Українська Православна Церква
(Православна Церква України)
Рівненська єпархія

Деталі

Опубліковано: Понеділок, 01 грудня 2025, 19:51

Перегляди: 356

Війна вже довгий час торкається життя кожного українця. Вона входить у домівки, залишає зруйновані стіни й глибокі рани. Але попри все, є те, що ворог не може зруйнувати жодними ракетами, — це віра нашого народу. Віра, яка народжується в серці, проходить крізь біль і стає тією силою, що не дає впасти. Там, де звучить українська молитва, навіть у далеких країнах, оживає рідний дім, встає пам’ять про нашу землю, а душа отримує розраду, якої часто так бракує на чужині.

Саме із прагнення підтримати людей, які через війну були змушені покинути Україну, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, голова Капеланської місії ПЦУ, митрополит Рівненський і Острозький Іларіон звершив черговий архіпастирський візит до Польщі. Ця поїздка стала глибоким знаком того, що Церква не обмежується межами держави, не замикається у стінах храмів, а йде туди, де її чекають. Вона приходить до своїх дітей, розсіяних лихоліттям, щоб розділити з ними їхні історії, смутки, молитви, і щоб кожен відчув: Церква — поруч.

30 листопада, у неділю 25-ту після П’ятдесятниці та в день пам’яті святого апостола Андрія Першозванного, митрополит Іларіон звершив Божественну літургію у Варшаві. У спільній молитві разом із владикою взяли участь: архієпископ Харківський і Слобожанський Митрофан, протоієрей Микола Салабай, протоієрей Сергій Сіренко, архімандрит Сергій Яровий, протоієрей Федір Шевчук, диякон Іван Салабай та диякон Павло Бавдис.

Підтримати православних українців цього дня прибув єпископ Міхал Яноха, заступник архієпископа Варшавської дієцезії, голова Ради з питань культури та охорони культурної спадщини. Разом із ним були присутні настоятель парафії ксьондз Павел Будзяк, а також ксьондзи Адам Зельга і Ярослав Пілат. Їхня присутність стала свідченням братньої підтримки та солідарності польських католиків із православними українцями у час найбільших випробувань. 

У своєму слові представники дієцезії наголосили на особливій символічності цього моменту: коли Папа Римський зустрічається із Вселенським Патріархом, у Варшаві, в католицькому храмі, підноситься молитва вірян ПЦУ. Це, за їхніми словами, — живе свідчення того, що у час великих потрясінь християнська єдність не є лише декларацією, а стає реальністю, яку творять люди доброї волі. 

Храм, у якому звершувалася літургія, став того дня місцем, де злилися воєдино молитви українців, розсіяних війною. Тут були ті, хто втратив рідний дім, ті, чий чоловік зараз на фронті, ті, хто чекає на повернення полонених, ті, хто пережив окупацію, ті, хто просто шукає тепла й опори в чужому місті. Кожен із них ніс свою невимовну історію — історію болю і водночас історію незламності. І коли всі вони стали разом у молитві, ця множина ран перетворилася на спільне прохання до Бога: зберегти Україну, зберегти її народ і якнайшвидше принести мир.

Під час Божественної літургії лунали щирі й глибокі молитви за захисників України, за поранених, за тих, хто в полоні, за матерів, що чекають звістки від синів, за дітей, які ростуть далеко від дому, за переселенців, що втратили все, окрім надії. У цих молитвах звучала правда про наш час: правда про страждання, але й правда про світло, яке ніхто не здатен загасити. Кожне слово підносилося до неба з вірою, що Бог чує народ, який не зламався навіть після найважчих випробувань.

Після завершення богослужіння митрополит Іларіон звернувся до присутніх зі словом, яке торкнулося багатьох сердець. Архіпастир зазначив, що сила України — у її людях, які продовжують молитися й любити, навіть перебуваючи далеко від рідної землі. «Ми не маємо права втратити надію. Бо поки ми молимося — ми живемо. Поки віримо — перемагаємо. Нехай же наша молитва за Україну буде безперервною, бо вона — наш щит і наша сила», — сказав владика.

Українська громада у Варшаві висловила щиру вдячність митрополиту Іларіону за цей візит, який став для багатьох промінчиком духовного світла. Люди підходили до владики зі своїми проханнями, з болем, який давно не мали кому висловити, зі сльозами, що стікали через роки пережитого. І кожен отримав те, чого шукав: слова підтримки, відчуття приналежності, теплу присутність Церкви.

Цей архіпастирський візит ще раз підтвердив: українці, де б вони не були, залишаються єдиним народом, єдиною родиною, поєднаною молитвою і бажанням повернути мир на рідну землю. Православна Церква України продовжує бути поруч — у молитві, у слові, у служінні. І поки зберігається ця єдність, поки наш народ стоїть у молитві, Україна буде жити, боротися і наближатися до своєї перемоги. Нехай Господь благословить наш народ і дарує мир, якого сьогодні так прагнуть мільйони сердець.

Пресслужба Рівненської єпархії