joomla

2В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Слава Ісусу Христу!

«Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє воскресіння Твоє славимо».

Дорогі брати і сестри! Ось цими словами зі стиха Ранньої ми прославляємо Животворчий Хрест Господній. Свята Церква третю неділю Великого Посту називає Хрестопоклонною і виносить для вшановування віруючими і для їхньої духовної підтримки Хрест Господній. З одного боку, Церква цим хоче вказати нам на мету нашої подорожі в час Великого Посту і нагадати, що ми через декілька тижнів будемо споглядати на розп’ятого Христа, будемо бачити Його померлим, а також і воскреслим.

 

Справді, Хрестопоклонна неділя навчає нас пам’ятати про Хрест Христів не тільки в час Великого Посту, але і поза ним протягом нашого християнського життя. Бо і справді хресне знамено супроводжує християнина протягом усього життя. Коли ми народжуємось, в ознаку нашої приналежності до Церкви Христової нам дарують хрест, ним же і осіняємо себе з раннього дитинства і до пізньої старості, він же і стоїть над місцем нашого погребіння, засвідчуючи, що тут спочиває християнин, людина, яка вірила в Бога, жила з Богом і померла з надією, що хресна смерть нашого Спасителя, дасть нам життя вічне і можливість успадкувати Царство Небесне. 

 

Ця неділя нагадує нам, що де хрест, там наша сила, там перемога, там і наше спасіння. Хрест колись був спогадом, який навіював жах про страждання і смерть, сьогодні ж це знак нашої перемоги і ознака любові Бога до всього роду людського і до кожного з нас зокрема.

 

Сьогодні у храмах читається Євангеліє від святого апостола і євангеліста Марка про несення свого особистого хреста і слідування за Христом (Мр 8. 34 – 9,1).

 

«Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, і за Мною йде» (Мр. 8. 34). Цими словами розпочинається сьогоднішнє Євангеліє, і вони ж несуть основний зміст прочитаного. І справді, слово «хрест» тепер для нас не тільки знамено, це як радощі, так і скорботи нашого життя. 

 

Минулої неділі ми говорили про важливість особливої єдності у нашому постуванні, пам’ятаючи, що піст - це не лише самотність і виснаження тіла, а й розділення проблем ближнього. Прикладом чого були друзі, які допомогли розслабленому зустрітися зі Спасителем і стати здоровим. Сьогодні ж у Євангелії нам належить звернути увагу на хрест не тільки як на знаряддя смерті нашого Спасителя, але також як можливість слідування за Христом.

 

Слова Ісуса Христа «зректися самого себе», за тлумаченням святителя Василія Великого, мають в основі «зречення всіх мирських пристрастей віку цього, які перешкоджають нам прийти до благих намірів благочестя». Чи це можливо християнину ХХІ століття? Можливо. Правда, не виділяючи свій особистісний досвід богоспілкування як досконалий і правильний, а просто жити у світі, жити у сім'ї, пам’ятаючи про духовні речі, які допомагають нам бути з Богом, згадуючи слова апостола Павла: «Вже не я живу, а живе в мені Христос» (Гал 2. 20). Як ви думаєте, сьогоднішні медики чи воїни, які, ризикуючи своїм життям, дають можливість жити нам, не йдуть за Христом і не несуть хрест? Безумовно, що ідуть, і кожний їхній крок підтримується Христом і нашою молитвою.

 

Нехай цей Хрест, який сьогодні лежить перед нами, і Христос, Який розіп’ятий на ньому, укріпить нас, щоб ми з християнською гідністю пройшли решту Великого посту і достойно прославили Його Воскресіння. Амінь.

 

Іларіон,

архієпископ Рівненський і Острозький