joomla

1.-РозслабленийВ ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Христос Воскрес!

Дорогі брати і сестри! Продовжуючи перебувати в радості Світлого Христового Воскресіння, Церква сьогодні, у четверту неділю після Пасхи, пропонує нам уривок з Євангелія від святого апостола і євангеліста Іоанна про зцілення Христом розслабленого біля купальні (Ін. 5,1-15.). 

У другу неділю після величного Воскресіння Христового в євангельському читанні ми чули про мир, який Христос приніс своїм учням, минулої неділі згадували про жінок-мироносиць, які, навіть перебуваючи у мороці невідання, прямували до гроба і отримали благу звістку. Сьогодні ж ми чуємо про розслабленого.

Зовсім недавно, у період Великого посту, ми також чули євангельський уривок про розслабленого, зцілитися якому допомогли йогодрузі. Сьогоднішній розслаблений є самотнім і покинутим усіма.

Це євангельське читання поставлене у пасхальний період не випадково, адже воно по-особливому вказує на Божество нашого Спасителя. Воскреснувши силою свого Божества, Христос ще за земного життя свідчив про Своє  майбутнє Воскресіння великою кількістю чудес і зцілень. Сьогодні Спаситель приходить до купелі, щоб знайти розслаблену та покинуту біля Овечих воріт людину, і знайшовши, піднімає її, воскрешаючи до життя. 

Спаситель, промовляючи до розслабленого: «Встань!», вживає таке ж слово, що вживав, коли воскрешав померлу дочку Іаіра (Мф. 9. 18-26) та померлого сина Наїнської вдови (Лк. 7. 11-17). І це не випадково. Бо для живих людей розслаблений, який 38 років був прикутий до своєї постелі, був як мертвий. І Церква у своїх стихирах вечірнього богослужіння, описуючи сьогоднішнього паралізованого, називає його «непохованим померлим» і, продовжуючи про його життя, зауважує: «постіль моя гробом моїм стала».

Тривале перебування розслабленого в Овечій купальні похитнуло його віру і надію. Проте не у Бога, а в людей! Бо він бачив і збурення води від сходження ангела Господнього у купальню, і людей, які отримували зцілення, проте: «Людини не маю, щоб, коли збуриться вода, опустила мене в купальню; коли ж я приходжу, інший вже поперед мене входить» (Ін. 5. 7) - ось що він промовив до Господа. Христос же своїм приходом до немічного вже його зцілює, і про це промовисто нам сьогодні промовляє ця ж стихира: «Я став людиною, заради тебе Я зодягнувся у плоть, а ти говориш: людини не маю; візьми постіль твою і ходи». 

Дорогі брати і сестри! Чи не нагадує нам цей розслаблений і нас самих?

Уважно придивившись, ми побачимо, що в певній мірі кожний з нас впізнає самого себе, - розслабленого перш за все душею. Так, у нас є фізична сила, яка кріпить наші ноги, даючи можливість ходити по білому світу. Але куди вони нас ведуть?       Чи до місць, де ми можемо зустріти Спасителя, чи, навпаки, розслабитись душею? Ніхто не забороняє відпочинок і дозвілля, але нам належить пам’ятати, що воно не повинно бути основою нашого життя, а тим більше шкодити нашій душі. Духовні цінності - ось на що ми повинні звертати увагу насамперед. 

Бо як сьогодні в євангельському читанні Христос прийшов до чоловіка,  який був приречений на загибель як фізичну і духовну, так сьогодні Він іде назустріч кожному з нас у різні хвилини нашого життя - чи це хвороба, чи смуток, чи страх. Якщо ми будемо з Ним, все інше відійде. І наше перебування з Христом зробить нас діяльними по-справжньому, не лише у матеріальному житті для себе, а для наших ближніх. Амінь.

ІЛАРІОН,

архієпископ Рівненський  і Острозький