- Новини
- Пам'яті Рівненського Архіпастиря
- Деталі
- Опубліковано: Субота, 10 грудня 2022, 05:42
- Перегляди: 450
Сьогодні виповнюється 17 років з дня упокоєння митрополита Рівненського і Острозького Даниїла (Чокалюка).
Важко переоцінити виняткове значення його постаті в процесі утвердження Української Церкви, відродження київських духовних шкіл, чернечого життя і відбудови Михайлівського Золотоверхого монастиря.
І хоч земний шлях владики Даниїла не був довгим, він встиг зробити багато. Найперше, митрополит присвятив своє життя просвітницькій та викладацькій діяльності. З 1983 року він викладав богословські предмети та грецьку мову в Одеській духовній семінарії, а потім поїхав навчатися до Фессалонікійського університету у Греції. Відкинувши пропозиції щодо пастирського служіння за кордоном, ієромонах Даниїл повернувся на Батьківщину та у 1990 році був призначений викладачем відродженої Київської Духовної Семінарії. А вже у 1991 році обійняв посаду ректора цього навчального закладу. У скрутних економічних умовах він трудився, щоб духовна академія та семінарія відновила свій споконвічний статус – бути українською духовною школою і служити духовному розвитку українського народу.
Його Високопреосвященство брав участь у доленосному для українського православ’я Помісному Соборі 1991 року, який одноголосно ухвалив рішення про необхідність повної канонічної незалежності Української Церкви. З 1992 року він активно долучився до становлення Помісної Української Православної Церкви Київського Патріархату. Митрополит Даниїл був одним з головних учасників переговорного процесу з визнання її світовою Православною спільнотою. За активну участь в розбудові Православної Церкви його нагороджено орденом преподобного Сергія Радонезького ІІІ ступеня та Орденом Святого архістратига Михаїла. У 1993 році архімандрит Даниїл призначається намісником тоді ще зруйнованого Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря і робить усе, щоб відродити святиню та духовне життя у ній.
У 2000 році владику Даниїла призначено єпископом Рівненським і Острозьким, керуючим Рівненською єпархією.
21 жовтня 2000 року піднесений в сан архієпископа,
23 січня 2004 року, у день десятої річниці його єпископської хіротонії — до сану митрополита.
З приходом на Рівненську кафедру він реорганізовує Рівненське Духовне училище в семінарію, благословив заснування газети «Духовна нива», розбудовує єпархію, відроджує монастирі. За час його архіпастирської опіки на Рівненщині відроджується та утверджується Свято-Георгіївський чоловічий монастир на Козацьких могилах, священноархімандритом якого він був, утворюються та розвиваються Свято-Воскресенський чоловічий монастир на місці повстанських могил в урочищі Гурби, Свято-Миколаївський та Свято-Варваринський жіночі монастирі у м. Дубно.
Владика упокоївся на 48 році життя від тяжкої хвороби та похований на території Свято-Покровського кафедрального собору в Рівному.
Нехай Всемилостивий Господь упокоїть душу митрополита Даниїла в оселях праведних. Вічна пам’ять!