Українська Православна Церква
(Православна Церква України)
Рівненська єпархія

Деталі

Опубліковано: П'ятниця, 21 листопада 2025, 06:28

Перегляди: 269

Возлюблені у Христі брати і сестри!

Сьогодні Україна зупиняється у вдячній тиші та молитві, бо 21 листопада — це день, коли ми не просто згадуємо події минулого, а торкаємося серцем того вогню, який запалив у нашому народі прагнення жити в правді. День Гідності та Свободи — це день, коли ми вшановуємо дві великі сторінки нашої новітньої історії: Помаранчеву революцію 2004 року та Революцію Гідності 2013 року. Але понад усе — це день, коли ми згадуємо, ким ми стали і ким маємо залишатися.

У ті дні українці вийшли на площі не заради політики — а заради правди. Бо правда і гідність — це дари Божі. Це те, що закладено в людину від самого створення. І коли ці дари намагалися відібрати, український народ встав — мирно, але твердо. І з того дня слово «гідність» стало не просто терміном — стало нашою ідентичністю, стало нашим голосом.

Ми згадуємо Героїв Небесної Сотні — тих юнаків і дівчат, чоловіків і жінок, які стояли під кулями не за славу, а за правду. Вони не шукали подвигу — подвиг знайшов їх. Їхня кров стала жертовником, на якому запалала свідомість нового покоління. Вони стали зернами, які впали в українську землю і принесли плід — плід пробудження, плід мужності, плід свободи.

Але сьогодні, через роки після Майдану, ми з болем бачимо: боротьба за гідність триває. Війна, яку росія розв’язала проти України, стала продовженням того самого випробування. Тепер наші захисники стоять на передовій так, як колись стояла Небесна Сотня на Майдані. І той самий дух — дух свободи — веде їх у бій. Той самий дух — дух гідності — допомагає їм вистояти серед холоду, темряви, небезпеки.

Кожен воїн, кожен поранений, кожен загиблий — це продовження історії Гідності та Свободи. Кожен волонтер, медик, капелан — це сьогоднішній Майдан, який не розходиться, бо любов і відповідальність не дозволяють цього. Кожна мати, що молиться за сина, кожна дитина, яка чекає батька, кожна родина, яка пройшла через втрату — це стовпи нашої національної честі.

У цей день нам потрібно поставити собі запитання: а де моя гідність? Чи вмію я казати правду, коли легше мовчати? Чи вмію я захистити слабшого, коли ніхто не бачить? Чи вмію я бути чесним у дрібницях, коли це нікому не вигідно? Бо гідність починається не на площі — вона починається в серці. І якщо серце правдиве, тоді й держава буде правдивою.

Сьогодні ми дякуємо Богові за кожного, хто став на захист свободи. Дякуємо за Небесну Сотню. За воїнів, що стоять нині. За тих, хто повернувся з війни пораненим, але незламним. За тих, хто віддав життя, аби ми могли жити зі словами «гідність» і «свобода» не як мрією, а як реальністю.

Нехай Господь зміцнить наш народ, збереже нашу незламність і подарує Україні перемогу та справедливий мир. Нехай благословить матерів, що плачуть, воїнів, що стоять, дітей, що моляться, і кожного, хто вірить у світло навіть у час темряви.

Бо там, де живе гідність — там живе свобода. А там, де живе свобода — там завжди присутній Бог.

+Іларіон,

митрополит Рівненський і Острозький