joomla

DSC 1526В ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри! Із початком читання Євангелія від святого апостола і євангеліста Луки про зустріч Ісуса Христа та Закхея (Лк. 19. 1-10) розпочинається особливе понедільне приготування до Великого посту.

Цим євангельським читанням Церква запрошує нас до роздумів над зміною власного життя, пропонуючи приклад із митарем-грішником Закхеєм, і тим самим заохочує, щоб кожен з нас згадав про свою особисту зустріч з Христом та обставини нашого просвітлення.

Закхей, який був митарем у місті Єрихон, займав досить впливову адміністративну посаду. Домігся він її різними шляхами, про які ми потім дізналися, навіть обкрадаючи та кривдячи людей. Все своє життя він присвятив досягненню добробуту. І коли досягнув, цей матеріальний достаток і становище, які він здобув, не залишили його у спокої, не зробили його щасливим. Релігійна ізоляція та духовний голод, у якому він перебував, змусили його задуматися над своїм життям і його метою. На його прикладі ми бачимо людину, яка мала все, але не мала основного – душевного спокою і любові від ближніх.

З Євангелія ми дізнаємось, що він мав велике бажання побачити Ісуса, але для цього було багато перешкод, які заважали йому здійснити бажане: це і малий зріст, і натовп народу, який супроводжував Спасителя.

Святитель Іоанн Золотоустий, описуючи його стремління зауважує: «Закхей був малий на зріст, але мав велике бажання, малий тілом, але великий духом; він прагнув побачити Ісуса, але це йому не вдавалося через його незначний ріст. Тоді, забігши наперед, він хитрістю доповнює нестачу у зрості, виліз на дерево смоківниці і звідти мав змогу дивитися на Ісуса, який проходив повз неї».

Дорогі брати і сестри! Пам’ятаєте євангельське читання минулої неділі, коли сліпий кричав та біг за Ісусом, благаючи про чудо. Закхей також біжить, випереджаючи всіх і незважаючи на своє досить вагоме становище у суспільстві, залазить на дерево.

Закхей думав, що шукав Ісуса, але насправді виявилося, що саме Ісус шукав його. Бо у кожному описі чуда, чи навернення, чи навіть спілкування Спасителя, про які ми читаємо в Євангелії, ми зустрічаємо Ісуса, який іде назустріч: сліпому, розслабленому, кровоточивій, жінці-самарянці або ж жінці, яку спіймали на перелюбі. Бо Бог не шукає для того, щоб осудити, а навпаки - врятувати і допомогти. Він прийшов, щоб «знайти те, що загинуло».

«Сьогодні Мені належить бути в тебе в домі» (Лк. 19. 5). І всього лише кілька хвилин перебування Ісуса Христа у домі спантеличеного Закхея надихають його до змін у житті, переосмислення його існування і цінностей, у яких він ніколи не знаходив утішення. Ось це і є приклад справжнього покаяння.

Поряд із спасінням погибаючого митаря Закхея ми читаємо і про нарікання навколишніх. Чому Спаситель дозволив собі увійти додому грішника? Для нас це чудова можливість задуматися, і про наше ставлення до людей, які приходять до храму. Які для того, щоб помолитись у домі Отця Небесного, інколи долають особистий гріх, сімейні труднощі, соціальну дискримінацію, але приходять. Ми ж можемо їх зустріти докорами, зауваженнями чи кривим поглядом. Вони (грішники, які прийшли до храму) знайдуть спасіння, ми ж тільки осудження. Будьмо пильні у подібних ситуаціях. І нехай ні одяг, ні посада, ні становище не заважають нам побачити у людині – християнина.

Шукаймо свій шлях у житті назустріч Богові. Почнімо його прокладати. Стати на дорогу спасіння. А тоді й Господь піде до нас назустріч і скаже: «Нині прийшло спасіння дому цьому, бо і він син Авраамів. Прийшов бо Син Людський знайти і спасти, що загинуло» (Лк. 19. 9-10).

ІЛАРІОН

архієпископ Рівненський і Острозький