joomla

0-02-0a-ba9a9ae7e9e3ff46df9ef6c93cba76fb619896e7ab392bb885ed84e29ec60fb1 1c6d9ffc5ba992В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Слава Ісусу Христу!

Кожне євангельське недільне читання після Святої П'ятидесятниці пропонує нам ту чи іншу подію або чудо, звершене Спасителем. Словами Євангелія, які ми чуємо кожної неділі, Ісус Христос надає нам різні поради, настанови, як правильно будувати своє життя, щоб воно привело нас до іншого, вічного життя.

 

Сьогодні нашій увазі пропонується уривок з Євангелія від святого апостола і євангеліста Луки про розмову Спасителя з багатим юнаком. 

 

До Христа приходили люди  з різними запитаннями і потребами. Прихід, а головне запитання сьогоднішнього юнака, є, напевне, ключовим запитанням життя кожної людини. Бо погодьтеся, що і ми, подібно до юнака, приходимо до Христа, щоб отримати відповіді на запитання нашого життя, які нас турбують. Кожен наш прихід до храму на богослужіння і наше звертання до Спасителя: «що зробити, щоб бути здоровим чи щасливим?». І це правильно. Вже сам момент, що ми шукаємо Бога в час труднощів, нагадує нам про нашу потребу в Богові.

 

Це дуже добре, що ми не замикаємось у собі, не впадаємо в депресію, не шукаємо вирішення проблем майбутнього життя у гадалок і ворожок, а приходимо до Бога, до Нашого Небесного Отця. Спілкування з Богом має бути завжди. Проте наш прихід до храму і молитва не повинні обмежуватись вирішенням лише певних життєвих проблем, а перш за все це зустріч з нашим Небесним Отцем, щоб відновити душевний спокій, свої відносини з Богом, бо від цього залежить і наше здоров'я, і комфорт сімейного життя.

 

У відповідь на запитання євангельського багача: «Учителю благий, що мені зробити, щоб успадкувати життя вічне»? Христос дає вказівку на виконання десяти старозавітних заповідей як можливість наблизитися до Бога і спасти свою душу. 

 

Про це і писав апостол Павло, нагадуючи, що «Закон же прийшов‚ щоб збiльшилось злочинiв» (Рим. 5. 20). Тоді, природно, постає запитання: для чого Бог вводить упалу людину в ще більший гріховний тягар? І про це говорить святий апостол: «Для чого ж тодi закон? Вiн був даний пiзнiше заради злочинiв, аж доки прийде нащадок, якому належить обiтниця; i вчинений він був через ангелiв, рукою посередника» (Гал. 3. 19). Хоча цілком виконати старозавітний Декалог для людини було неможливо. І тому існування старозавітного закону повинно було б спонукати людину до усвідомлення своє неспроможності самостійно вийти з-під влади гріха, а очікувати на Того, який його може виконати – Ісуса Христа. Хоч заповіді й мають у собі вказівку на заборону, насправді Бог нам нічого не забороняє. Бо заповіді є нашим «дітоводителем» до Христа. Заповіді – це вияв Божого милосердя щодо кожного з нас. 

 

Бог лише попереджає нас перед тим, що може статися, якщо не дотримуватися його заповідей, про негативні результати наших вчинків.

 

І тому твердження багатого юнака: «усе це я зберіг від юности моєї» (Лк. 18. 21) є насправді проявом його егоїзму і самоствердження у його земних благах, на які він покладав повсякчасну надію. 

 

Саме на це і звернув увагу Спаситель, сказавши: «одного не вистачає тобі: все, що маєш, продай і роздай убогим, і матимеш скарб на небесах, і йди слідом за Мною» (Лк. 18.21). Ось із цього моменту розпочинається нове життя юнака. Зі словами Спасителя до нього прийшло усвідомлення недосконалості.

 

 Дорогі брати і сестри! Ми живемо у час, який переповнений стяжанням земних благ. До цього закликають нас сотні «успішних» та багатих людей. І навіть дійшло до того, якщо людина не може похвалитись фінансовим багатством, її називають не «самореалізованою». Біймося подібної односторонньої самореалізації, за нею ми втратимо багатство душевне. Пам'ятаймо, що «де скарб наш, там буде і серце наше».

 

Церква навчає, що багатство саме по собі не є ані прокляттям, ані благословенням, а випробовуванням для людини, а вже з огляду на те, як ми будемо до нього ставитися, воно може стати для нас і спасительним, і губительним. 

 

Пам'ятаймо, що за матеріальні блага ми можемо купити ліки, але не здоров'я; комфорт, але не щастя; людину, але не любов; проживання у будь-якій країні,але не Вічне життя. Амінь.

ІЛАРІОН                                                       

архієпископ Рівненський і Острозький