joomla

22 березня Православна Церква вшановує пам'ять сорока святих мучеників, які були замучені в Севастійському озері. 

 

Цього дня архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон очолив літургію Ранішосвячених Дарів у Свято-Воскресенському кафедральному соборі міста Рівне.

 

Його Високопреосвященству співслужили клірики кафедрального храму.

 

Під час відправи лунала молитва за Українських захисників, за визволення України від нашестя чужинців, а також Всеукраїнська молитва про позбавлення від епідемії коронавірусу.

 

*****

Сорок мучеників Севастійських були замучені під час одного з жорстоких гонінь на християн у Римській імперії близько 320 року.

 

Вони не були ченцями чи аскетами, вони були воїнами у почесній імператорській дружині, що славилася непохитною мужністю й непереможністю у справах військових. Але, на противагу своєму начальству, прихильникам ідолопоклонства, – вірували в Господа нашого Ісуса Христа. 

 

Їм дали можливість вільно обирати: або поклонитися язичницьким богам та удостоїтися великих нагород, або негайно позбутися військового звання й піддатися мукам. Вони не відреклися від Господа, бо міцною була їхня віра, тож добровільно, слідуючи за Христом, пішли на уготовані їм муки: побиття камінням, ув’язнення, а потім їх роздягненими у люті морози лишили на озері біля міста Севастії. До них приставили вартових і, аби звабити, на березі влаштували лазню – на випадок, коли би хто з 40-численної дружини, знемагаючи від холоду, схилився б до ідолопоклонства і захотів би зігрітися, вибігши з води. Один воїн таки не витримав мук холоду й побіг у лазню, проте впав там мертвим. А інші продовжували молитися до Господа й терпіти муки. Їхня стійкість та віра в Бога переконала й одного вартового, який покинувши свою варту, доєднався до 39-ти мучеників, ставши сороковим. 

 

Мучителі, зранку прийшовши на озеро і побачивши живих мучеників, розлютилися й наказали витягти їх та поперебивати їм гомілки молотами. Мучительною була смерть сорока хоробрих воїнів, їхні тіла спалили, а кістки викинули в озеро, щоби й мощей не залишилося. Проте після чудесного явлення єпископу Севастії, через три дні побожні мужі зібрали кістки мучеників з води, які світилися там, наче зорі, і поклали їх на почесному місці.

 

Церква нам нагадує про подвиг сорока Севастійських мучеників, а також про подвиги інших святих для того, щоби укріпляти в наших серцях істинну віру в Бога. Їхнє земне життя не було легкими, позбавленим страждань: не вони їх шукали – їх на це прирікали. Але, не відмовляючись від них, не зраджуючи своїй вірі, а смиренно зносячи муки, звершуючи подвиг, віддаючи за Істину власне земне життя, вони здобували набагато більше – вічне блаженне життя, стаючи прикладом стійкості віри для кожного із нас. 

Пресслужба Рівненської єпархії