднішнім євангельським читанням Церква пропонує нам звернути особливу увагу на початок Євангелія від святого апостола і євангеліста Матфея (Мф. 1.1-25), в якому записана «Книга Родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового» і поряд з цим розповідається подія народження Спасителя. 

Це не єдиний родовід Христа в Євангелії, ще один ми можемо прочитати в апостола і євангелиста Луки (Лк. 3), проте різниця між цими родоводами досить відчутна. Матфей проводить родовід по висхідній лінії, розпочинаючи від Авраама, і доходить до праведного Йосифа Обручника. Лука ж проводить родовід Спасителя по нисхідній лінії, розпочинаючи від Христа, і завершує першою людиною, створеною Богом, – Адамом.

Апостол Матфей, який, як вважають дослідники, писав Євангеліє для того, щоб навернути своїх одноплемінників до визнання Ісуса як Христа і Месії, по-іншому писати не міг. У своєму пролозі до родоводу він згадує два імені старозавітних праведників, яким була дана обітниця Богом про народження в їхньому роді Месії - Христа, – Авраам (Бут. 12:2-30) та Давид (Пс.131:11). Власне, дані імена ще й дають розуміння про Христа і його приналежність за національною ознакою  та царським походженням. 

Поряд з ними ми чуємо безліч імен різних старозавітних осіб, які через своє життя крок за кроком жили в очікуванні приходу на землю Спасителя світу; за кожним з них стоїть своя історія - як гріхопадінь, так ісвідчень віри та надії у Небесного Творця. І сьогоднішнє апостольське читання святого апостола Павла до Євреїв є цьому підтвердженням, бо воістину 11-ту главу цього послання можна назвати «гімном віри», через яку були «засвідчені древні», розуміючи її сутність у  «здійсненні очікуваного i впевненості у невидимому» (Євр. 11. 1).

Для нас, християн, розповідь про походження Ісуса Христа дає розуміння того, що Син Божий, будучи Богом, приходить до людей і стає людиною, щоб примирити Бога з упалим людством. Саме Він усобі поєднав дві природи, причому залишившись і Богом, і людиною водночас. Бог у своєму Різдві не оминає жодного етапу нашого життя. Творець – народжуючись стає дитиною та повивається пеленами, Життяподатель годується материнським молоком. Всемогутній у силі Свого Божества стає безпомічним младенцем. І водночас продовжує бути і Предвічним Богом, і людиною, як і ми. 

І цим поєднанням він виходить за межі лише однієї єврейської національності. Для Бога відтепер немає«вже ні юдея, нi язичника; нема ні раба, нi вiльного; нема ні чоловiчої статi, нi жiночої; бо всi ви — одно в Христi Iсусi.  А коли ви Христовi, то ви нащадки Авраамовi i за обiтницею спадкоємці» (Гал. 3. 28). З моменту приходу в цей світ Спасителя приналежність до Богом обраного народу вже не пов'язана лише з родослів'ям, а стає питанням віри, бо всі ми. «що в Христа хрестилися, у Христа одяглися» (Гал. 3. 27). 

І тому Церква, сьогодні пропонуючи нам старозавітні приклади життя отців, нагадує і про наш шлях особистісного становлення і наближення до Бога, який сповнений життєвих прикладів нашого повсякденного життя.  

Відновлюймо свій духовний родовід, пам'ятаючи, що ми всі є дітьми Божими і цим достойно підготуємось до зустрічі Богомладенця Христа, народження якого не є якоюсь міфічною подією, а має своє місце і час. Але кожного року, святкуючи її, ми переживаємонашу особисту участь у Його народженні завдякинашій  вірі.

Нехай наше серце стане вертепом, який прийняв Спасителя, бо Господь не гордує ніким і народжується для кожного. І кожен стає родичем Христовим, якщо «слухають слово Боже і виконують його» (Лк. 8.21). Амінь.

ІЛАРІОН,

архієпископ Рівненський і Острозький