joomla

syropustВ ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Слава Ісусу Христу!

Дорогі брати і сестри! Неділю, яка вводить нас у першу седмицю Великого Посту, Церква здавна називає Сиропусною, або ж згадування вигнання Адама, або ж неділею Прощеною. І кожна з цих означуваних назв має значення для християнина і його майбутнього духовного подвигу.

Євангельське читання, яке ми сьогодні чуємо у храмах від святого апостола і євангеліста Матфея (Мф. 6. 14-21), є частиною Нагірної проповіді Ісуса Христа, в якій Спаситель спонукає нас до того, щоб ми пам'ятали про Бога, наше духовне життя та про інших людей, відмежовуючись від земної несправедливості. 

Слова сьогоднішнього Євангелія доносять до нас прості істини, які давно нам відомі, проте давно і забуті: «Якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний. А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших» (Мф. 6.14-15). 

Прощення! Ось без чого немислимий піст і будь-які наші духовні подвиги. Можливість прощати і дарувати прощення – це одна з найважливіших умов, щоб бути справжнім християнином. Прощення - це не примирення. Воно вимагає від нас набагато більше односторонніх зусиль, які не завжди мають зворотну взаємну дію.  І, як показує практика нашого християнського досвіду, простити залишається найважчим. 

Просити прощення немислимо без прийняття вибачень, проте не на певних умовах: «прощаю, але», «прощаю, востаннє», коли наявні подібні зауваги, наше прощення стає корисливим. Бо лише тоді настане взаємне примирення, коли ми приймемо одне одного як батьки і діти, як брат і сестра. Подивімось на себе, які ми далекі від цього.

Святитель Іоан Золотоуст, зауважуючи на особливій можливості людини прощати, наголошує: «Ніщо нас так не уподібнює до Бога, як те, що ми прощаємо злим людям, котрі нас ображають».

І сьогодні, стоячи при дверях Великого Посту, пам'ятаймо про звільнення нашого серця від непотрібних тягарів образи, злопам’ятства та ворожнечі. Прощаймо, і наше прощення зробить нас вільними. Це потрібно не лише нам, це потрібно і нашим ближнім, служити яким заповідав нам Господь. Приймаймо ближніх як самого себе.

Кожен з нас зараз стоїть, подібно як Адам, при замкнених дверях Едему (Раю) і відчиняє їх Божою благодаттю, добрими ділами і чистим серцем.

Бо серце - це не лише життєдайний м'яз, це місце зустрічі божественного і людського, місце провадження нашого посту. І не випадково Спаситель у Євангелії сьогодні наголошує: «Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше» (Мф. 6.21). Серцем ми любимо, співчуваємо, переживаємо, прощаємо. Але зауважте, що ненавидіти серцем неможливо. 

Дорогі брати і сестри, будьмо уважні одне до одного у цей особливий, благодатний час Великого Посту, допомагаймо, творімо діла милосердя, постуймо не лише нашим тілом, а творімо молитву «у тайні» для Господа і «Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно». (Мф. 6. 18). Амінь.

ІЛАРІОН

архієпископ Рівненський  і Острозький